Справа № 2-262/10
21 жовтня 2010 року
Брусилівський районний суд Житомирської області
в складі: головуючого -судді М. В. Грищенко
при секретарі - Дубчак Н.В.,
з участю: позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Брусилів Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування,
13 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Брусилівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування після смерті ОСОБА_6, померлої 20 січня 2010 року. В обгрунтування позову зазначила, що вона і відповідачі є племінницями померлої ОСОБА_6, яка мала вік більше 80 років, була інвалідом 2-ої групи, хворілу на хронічну ішемічну хворобу серця, атеросклероз та потребувала постійного догляду. ОСОБА_4, ОСОБА_3 мали можливість доглядати ОСОБА_6, але ухилялися від надання ОСОБА_7 допомоги, не цікавилися її здоров"ям, не перевідували ОСОБА_6 Доглядала та надавала допомогу ОСОБА_6 позивачка і після смерті її похоронила.
На підставі ч.5 ст.1224 ЦК України просила прийняти рішення, яким усунути ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від права на спадкування після смерті ОСОБА_6
В судовому засіданні позивачка підтримала позов повністю, просила задовольнити і додатково пояснила, що вона сказала дочці ОСОБА_8, щоб доглядала тьотю. Також особисто приїзжала до ОСОБА_6 Привозили їй дрова, поїсти, допомогали чим могли. ОСОБА_4 і Бондар Т.А. у тітки ніколи не бачила. Не зверталась до них з тим, що тітка потребує допомоги. Тітка не була лежачою, виходила на вулицю, сама їла.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, підтримала письмові заперечення на позов, в яких зазначила, що вона постійно проживає і працює в м.Києві. Тітка ОСОБА_6 проживала в смт.Брусилів. Телефонувала тітці та цікавилася її здоров"ям, коли перебувала в смт.Брусилів, то завжди провідувала тітку, цікавилася її здоров"ям, купувала їй ліки, продукти харчування, залишала гроші. Тітка не перебувала у безпорадному стані у зв"язку з похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Допомогу тітці також надавала ОСОБА_4
Будучи допитаною як свідок відповідачка ОСОБА_3 пояснила, що вона один, два рази на місяць приїзжала в смт.Брусилів до сестри ОСОБА_4 і разом з нею провідувала тітку, привозила їй продукти. Тітка до неї за допомогою не зверталась. Оскільки проживає і працює в м.Києві, тому не могла часто провідувати тітку. В основному тітці допомагала сестра ОСОБА_4, прала і вирішувала інші питання.
Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала, підтримала письмові заперечення на позов, в яких зазначила, що вона має вік 72 роки, перебуває на пенсії, сама потребує сторонньої допомоги в зв"язку зі станом здо- ров"я. Завжди допомагала тітці, приїзжала до неї, допомагала по господарству, цікавилася її здоров"ям, купувала ліки. Тітка не перебувала у безпорадному стані у зв"язку з похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Допомогу тітці також надавала ОСОБА_3
Будучи допитаною як свідок відповідачка ОСОБА_4 пояснила, що вона з чоловіком відвідувала тітку щотижня, забирала прати її речі, купували їй продукти та інше, що вона замовляла, чоловік рубав дрова, приносив воду, привозили газ. Тітка ходила до останніх днів, сама готувала їсти, прибирала в хаті, потребувала побутової допомоги, яку вона з чоловіком надавали. Тітка отримувала пенсію 1700 гривень.
Вислухавши пояснення сторін, допитавши
свідків, дослідивши та оцінивши докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Суд встановив, що 20 січня 2010 року померла ОСОБА_9 у віці 8 4 роки в смт.Брусилів, що підтверджується свідоцтвом про смерть / а.с. б/. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина. Заяви про прийняття спадщини подали сторони ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як племінниці померлої і ОСОБА_8, яка є дочкою ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами спадкової справи N 11-2010 рік.
Спадкодавець ОСОБА_6 мала похилий вік, була інвалідом 2-ої групи, хворіла на дисціркуляторну енцефалопатію 2 ст. з вестібуло-атактичними розладами, хронічною ішемічною хворобою серця, атеросклерозом, двічі оглядалася лікарем на дому, що підтверджується довідкою лікаря, посвідченням серії Б
N 255737, виданого 17 вересня 1996 року. /а.с.8,10/
Частиною п"ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, при вирішенні даної справи необхідно установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Відповідно до роз"яснень, що викладені в п.б постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від ЗО травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", безпорадним слід розуміти стан особи зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя,
потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, у зв"язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов"язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов"язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов"язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
За змістом ч.5 ст.1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.
Пунктом 2.2 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров"я України N 183 від 07.04.2004 року, визначено, що підставою для встановлення другої групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини при збереженій здатності до самообслуговування, однак не викликають потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.
Отже встановлення ОСОБА_6 другої групи інвалідності не підверджує того факту, що вона у зв"язку з інвалідністю потребувала постійного стороннього нагляду, догляду чи допомоги.
В пункті 1.1 вказаної інструкції також визначені термін "обмеження життєдіяльності", в якому виділено три ступеня: помірно виражене, виражене, значне. Супроводжується необхідністю в сторонньому догляді / сторонній допомозі/ лише значне обмеження життєдіяльності, яке виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
Свідок ОСОБА_8 свідчила, що вона з чоловіком постійно їздили до ОСОБА_6 0.В. останні три місяці, носили дрова, палили грубу, годували її, викликали лікарів. Вона потребувала допомоги. Відповідачів там ніколи не бачила і вони їй не допомагали.
Свідок ОСОБА_10 свідчила, що ОСОБА_6 сама викликала собі швидку, ходила на базар, в магазин. В останній час їй все приносив сусід. Відповідачів бачила рідко. Пропонували їй допомогу, але вона відмовлялася.
Свідок ОСОБА_11 свідчив, що він і дружина постійно допомагали ОСОБА_6 Пропонували переїхати до них, але вона відмовлялась.
Свідок ОСОБА_12 свідчив, що ОСОБА_6 сама ходила, для допомоги по господарству наймала його та інших, тримала кота і собаку.
Свідок ОСОБА_13 свідчила, що вона з ОСОБА_6 ходила разом в магазин. За чотири дні до смерті приходила до неї. ОСОБА_6 вийшла і тримала собаку.
В хаті бачила молоко, крупу, які як казала ОСОБА_6 принесли ОСОБА_11.
Свідок ОСОБА_14 0.Я. свідчила, що ОСОБА_6 була слабенька, але ходила, приходила літом до неї.
Оцінюючи показання свідків, проаналізувавши докази, досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що твердження позивача про те, що ОСОБА_6 знаходилась в безпорадному стані, не знайшло підтвердження, оскільки вона мала здатність до спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, самостійного забезпечення умов свого життя без постійного стороннього догляду, але з отриманням за її бажанням періодичної допомоги від сторонніх осіб /сторін, сусідів/ у виконанні окремих послуг побутового характеру за оплату чи безоплатно, а саме, привезти дрова, газ, закупити продукти, ліки, випрати одяг та інше.
Також не є спростованими в судовому засіданні твердження ' відповідачів про те, що вони в міру своїх можливостей періодично надавали такі побутові послуги та допомогу ОСОБА_6
На основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв"язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають засосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
З урахуванням викладеного, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212 ст.12 2 4 ЦК України, суд
керуючись
215 ЦПК України,
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Житомирської області через Брусилівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можутЬ подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня дотримання копії рішення.
Суддя М. В. Грищенко