Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)
м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, 31, 50007, (564) 92-18-72
Справа№22ц-20248/10 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 45 ( 1 ) ОСОБА_1
Доповідач - Братіщева Л.А.
Іменем України
« 17 » березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Неклеси В.І,
суддів: Братіщевої Л.А., Турік В.П.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: представників позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4
відповідача - ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Широківської сільської ради Криворізького району, 3 особи - Криворізький районний відділ земельних ресурсів Дніпропетровського обласного головного управління земельних ресурсів, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання недійсним рішення виконкому Широківської сільської ради № 4 від 28 січня 1995 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність», визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та відновлення меж земельних ділянок, -
. Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня . 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, (за дорученням якої діяв ОСОБА_3З,), -до ОСОБА_5, Широківської сільської ради Криворізького району, треті особи - Криворізький районний відділ земельних ресурсів Дніпропетровського обласного головного управління земельних ресурсів, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, -про визнання недійсним рішення виконкому Широківської сільської ради №4 від 28 січня 1995 року про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_5, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю від 27.02.1995р. серії ДПКВ №001211 на ім'я ОСОБА_5 та відновлення меж земельної ділянки - відмовлено.
В своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
При цьому посилається на те, що судом не вірно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального закону. Зокрема, суд в рішенні зазначив, що рішення, прийняте неповноважним органом виконкомом Широківської сільської ради, не суперечить актам цивільного законодавства і не порушує право позивача; не взяв до уваги
свідчення свідка ОСОБА_11, який пояснив, що акт про встановлення меж земельної ділянки від 13.02.1995 р. підписувався посадовими особами формально, без їх фактичного встановлення землевпорядною організацією і посадові особи та суміжні землекористувачі не були присутні при встановленні меж, межові знаки не встановлювалися; суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що процедура підготовки, видачі і реєстрації оспорюваного державного акту була дотримана, оскільки в судовому засіданні фактично .встановлено, що було порушено Інструкцію про порядок складання, видачі,
реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного
користування землею, договорів на право тимчасового користування землею.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_12В вважає рішення законним, а апеляційну скаргу не обґрунтованою і тому просить рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна . скарга.не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України 1990 р. з наступними змінами, в
редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, право власності на землю
або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення
землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і
одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної
ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на
.місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування
землею, забороняється.
Стаття 23 Земельного кодексу України 1990р. передбачала, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 1986р. померла мати позивача ОСОБА_2 і рішенням- народного суду Криворізького району Дніпропетровської області від 20 листопада 1986р. було встановлено факт переходу до ОСОБА_2 в порядку спадкування права власності на належне її матері - ОСОБА_13, домоволодіння №1 за адресою: вул. Набережна с. Широке Криворізького району (а.с. 21).
23 грудня 1993 року Широківська сільська рада народних депутатів Криворізького
району Дніпропетровської області ухвалила рішення про передачу ОСОБА_2 у приватну
власність 0,28га землі (а.с. 11-15 т. 3), яка була закріплена в цьому ж розмірі за ОСОБА_2
С.М. рішенням Виконавчого комітету Широківської сільської ради Криворізького району
від 22 червня 1998 року (а.с. 16 т. 3).
В подальшому рішенням Широківської сільської ради №55 від 17.05.2000р. «Про
узаконення площ присадибних земельних ділянок громадян села Широке» та додатком до
нього було проведено замір та узаконено розміри земельних ділянок, які фактично
займали громадяни с. Широке, зокрема було встановлено, що ОСОБА_2 фактично займала і користувалася земельною ділянкою розміром 0,32га, яка і була їй узаконена ( а.с. 146, 148 т.1). І рішенням Широківської сільської ради Криворізького району №351 від 15.06.2007р. за заявою ОСОБА_2 їй у приватну власність було.передано 0,30га землі, з яких 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,05га для ведення особистого селянського господарства за адресою: с. Широке, вул. Верхня Набережна, 24 (а.с. 6 т. 3).
Також з матеріалів справи вбачається, що після смерті 20 грудня 1980р. ОСОБА_14, батька відповідача .ОСОБА_5, згідно свідоцтва про право власності на спадщину від 06.07.1981р., відповідачу в порядку спадкування перейшло.
