донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.09.2015 справа №905/391/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Марченко О.А. Зубченко І.В. Попков Д.О. Не з'явився Кондрашов І.А. - за довіреністю №ББУ/ЦоФК69/14 від 10.12.14р.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", с. Вовчанка, Мар'їнський район
на рішення господарського суду Донецької області
від15.07.2015р. (повний текст рішення підписано 15.07.2015р.)
у справі№ 905/391/15 (суддя Матюхін В.І.)
за позовом доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", с. Вовчанка, Мар'їнський район
простягнення 16 785,00грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.07.2015р. у справі №905/391/15 позовні вимоги Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", с. Вовчанка, Мар'їнський район про стягнення 16 785,00грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у накладній № 48321723 - задоволені в повному обсязі.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", с. Вовчанка, Мар'їнський район подана апеляційна скарга, в якій останній просить змінити судове рішення у зв'язку з тим, що судом порушено та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував норми діючого законодавства, а саме ч.2 ст. 233 ГПК України та п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України. Вважає, що господарський суд необґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та не надав можливості останньому надати докази в підтвердження обставин, викладених у заяві про зменшення розміру штрафу, одночасно залишивши без задоволення клопотання про зменшення розміру штрафу.
Позивач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився. Про час та дату судового засідання сповіщений належним чином.
Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення суду змінити та зменшити розмір штрафу до 3 357, 00грн.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №905/391/15; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", с. Вовчанка, Мар'їнський район та зміни рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2015р. у справі №905/391/15 з огляду на наступне.
Матеріалами справи та судом встановлено, що 11.12.2014 р. Відповідач (вантажовідправник) на адресу ДТЕК Запорізька ТЕС (вантажоодержувач) у вагоні №60419728 за залізничною накладною на групу вагонів № 48321723 зі станції Курахівка на станцію Енергодар відвантажив вугілля кам'яне. За накладною вага нетто у вагоні - 69 100кг, брутто - не зазначено, тари - 23 300кг. Телеграмою від 13.12.2014р. станцію Енергодар повідомлено, що вугілля у вагоні №60419728 , яке прямує зі станції Курахівка потребує перезважування.
При прибутті зазначеного вагону з вантажем на станцію Енергодар Придніпровської залізниці (станція призначення) було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу.
Актом загальної форми № 8823 від 13.12.2014 р. встановлено, що група вагонів, в тому числі №60419728, потребує комерційного перезважування.
На підставі вищевказаного акту загальної форми було складено комерційний акт РА №006319/632 від 15.12.2014р, в якому зазначено, що вага брутто 93 400кг, вага тари (з брусу) 23 300кг, вага нетто 70 100кг, що більше проти даних залізничної накладної на 1000кг та вантажопідйомності вагону на 100кг.
На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем відповідачу нарахований штраф у сумі 16785,00 грн. із розрахунку: 3357,00 грн. (тариф) х 5.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Як встановлено ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить ст. 909 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Як зазначено в ст. 6 Статуту, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1 розділу 4 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000 р. за № 863/5084 (далі - Правила №863/5084 від 24.11.2000 р.), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюється вантажовідправником. Маса вантажу згідно зі ст. 37 Статуту та п.5 "Правила приймання вантажів до перевезення", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. за № 644, визначається відправником.
Відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що "маса вантажу визначена відправником" заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом).
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000 р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність зазначених відомостей до накладної № № 48321723 підтвердив представник Відповідача Олійник І.В.
Відповідно до п. 11 "Правил приймання вантажів до перевезення", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 466, у разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) - додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування. Тобто відповідач мав можливість і зобов'язаний був запобігти подібних порушень і провадити чітке зважування та вказувати у перевізних документах вірну інформацію стосовно маси вантажу.
Згідно з п. п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 р. за №442, та інших нормативно - правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Підставою для накладення на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.
Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно з ст. 122 Статуту.
У відповідності до ст. ст. 118, 122 Статуту штраф за неправильно зазначену масу вантажу складає п'ятикратний розмір провізної плати.
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин : а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. в редакції від 29.09.2008 р. № 04-5/225, при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
За таких обставин колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо правомірності вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.
Відповідач, під час розгляду справи в суді першої інстанції, заявив клопотання про зменшення розміру стягуваємого штрафу, яке місцевим господарським судом відхилено як необґрунтоване.
В апеляційній скарзі апелянт, крім вимог про зміну рішення, також просить задовольнити згадане клопотання та посилається на неправомірну відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та відмову у клопотанні щодо зменшення розміру штрафу.
Щодо відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право відкласти судове засідання у випадках, визначених зазначеною статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі від 17.06.2015р. про призначення розгляду справи на 15.07.15р. надіслана на адресу відповідача 18.06.2015р. та отримана останнім 26.06.2015р., про що свідчить поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи.
Крім того, до позовної заяви доданий фіскальний чек №8257 від 09.06.2015р. та опис вкладення з відміткою поштового відділення зв'язку про направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачем.
Отже, відповідач до винесення рішення по справі не був позбавлений можливості представити суду відзив на позовну заяву та надати додаткові документи в обґрунтування своєї правової позиції по справі завчасно. Обставин, що перешкоджали відповідачу вчинити вищенаведені дії на дату розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено, як і не обґрунтована їх наявність.
Таким чином, за висновком суду, зважаючи на достатність доказів для розгляду справи по суті, господарський суд правомірно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Стосовно відмови у задоволенні заяви про зменшення розміру штрафу, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Можливість зменшення розміру штрафних санкцій передбачена ст. 233 ГК України, в якій вказано, що суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому слід врахувати, у тому числі, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Стаття 83 Господарського процесуального Кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Однак, підстави для застосування вказаних норм у даному випадку відсутні, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 Вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за N 50/1854 (далі - Правила), виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху. Відповідно до п. 15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.
Тобто із зазначеного випливає, що невиконання вимог Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.
Згідно зі ст.ст. 1, 16 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994р. № 232 транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст.ст. 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273 зі змінами: залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.
Отже, при вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, належить враховувати не лише майнові інтереси відповідача, але і інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які, в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку, тому апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу.
Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2015р. у справі №905/391/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", с. Вовчанка, Мар'їнський район - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2015 р. у справі № 905/391/15 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Зубченко І.В.
Попков Д.О.