Провадження № 11-сс/774/840/13 Справа № 183/5474/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кухар О.В.
16 серпня 2013 року м. Дніпропетровськ
16 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2,
суддів: Живоглядової І.К., Кононенко О.М.
за участю : секретаря - Галюлько Т.О.
прокурора - Чумак А.М.
захисника- Чос Т.І.
підозрюваного - ОСОБА_3
слідчого - Волошина І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали за
апеляційною скаргою прокурора Новомосковської міжрайонної прокуратури
Дніпропетровської області ОСОБА_4 - процесуального керівника
досудового розслідування на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного
суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2013 року про обрання запобіжного заходу у
вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина
України, не одруженого, не працюючого, мешкаючого за адресою:
Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Косигіна, 11/22,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК
У країн и,-
Цією ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ
Новомосковського MB (з обслуговування м. Новомосковська та Новомосковського
району ) ГУМВС України в Дніпропетровській області про обрання запобіжного заходу у
виг ляді гримання під вартою щодо ОСОБА_3
В обгрунтування свого рішення слідчий суддя вказав, що ОСОБА_3
обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2
ст.186 КК України, доведено наявність ризику переховування від органів досудового
розслідування і суду, оскільки підозрюваний офіційно зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3 та
усвідомлює тяжкість скоєного ним правопорушення та можливу міру покарання. Проте
слідчим не доведено наявність ризику незаконного впливу чи можливості його
застосування до свідків та потерпілого, які вже допитані в ході досудового розслідування,
у зв'язку з чим суд вважав за необхідне застосувати більш м'який запобіжний захід -
особисте зобов'язання.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в
якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою
задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді
тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_3
В обґрунтування вимог скарги зазначив, що ухвалюючи рішення, слідчий суддя
проігнорував ризики, зазначені слідчим у своєму клопотанні: наявність можливості
переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на
свідків, спеціалістів, експертів, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи
документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального
правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора, який підтримав вимоги
апеляційної скарги, захисника, підозрюваного, які, кожен окремо, просили вимоги
апеляційної скарги залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін,
пояснення слідчого, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги,
колегія суддів прихрдить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не
підлягають з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а
також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що
підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї
статті.
В силу п.1 ч.І ст.176 КПК України одним із видів запобіжних заходів є особисте
зобов'язання.
Відповідно до ч.І ст.179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладанні
на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим
суддею, судом обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про
застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
вислухав підозрюваного, його захисника, які заперечували проти задоволення, слідчого,
прокурора, які підтримали клопотання, свідка, належним чином дослідив фактичні
обставини, вказані у клопотанні слідчого та обґрунтовано дійшов висновку про
необхідність відмови в його задоволенні та доцільності обрання щодо підозрюваного
запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Як вбачається з наданих матеріалів, 08 серпня 2013 року ОСОБА_3 було
оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Суд першої інстанції об'єктивно послався на те, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Приймаючи рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу,
слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини в кримінальному провадженні та
враховуючи, що ОСОБА_3 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального
правопорушення і наявні ризики, що підозрюваний буде переховуватися від органів
досудового розслідування та суду, оскільки офіційно зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3,
може вчинити інше кримінальне правопорушення, вмотивовано дійшов висновку, що саме
запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання зможе забезпечити виконання
підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України.
Як акцентує увагу ЄСЗПЛ в п.ЗЗ рішення «В. проти Швейцарії» 14379/88 від 26
січня 1993 року «... небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки
залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки
інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки
переховування від правосуддя або зробити її настільки незначною, що вона не може
слугувати виправданням для тримання під вартою...», що слідчим суддею було враховано
при постановленні ухвали.
Доводи апеляційної скарги прокурора в частині наявності ризику впливу
підозрюваного на свідків та потерпілого суд вважає не обгрунтованими та такими, що не
заслуговують на увагу, оскільки фактично всі свідки та потерпілий в кримінальному
провадженні допитані, про що також вказував слідчий в ході апеляційного перегляду.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б
давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, застосований судом
щодо підозрюваного запобіжний захід відповідає вимогам ст. ст. 177, 179 КПК України,
тому колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною, обґрунтованою та
справедливою і такою що не підлягає скасуванню, та в задоволенні апеляційної скарги
слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176,177,179, 405, 407, 419, 422 КПК
України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Новомосковської міжрайонної прокуратури
Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09
серпня 2013 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про обрання
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК
України - залишити без змін.
Судді: