22.09.2015 року Справа № 908/945/15-г
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач
суддів: Прокопенко А.Є., Дарміна М.О.
при секретарі: Валярі М.Г.
За участю представників сторін:
від позивача: Шипіленко Р.О. представник, довіреність № 410/14 від 21.08.14;від відповідача-2: Лянкевич К.В. представник, довіреність № б/н від 18.05.15;
представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 року у справі № 908/945/15-г
за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ
до відповідача-1: приватного підприємства "Згода 06" м. Дніпропетровськ
відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж", м. Новомосковськ Дніпропетровської області
про визнання недійсним авалю на векселі,
Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду із позовом до приватного підприємства "Згода 06" та товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж" про визнання недійсним авалю або будь-якого іншого рівнозначного формулювання/напису, вчиненого приватним підприємством "Згода 06" на простому векселі серії АА 1547442.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем-1 умов Генеральної кредитної угоди №01/03-00/141-08 від 14.08.2008 року, кредитного договору №012/03-00/142-08 від 14.08.2008 року, вважає, що до авалю повинні застосовуватись загальні норми, які регулюють вчинення правочинів. Позивач вказує на те, що аваль не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме: ст.ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 року (суддя Золотарьова Я.С.) відмовлено у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним авалю або будь-якого іншого рівнозначного формулювання/напису, вчиненого приватним підприємством "Згода 06" на простому векселі серії АА 1547442.
Не погоджуючись з рішенням суду публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.
Приватне підприємство "Згода 06" відзив на апеляційну скаргу не надало, правом участі у засіданнях суду не скористалось.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-2, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
14.08.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", (банк) та приватним підприємством "Згода 06" (позичальник) було укладено Генеральну кредитну угоду №01/03-00/141-08 (т.1, а.с.12-14).
Пунктом 5.8 Генеральної кредитної угоди встановлено, що протягом терміну фінансування позичальник - приватне підприємство "Згода 06" без попередньої письмової згоди банку не вправі отримати кредит в іншому банку, виступити гарантом/поручителем за зобов'язаннями третіх осіб.
В рамках Генеральної кредитної угоди 14.08.2008 року позивач та відповідач-1 уклали кредитний договір № 012/03-00/142-08 (т.1, а.с.15-21).
Відповідно до п.10.6 кредитного договору протягом терміну фінансування позичальник - приватне підприємство "Згода 06" без попередньої письмової згоди банку не вправі отримати кредит в іншому банку, виступити гарантом/поручителем за зобов'язаннями третіх осіб.
Як свідчать матеріали справи, 02.07.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Ніка" виступило векселедавцем простого векселя серії АА 1547442. Першим векселедержателем є ПП "Фавор-Бізнес", на даний час векселедержателем простого векселю АА 1547442 є товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж" (відповідач-2). Дата погашення: 02.07.2019 року, номінальна вартість - 500000 грн.
На вказаному векселі відповідачем-1 - приватним підприємством "Згода 06" здійснено аваль (т.1, а.с.8). Дата авалю не вказана, але ця дія відбулась після укладення між позивачем та відповідачем-1 Генеральної кредитної угоди від 14.08.2008 року №01/03-00/141-08 та кредитного договору від 14.08.2008 року № 012/03-00/142-08, оскільки вексель було видано у 2009 році, тоді як угоди укладені у 2008 році.
За визначенням, наведеним у ст.14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя векселедержателю).
Згідно ст.ст.30, 31 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (надалі - Уніфікований закон) платіж за векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль.
До простих векселів, відповідно до ст.77 Уніфікованого закону, застосовуються ті ж самі положення, які відносяться до переказних векселів, в тому числі щодо положення відносно забезпечення авалем.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що аваль є вексельним поручительством.
У Положенні про порядок здійснення операцій з векселями в національній валюті на території України, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 року №508, надані наступні визначення:
Аваль - вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов'язань щодо оплати цього векселя. Аваль виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням, оформляється на векселі або на алонжі. Аваліст - юридична або фізична особа, яка гарантує оплату векселя.
В силу авалю аваліст - приватне підприємство "Згода 06" прийняло на себе певні цивільні обов'язки, а саме: виступило поручителем за вексельними зобов'язаннями третіх осіб. Аваль підпадає під визначення правочину, наведене у частині 1 статті 202 Цивільного кодексу України. Зокрема, вчинений аваль є підставою для виникнення зобов'язань приватного підприємства "Згода 06" перед векселедержателем.