право власності та користування на житловий будинок в с. Широке Криворізького . району, який розташований на земельній ділянці площею 2500 кв.м. (а.с.93а, 94 т.1).
На підставі рішення Широківської сільської ради народних депутатів від 28.03.1994р., яким сільською радою було делеговано виконавчому комітету Широківської сільської ради повноваження по вирішенню питань виділення земельних ділянок (а.с 101, т.1), 28.01.1995р. виконавчий комітет Широківської сільської ради народних депутатів • прийняв рішення №4, яким передав у приватну власність ОСОБА_5 земельну . ділянку площею 0,25га по вул. Верхня Набережна в с. Широке Криворізького району (а.с. 97т. 1).
Згідно вказаного рішення ОСОБА_5 було розроблено план вказаної земельної ділянки від 13.02.1995р., який був підписаний інженером та спеціалістом землевпорядником,, представником Широківської сільської ради, а також сумісними землекористувачами, серед яких і ОСОБА_2. (а.с. 100 т. 1).
На підставі вище вказаних документів ОСОБА_5 було видано державний, акт про право власності на земельну ділянку, площею 0,23га (а.с. 91 т. 1).
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, права та надав правильну оцінку наданим доказам і відмовляючи в повному обсязі в позові, дійшов правильного висновку про те, що ні рішенням № 4 від 28.01.1995р. виконавчого комітету Широківської сільської ради народних депутатів «Про передачу земельної ділянки в приватну власність» ОСОБА_5, ні державним актом на право приватної власності на землю від 27.02.1995р. на ім'я ОСОБА_5, який підтверджує його право власності на земельну ділянку площею 0,23га не порушено права чи інтереси ОСОБА_15 При цьому суд обґрунтовано послався на ст. ст. 22,23 Земельного кодексу України, зазначив, що процедура підготовки, видачі та реєстрації державного акту про право . власності. на землю ОСОБА_12 була дотримана і відповідала також вимогам Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 28 від 15.04.1993р., яка була . чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме пунктами 1.7, 2.2, 2.3. Тобто, згідно рішення виконкому Широківської сільської ради від 28.03.1994р., яким Широківською сільською радою було делеговано повноваження у вирішенні питань .'виділення земельних ділянок, ОСОБА_5 було передано у приватну власність .' земельну ділянку розміром 0,25га, в подальшому складено план вказаної земельної ділянки із зазначенням її розміру, меж і суміжних користувачів, визначено місцезнаходження і розмір земельної ділянки 0,23га, складений акт встановлення меж земельної ділянки.
Суд першої інстанції відмовляючи в позові достатньо повно обґрунтував те, що внаслідок прийняття рішення Широківською сільською радою від 28.01.1995р., яке оскаржує позивач, розмір її земельної ділянки не зменшено, а навпаки розмір земельної ділянки, який нею був успадкований, збільшено з 0,28га до 0,30га, які надані їй у приватну власність на підставі рішення сільської ради від 15.06.2007р. та якими вона фактично користується (а.с. 4, 6 т. 3).
Колегія суддів вважає, що відмовляючи в позові про встановлення меж земельної ділянки, суд правильно вказав, що в абрисі та схематичному плані, складеному БТ1, площа земельної ділянки ОСОБА_2 складає 0,30га і вказаний розмір земельної ділянкивідповідає' площі, земельної ділянки, яка передана у приватну власність ОСОБА_2 на підставі рішення Широківської сільської ради №351 від 15.06.2007р. та яку вона фактично займає відповідно до кадастрового плану.
Стаття 3 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
Згідно вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Але, як вважає колегія, погоджуючись з висновками суду по справі, позивач не довела, що рішенням виконавчого комітету Широківської сільської ради народних депутатів №4 від 28.01.1995р. та державним актом про право приватної власності на землю від 27.02.1995р., порушено її право, яке потребує визнання в результаті вказаного рішення та акту, та відновлення меж між земельними ділянками позивача та відповідача.
А викладені в апеляційній скарзі доводи спростовуються матеріалами справи, висновками суду та зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці і відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України юридичного значення для вирішення справи не мають.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив
права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
.Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: