донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.09.2015 справа №908/3641/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Кододової О.В., Мартюхіної Н. О.
при секретарі судового засідання Максименко Г. П.
за участю представників сторін:
від позивача:Гедіков С.Л. - представник за дов.;
від відповідача:Мальчев В.Є. - представник за дов.;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від 23.07.2015р.
у справі№ 908/3641/15 (суддя: Давиденко І.В.)
за позовом до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК», м. Запоріжжя Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя
про стягнення 203 298, 41 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.07.2015 р. у справі № 908/3641/15 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК», м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя про стягнення 203 298, 41 грн.
Рішення вмотивоване тим, що приписами п. 4.2 договорів поставки від 25.11.14 р. № 140448 та від 04.12.2014 р. № 140466 сторони встановили умову здійснення відповідачем оплати поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами актів приймання-передачі товару, а останні були підписані відповідачем лише 25.05.15р., у зв'язку з чим, строк виконання грошових зобов'язань відповідачем за поставлений за видатковими накладними № РН-347 від 03.12.14р. на суму 103343,34 грн., № РН-348 від 10.12.14р. на суму 66560,88 грн. товар не настав, відповідно підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та необґрунтоване, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Підставами для його скасування апелянт вказує: неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; не відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідач з доводами апеляційної скарги не погоджується з мотивів, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу № 4596/14 від 17.09.2015р.
Розпорядженням голови суду № 04-08/647/15 від 23.09.2015р. у зв'язку з перебуванням у відпустці визначеного за результатами автоматичного розподілу справи члена судової колегії - судді Дучал Н.М., відсутню суддю замінено на суддю Кододову О.В.
Відводів такому складу судової колегії не заявлено.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, проти чого заперечував представник відповідача, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
25.11.2014 р. між Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» (далі - Постачальник) укладено договір № 140448 (далі - Договір-1).
04.12.2014 р. між Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» (далі - Постачальник) укладено договір № 140466 (далі - Договір-2).
Згідно п. 1.1 Договорів -1,2, Постачальник зобов'язується у 2014 році поставити (передати у власність) Замовнику товари, зазначені в Специфікаціях - додатку (ах) до цього Договору.
На виконання зобов'язань за Договором-1, позивачем 03.12.2014 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 103343,34 грн., що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною № РН-347 без зауважень та заперечень.
За умовами Договору-2, позивачем 10.12.2014 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 66560,88 грн., що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною № РН-348 без зауважень та заперечень.
У пунктах 4.2 Договорів - 1, 2 сторони домовились, як замовник (відповідач) здійснює оплату поставленого товару, зокрема обусловили відлік строку на оплату від дати підписання актів приймання-передачі товару.
Позивач вказує на те, що за вказаними вище видатковими накладними отриманий відповідачем товар не був сплачений.
Позивач посилається на те, що ним супровідними листами на адресу відповідача відправлялись акти звірки взаємних розрахунків, які були отримані відповідачем 30.04.15 р. та не підписані.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем умов Договорів-1,2 та вимог чинного законодавства України в частині обов'язку по сплаті отриманого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, склала 169904,22 грн.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов укладених з відповідачем Договорів -1,2 позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 169904,22 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними сторонами видатковими накладними: № РН-347 від 03.12.14 р. на суму 103343,34 грн., № РН-348 від 10.12.14 р. на суму 66560,88 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, норми якої у т.ч. застосовуються до договорів поставки, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З матеріалів справи слідує, що сторони Договорів -1,2 в добровільному порядку, без заперечень та зауважень уклали зазначені договори на поставку товару, пунктом 4.2 яких передбачили порядок здійснення оплати за нього.
Так, згідно вказаного пункту сторони домовились, що замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В актах приймання-передачі товару сторони за цим договором повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за договором, у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаним.
Таким чином, сторони при укладанні Договорів -1,2 визначили чіткі умови при настанні яких наступає строк оплати товару, а саме протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим Договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, документальними доказами підтверджується отримання актів приймання-передачі товару відповідачем у травні 2015р., після чого вони були підписані ним 25.05.15 р. Тому обов'язок відповідача з оплати товару на час звернення з позовом до суду не настав.
За вказаних умов, на момент звернення до суду заборгованість з оплати товару відсутня, тобто правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми в розмірі 169904,22 грн. не було.
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 43 цього ж кодексу встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги посилання позивача не те, що акти приймання-передачі робіт були передані відповідачу разом з видатковими накладними 03.12.14 р. та 10.12.14 р., оскільки такі обставини не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Посилання апелянта на пояснення водія транспортної організації, яка здійснювала перевезення товару від позивача до відповідача, як на доказ надання відповідачу на підпис акту приймання-передачі одночасно з поставкою товару, обґрунтовано не були узяті до уваги судом першої інстанції, оскільки не є належними та достатніми для доведення відповідних обставин. Документального підтвердження направлення відповідачу актів приймання-передачі, раніше травня 2015р., як то поштою чи через довірених осіб, у т.ч. й наявності підпису представників відповідача в отриманні таких документів раніше вказаного часу, позивачем не надано. Натомість, в товарно-транспортних накладних від 03.12.2014р. № 615 та від 10.12.2014р. № 617, за якими позивач доставляв товар, є перелік супровідних документів, які надані разом з відвантаженим товаром. Акти прийому-передачі товару в переліку документів за цими накладними - відсутні.
Не підлягають також задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 4058,28 грн. - пені, 18524,26 грн. - збитків від інфляції, 811,65 грн. - 3% річних, 10000,00 грн. - збитків, оскільки такі вимоги є похідними від вимоги про стягнення з відповідача 169904,22 грн.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Твердження заявника апеляційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні обставинам справи, а також порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 23.07.2015 р. по справі № 908/3641/15.
Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 23.07.2015 р. по справі № 908/3641/15 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 23.07.2015 р. по справі № 908/3641/15 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С. А. Малашкевич
Судді: О.В. Кододова
Н. О. Мартюхіна