24.09.2015 року Справа № 904/3158/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідача)
суддів:Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Фьокліній Д.І.
За участю представників сторін:
від позивача: Танасійчук С.С., довіреність б/н від 20.03.15;
від відповідача: Нікітін С.П., довіреність № 1-12/1426 від 07.08.15;
представник прокуратури у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2015 року у справі №904/3158/15
за позовом публічного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд", м. Львів
до Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості за договором підряду, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2015 року у даній справі (суддя Петрова В.І.) позов задоволено. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на користь публічного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" заборгованість за договором підряду №39-2-КБд від 01.06.2012р. у розмірі 5 674 567,03грн. та 73 080,00грн. судового збору.
Рішення мотивовано тим, що позивач в повному обсязі згідно, з умовами укладеного договору виконав підрядні роботи, а відповідач частково за них розрахувався, допустивши заборгованість 5 816 501 грн. 14 коп.
Відповідач у апеляційній скарзі посилається на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, яке полягає у тому що:
- судом не взято до уваги п.6.1.1 договору, відповідно до якого замовник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за виконані роботи по мірі надходження коштів на свій рахунок з державного бюджету та п.4.1, яким передбачено, що платіжні зобов'язання виникають за наявності відповідного бюджетного призначення. Просить скасувати рішення суду і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
07.08.2015 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просить накласти арешт на грошові кошти Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, що містяться на розрахунковому рахунку №35240013001111 Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, МФО 805012 та на будь-які інші рахунки, відкриті відповідачем у банківських або кредитних установах в межах суми, що підлягає стягненню 5 674 567,03 грн. В судовому засіданні 10.09.2015 року вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів вирішила задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.
17.08.2015 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін.
У судовому засіданні 24.09.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В судових засіданнях представники позивача та відповідача надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства. Прокурор в судові засідання не з'явився, в матеріалах справи відсутні обґрунтування поважності підстав його неявки в засідання апеляційного господарського суду. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для його повідомлення належним чином (п.3.9.2 постанови пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2015 року у справі №904/3158/15 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 01.06.2012 року був укладений договір підряду №39-2-КБд, предметом якого є зобов'язання підрядника у 2012 році у порядку та на умовах, визначених цим Договором, своїми силами і засобами на власний ризик виконати роботи «Перевлаштування магістральних газопроводів високого тиску ШДО-10, ШДО-1б, ШДКРІ під час будівництва автомобільної дороги Знам'янка - Луганськ - Ізварине (на Волгоград через м.м. Дніпропетровськ, Донецьк) на ділянці обходу м. Дніпропетровська від автомобільної дороги Бориспіль - Дніпропетровськ, Запоріжжя до межі м. Дніпропетровська» державного значення за рахунок коштів державного бюджету відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін, а Замовник - прийняти і оплатити роботи. Замовник забезпечує фінансування робіт по мірі надходження коштів на його рахунок з державного бюджету (далі - Договір).
п.4.1. Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом: підписання Сторонами Акту приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) або попередньої оплати, яка здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 року №1404 при наявності фінансових ресурсів у розмірі 30 відсотків залишку вартості річного обсягу робіт на день отримання авансу, або нештатної оплати Замовником виконаних робіт. Платіжні зобов'язання виникають за наявності відповідного бюджетного призначення. п.4.2 Договору встановлено, що до рахунка додаються: акт приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3). п.4.6. договору визначено, що бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.
п.6.1.1 договору сторони передбачили обов'язок Замовника своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи по мірі надходження коштів на свій рахунок з державного бюджету.
Додатковою угодою №2 від 10.04.2013 року сторони узгодили п.3.1. Договору підряду від 01.06.2012 року №39-2-КБд в новій редакції, а саме: «Доповнивши його наступним текстом: «Вартість договору складає 42 441 943 грн., в тому числі ПДВ 7 073 657, 17 грн. План 2013 року та вартість додаткової угоди складає 37 195 320 грн. з урахуванням ПДВ складає 6 199 220 грн., за кредитами, залученими під державні гроші (Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №219)». План фінансування затверджений згідно з цим Додатком за кредитами залученими під державні гарантії, (а.с.23). Календарний графік робіт також затверджено і приведено у відповідність до фінансування за кредитами, залученими під державні гарантії (а.с.24).
17.07.2013 року - сторони у додатковій угоді №3 від 17.07.2013 року (а.с.25) змінили джерело фінансування за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету.
14 листопада 2013 року сторони узгодили фінансування з джерел кредиту, залученого під державні гарантії (а.с.28) і привели у відповідність план фінансування (а.с.29) і календарний графік виконаних робіт (а.с.30).
Більше до договору змін не вносилось у часі правовідносин між сторонами; тобто остаточно сторони визначили джерело фінансування кредитні кошти, залучені під державні гарантії (а.с.30).
Наразі роботи виконувалися і за них здійснено часткову оплату (а.с.104).
За таких обставин посилання відповідача на всі ті пункти договору, які передбачають бюджетне фінансування, є необґрунтованими. Відсутність фінансування не є підставою для звільнення відповідача від оплати виконаних робіт.
Судом першої інстанції правильно враховано, як преюдиція і правова позиція господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/9642/14, викладена у рішенні від 02.02.2015 року, яке не скасовано і є чинним. Крім того, судом відповідачем не надано доказів відсутності кредитування у період після 2013 року.
Оскаржуване рішення також узгоджується з вимогами наступних положень чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Так, в силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Рішення є законним тоді, коли воно прийняте у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п.1 абз.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду №6 від 23.03.2012 року).
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а отже, підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2015 року у справі №904/3158/15 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2015 року у справі №904/3158/15 - залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Повний текст складений 28.09.2015 року
Головуючий суддя Л.М.Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков