Справа №2-3591/12
Категорія 54
22.11.2012 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого - судді Лєдньова Д.М.
секретаря Зубрицької Т.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому просить визнати недійсним договір кредиту від 07.09.2007 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_1
В обґрунтування своїх вимог вказує на порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та не надання відповідачем інформації, передбаченої положеннями даного Закону як обов»язкової до повідомлення споживачу перед укладенням договору кредиту. Вказане призвело до порушення її прав та укладення договору на невигідних умовах, які встановлюють дискримінаційний характер по відношенню до позичальника. Крім того, зауважує на відсутності правових підстав у відповідача надати кредит у іноземній валюті, оскільки єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків на території України є гривня.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовні заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.
Вислухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Правові відносини між сторонами регулюються ст.ст. 203, 526, 533, 192, 1054 ЦК України, ст. 11 закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 36 Закону України «Про ОСОБА_2 України», Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положення НБУ від 14.10.2004 року № 483.
Судом встановлено, що 07.09.2007 року між сторонами укладено договір кредиту, згідно якого ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») як кредитодавець надав, а ОСОБА_1, яка виступила позичальником, отримала грошові кошти в іноземній валюті у вигляді готівки у розмірі 49 000,00 доларів США на придбання житла, а також у розмірі 4 900,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених умовами договору. Кредитні кошти надано на строк до 06.09.2017 року включно. Сторонами погоджено відсоткову ставку за користування кредитом, обумовлено порядок та строки повернення коштів.
Отримання грошових коштів підтверджується копією платіжного доручення із відображенням суми - 49 000,00 доларів США.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчиняти на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Враховуючи вищенаведене, суд критично сприймає посилання відповідача на порушення його прав як споживача у зв»язку з істотною невідповідністю обсягу прав та обов»язків між сторонами.
Зауваження позивача щодо не отримання інформації, передбаченої ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а також «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, спростовується змістом дослідженої судом копії анкети-заяви, складеної та підписаної позивачем, із відображенням в даному документі відомостей про ознайомлення з умовами кредитування. Суд також зауважує, що фактичне «ознайомлення із умовами кредитування» необхідно оцінювати у співвідношенні із безпосередньою обізнаністю позичальника про умови договору кредиту як головного чинника, що визначає обсяг прав та обов»язків сторін. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що позивачем здійснено підписання договору, з його умовами дана особа ознайомлена, право на повернення кредиту не використане.
Будь-які обставини, що свідчать про наявність помилки або обману з боку відповідача при досягненні домовленостей, позивачем не доведені.
З приводу правомірності надання кредиту в іноземній валюті суд зазначає.
Оскільки згідно зі статтею 99 Конституції України, яка визначає грошову одиницю України, вказано лише правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, іноземна валюта з огляду на положення ст. 192 ЦК України може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення ОСОБА_2 банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).
Згідно з п. 1 листа НБУ від 01.09.94 р. №19013/2124 видавати кредити в іноземній валюті резидентам України може уповноважений банк України, в додатку до ліцензії якого передбачене таке право.
Як вбачається з представлених відповідачем документів, ЗАТ КБ «ПриватБанк» на час укладення договору кредиту від 07.09.2007 року мав банківську ліцензію за № 22 від 04.12.2001 року на здійснення банківських операцій, невідємною частиною є Дозвіл від 29.07.2003 р. за № 22-2 та Додаток до дозволу, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати ЗАТ КБ «ПриватБанк» з валютними цінностями.
Відповідно до ст. ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик. Коштами, відповідно до даного Закону є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленти.
За таких обставин суд не вбачає будь-яких порушень вимог законодавства під час укладення договору кредиту від 07.09.2007 року, а відтак відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Д.М.Лєдньов