"22" вересня 2015 р. Справа № 926/1315/15
За позовом Міністерства оборони України
до підприємства з іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю торгова промислова компанія "Грін Рей", м. Новоселиця Чернівецької області,
про стягнення пені в сумі 16472,40 грн.
Суддя Паскарь А. Д.
представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Міністерство оборони України звернулося з позовною заявою до підприємства з іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю торгова промислова компанія "Грін Рей" про стягненні пені в сумі 16472,42 грн. за порушення строку поставки товару, відповідно до умов укладеного сторонами договору від 01.07.2014 № 286/14/16.
Позов обґрунтовується тим, що 01.07.2014 між сторонами був укладений договір про поставку продовольства для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/2/14/16(далі - Договір), згідно якого відповідач (постачальник по договору) зобов'язався у строк до 31.07.2014 поставити позивачу (замовнику по договору) паштет «Любительський» Ж/Б 100 г (easy open) у кількості 300000 шт. на суму 1908000,00 грн., а замовник зобов'язався прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та в строки передбачені договором та специфікацією. Підпунктом 6.3.1 договору передбачений обов'язок відповідача забезпечити постачання товару у строки встановлені договором. Відповідач умови договору виконав, проте з простроченням встановленого договором строку, у зв'язку з чим йому донараховано пеню в розмірі ціни позову.
17 вересня 2015 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, дана заява є обґрунтованою, а тому справа розглядається судом з урахуванням збільшеної позивачем заборгованості в сумі 20097,60 грн.
На призначений день розгляду справи представники обох сторін не з'явилися, а тому справа розглядається за наявними в справі матеріалами
Відповідач у судові засідання не з'являвся, своєї позиції до відома суду по суті заявлених вимог не довів, хоча повідомлявся про судові засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, хоча заявою від 08.09.2015 просив суд при вирішенні даного спору застосувати строк позовної давності та розглянути справу за відсутності представника.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
01 липня 2014 року між сторонами був укладений договір про поставку продовольства для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/2/14/16, згідно якого відповідач (постачальник по договору) зобов'язався у строк до 31.07.2014 поставити позивачу (замовнику по договору) паштет «Любительський» Ж/Б г (easy open) у кількості 300000 шт. на суму 1908000,00 грн., а замовник, в свою чергою, зобов'язався прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та в строки передбачені договором та специфікацією (пункт 1.2 Договору).
Підпунктом 6.3.1 Договору передбачений обов'язок відповідача забезпечити постачання товару у строки встановлені договором.
Відповідно до рознарядки Міністерства оборони України за Специфікацією (додаток 12.1.1 до Договору), яка є невід'ємною частиною договору, постачальнику необхідно було поставити паштету: до 10.07.2014 - 100000 шт., до 20.07.2014 - 100000 шт., до 31.07.2014 - 100000 шт.
Однак, в порушення умов договору відповідачем фактично було поставлено: до 10.07.2014 - 100000 шт., до 20.07.2014 - 20000 шт., до 31.07.2014 - 50000 шт., до 02.08.2014 - 30000 шт., до 20.08.2014 - 40000 шт., до 28.08.2014 - 60000 шт.
Відповідно до підпункту 7.3.5 Договору, за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.
Відповідач свої договірні зобов'язання щодо поставки товару виконав в повному обсязі, однак з простроченням вставленого договором строку, внаслідок чого позивач нарахував пеню, яка згідно заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 17.09.2015 становить 20097,60 грн.
У відповідності до вимог частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно статті 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із вимогами частини 6 статті 231 та частини 6 статті 232 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заяви відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності щодо нарахування пені по договору поставки суд зазначає наступне.
Статтею статті 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, частиною другою статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17.09.2015 пеню розраховано за період з 21.07.2015 по 28.08.2015.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява від 28.07.2015 підписана представником Міністерства оборони України Кривошеєм Дмитром Анатолійовичем надійшла до суду 06.08.2015.
Відповідно до пункту 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (далі - Постанова), якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.
Положеннями пункту 4.4.2 Постанови визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи заяву відповідача про застосування спеціального терміну позовної давності та беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду 06.08.2015 року, вимоги щодо нарахування пені за період з 21.07.2014 по 05.08.2014 року не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.
Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Здійснивши перерахунок суми заявленої позивачем пені, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим є розрахунок суми пені у розмірі 12592,80,80 грн. за період з 06.08.2014 по 28.08.2014.
В решті позову, а саме в частині стягнення пені в розмірі 7504,80 грн. слід відмовити у зв'язку з необгрунтованістю.
Відповідно до вимог статті 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони у розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю торгова промислова компанія "Грін Рей" (Чернівецька область, Новоселицький р-н, м.Новоселиця, вул. Центральна, буд.93, код 31887196) на користь Міністерства оборони України (м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, р/р 35219005003192 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 00034022) 12592,80 грн. пені та 1145,5 грн. судового збору.
3.У решті позову відмовити.
Суддя А. Паскарь