Вчиняючи аваль на простому векселі серії АА 1547442 відповідач-1 припустився порушення п. 5.8 Генеральної кредитної угоди від 14.08.2008 року №01/03-00/141-08 та п.10.6. кредитного договору від 14.08.2008 року №012/03-00/142-08.
У постанові пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року №5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" зазначено, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми Цивільного кодексу України з урахуванням їх особливостей.
Таким чином, авалювання, як односторонній правочин, регулюється не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до ст.ст. 215,216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненням правочину.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що порушенням права банку є недотримання приватним підприємством «Згода 06» вимог п.5.8 Генеральної кредитної угоди, якою передбачено, що протягом дії терміну фінансування відповідач-1 без попередньої письмової згоди позивача не вправі отримати кредит в іншому банку, виступити гарантом/поручителем зобов'язання третіх осіб. Положення пункту 5.8 Генеральної кредитної угоди також містяться в п. 10.6 кредитного договору від 14.08.2008 року № 012/03-00/142-08, що укладений в рамках Генеральної кредитної угоди.
У п.6.4. Генеральної кредитної угоди від 14.08.2008 року № 01/03-00/141-08 сторони домовились, що у випадку невиконання позичальником п. 5.1, 5.3, 5.4, 5.6, 5.8, 5.9, 5.11-5.20 цієї угоди кредитор має право негайно обмежити надання кредиту за відкритою кредитною лінією або достроково вимагати погашення заборгованості позичальником за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.
Кредитор вправі пред'явити позичальнику (приватне підприємство «Згода 06») вимогу про дострокове погашення кредиту та виконання інших зобов'язань за договором, зокрема, у випадку порушення позичальником обов'язків, встановлених серед інших п. 10.6 цього договору (п п. 8.2.4 п. 8.2 кредитного договору від 14.08.2008 року № 012/03-00/142-08, укладеного між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" і приватним підприємством "Згода 06").
Таким чином, Генеральною кредитною угодою і кредитним договором передбачені санкції відносно боржника за порушення ним зобов'язань перед банком.
У п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
За приписами ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Порушення приватним підприємством «Згода 06» умов Генеральної кредитної угоди та кредитного договору не є підставою для визнання авалю на векселі недійсним, адже зміст векселя та авалю не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного та господарського законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Приватне підприємство «Згода 06», яке вчинило аваль, мало необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників векселю було вільним і відповідало їх внутрішній волі; вексель (та аваль) був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, і іншого позивачем не доведено.
Позивач (скаржник) вказує на те, що вчинення авалю на векселі не відповідає меті діяльності приватного підприємства «Згода 06» та не призводить до отримання прибутку внаслідок чого здійснений аваль є фіктивним та підлягає визнанню недійсним.
Однак з таким твердженням неможна погодитись приймаючи до уваги таке.
В силу ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що даний аваль є фіктивним.
У відповідності із ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст.553, ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Оспорюваний аваль вчинено у відповідності до вимог Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.
Згідно ст.558 Цивільного кодексу України поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Проте названа стаття не забороняє суб'єктам виступати поручителями безоплатно, оскільки така можливість для осіб визнається в силу ч.3 ст.6 ЦК України, відповідно якої сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Умова щодо неоплатності поруки також не суперечить чинному законодавству, оскільки відповідно до ч.3 ст.3, ст.12 Цивільного кодексу України загальними засадами судочинства є свобода договору; особа може відмовитись від свого майнового права.
Посилання на те, що безоплатність договору поруки суперечить меті діяльності приватного підприємства «Згода 06», а саме отримання прибутку, банком документально не доведено.
Статтею 32 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив. Здійснюючи платіж за переказним векселем, аваліст набуває прав, що випливають з переказного векселя, проти особи, зобов'язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов'язані перед останньою за переказним векселем.
Тобто у випадку виконання приватним підприємством «Згода 06» своїх зобов'язань по здійсненню оплати по векселю, аваліст мав би право у порядку регресу звернутися до векселедавця.
Вищевказане спростовує доводи позивача про те, що безоплатне вчинення авалю не призводить до отримання прибутку підприємством - авалістом, а відтак нібито має на меті створення штучної заборгованості.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову у позові.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 року у справі № 908/945/15-г залишити без змін, а скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" без задоволення.
Головуючий суддя Г.К. Дмитренко
Суддя А.Є. Прокопенко
Суддя М.О. Дармін
повний текст постанови виготовлений 28.09.15р.