24.09.2015 року Справа № 904/2764/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідача)
суддів:Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Фьокліній Д.І.
За участю представників сторін:
прокурора прокуратури м. Дніпропетровська: Колесніченко В.І., посвідчення №032899 від 10.04.15р.
від позивача-2: Скляр С.Є., довіреність №10/15-15 від 14.01.15;
представник позивача-1 та представник відповідача в судове засідання не з'явилися.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Михаил» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015р. по справі №904/2764/15 (суддя Рудь І.А.)
за позовом прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі позивача-1 - Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ, позивача-2 - Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради,
м. Дніпропетровськ
до приватного підприємства «Михаил», м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості у сумі 168 270,50грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015р. у справі №904/2764/15 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено. Стягнено з ПП «Михаил» на користь Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради основний борг у розмірі 144 695,46грн., пеню у сумі 5 078,81грн., 3% річних у розмірі 1 391,45грн., інфляційні втрати у розмірі 17 104,78грн. та судовий збір в сумі 3 365,41грн.
Відповідач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано наданням господарського суду Дніпропетровської області неналежної юридичної оцінки обставинам справи. Зокрема, суд не звернув уваги на відсутність належних та допустимих доказів по справі, а саме. Як зазначає скаржник, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження розміру внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури в сумі 206 707,80грн. за договором №115/3 від 17.06.2009р. про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська. Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на зміст декларації ДП №143143070151 від 03.11.2014р. про готовність об'єкта до експлуатації, з якої вбачається дійсна кошторисна вартість будівництва, що дозволяє зробити обґрунтований граничний розмір пайової участі (внеску) відповідача в сумі 50 000грн. замість 206 707,80грн.
16.09.2015 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника позивача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін.
У судовому засіданні 24.09.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В судових засіданнях прокурор та представник позивача-2 надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства. Позивач-1 та відповідач в судові засідання не з'явились, в матеріалах справи відсутні обґрунтування поважності підстав їх неявки в засідання апеляційного господарського суду. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для їх повідомлення належним чином (п.3.9.2 постанови пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення прокурора та позивача-2, повторно розглянувши справу в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду встановила наступне.
17.06.2013 року між Управлінням економіки Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Фінансово-економічний департамент Дніпропетровської міської ради, та приватним підприємством «Михаил» укладено договір №115/3 предметом якого є сплата забудовником внеску на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська, у зв'язку із вирішенням питань земельних відносин щодо відведення земельної ділянки для будівництва торговельного комплексу по вул.Курчатова, у районі буд.№10 (далі - Об'єкт).
Розмір внеску забудовника, згідно з розрахунком, що є невід'ємною частиною Договору, сторони визначили в сумі 206 707,80грн. (п.1.3. Договору). Умовами п.2.1. Договору на забудовника покладено обов'язок перерахувати вищезазначений внесок на умовах, визначених Договором. Станом на 14.04.2008р., забудовником перераховано до цільового фонду міської ради кошти в сумі 62 012,34грн.
Залишок коштів, що складає 144 659,46грн., забудовник зобов'язаний сплатити у строки згідно графіку, що є додатком №1 до Договору, на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету (п.3.1. Договору).
Так, згідно Додатку №1 до Договору, відповідач зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок по внеску під час введення Об'єкта в експлуатацію, але не пізніше одного місяця після прийняття Об'єкта в експлуатацію.
Як було встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач, на виконання умов Договору, здійснив частковий внесок грошових коштів в сумі 62 012,34грн., що підтверджується додатком №1 до Договору (а.с.22).
03.11.2014р. Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області зареєстровано подану ПП «Михаил» декларацію про готовність Об'єкта до експлуатації серія ДП №143143070151 (а.с.24-26).
Так, згідно частин 1, 2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
При цьому, згідно ст. 204 цього ж Кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, положеннями статті 179 ГК України встановлено, що господарський договір укладається певною категорією суб'єктів господарювання з органом місцевого самоврядування, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення такого договору.
Згідно ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами для окремих видів договорів.
Положеннями ст. 27-1 Закону України «Про планування та забудову територій» ( в редакції на момент на момент укладення договору) встановлено наступне.
Створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.
Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.
Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати, в тому числі 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення).
Розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.
Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.
Отже, сплата пайових внесків є необхідною умовою здійснення інвестиційної (будівельної) діяльності щодо будівництва об'єктів нерухомості, тоді як Договір, який був укладений між сторонами, є угодою, на дату укладення якої існувала пряма вказівка закону щодо обов'язковості її укладення.
Відповідно до п. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З матеріалів справи вбачається, що Договір було укладено між сторонами на добровільних засадах в порядку, передбаченому ст. 648 ЦК України.
Розмір пайових внесків був належним чином погоджений сторонами Договору, підтвердженням чого є підписи сторін на Договорі та додатках до нього, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Колегія суддів зазначає, що при укладанні вищевказаного договору сторони погодилися з усіма його умовами у відповідності із діючим на той момент законодавством, вказане не оспорюється сторонами, договір є дійсним, в судовому порядку не розірваний та недійсним не визнаний.
Місцевим господарським судом встановлено, що пунктом 3.1. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний перерахувати залишок коштів в сумі 144 695,46грн., що підлягають сплаті відповідно до умов Договору, не пізніше одного місяця з дня прийняття Об'єкта в експлуатацію.
Виходячи з вищенаведеного, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що строк виконання зобов'язання відповідачем щодо сплати залишку пайового внеску за Договором настав 03.12.2014р.
Враховуючи викладене та встановлені апеляційним судом обставини справи, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 144 695 (сто сорок чотири тисячі шістсот дев'яносто п'ять)грн. 46коп.
Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).
Відповідно до п.4.2. Договору за порушення строків оплати внеску Забудовник сплачує пеню у розмірі 0,03% за кожен день прострочення.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за прострочення оплати залишку внеску за Договором за період прострочення з 04.12.2014р. по 30.03.2015р. в сумі 5 078,81грн.
Оскільки порушення строку оплати має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період прострочення оплати з 04.12.2014р. по 30.03.2015р. в розмірі 5 078,81грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Позивач від суми боргу розрахував 3% річних з 04.12.2014р. по 30.03.2015р. включно у сумі 1 391,45грн., суму від інфляції з застосуванням індексів інфляції за грудень 2014 року -березень 2010 року включно у розмірі 17 104,78грн.
Оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми від інфляції у розмірі 17 104,78грн. та 3% річних у сумі 1 391,45грн.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Доводи апеляційної скарги щодо врахування нової кошторисної вартості спростовуються змістом розділу 5 рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007 року, яким визначено порядок обрахунку суми внеску залежно від фактичної вартості, фактичної площі об'єкта у разі її збільшення.
Проте відповідач не надав доказів того, що він звертався до позивача з наявними розрахунками і пропозицією відкорегувати раніше узгоджену суму внеску чи принаймі повідомив його про зменшення кошторисної вартості об'єкта будівництва чи внаслідок зменшення площі.
Колегією суддів була витребувана кошторисна документація на об'єкт будівництва, але відповідач її не надав, у судове засідання жодного разу не з'явився і не направив уповноваженого представника.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги слід покласти на відповідача в зв'язку з незадоволенням апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.43, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Михаил» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015р. по справі №904/2764/15 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015р. по справі №904/2764/15 - залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Повний текст складений 28.09.2015 року
Головуючий суддя Л.М.Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков