29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"23" вересня 2015 р.Справа № 924/1308/15
Господарський суд Хмельницької області у складі:
судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м.Волочиськ Хмельницької області
до 1. Селянського (фермерського) господарства "ВЛАД" с. Туча Козятинського району Вінницької області
2. Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" с.Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області
про стягнення 223 464,46 грн.
Представники сторін:
позивач: Бундз Т.В. - представник за довіреністю від 01.06.2015р.
відповідач 1: Гурба М.В.- представник за довіреністю від 18.08.2015р.
відповідач 2: не з'явився
В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" звернулося з позовом до суду про стягнення солідарно з відповідачів Селянського (фермерського) господарства "ВЛАД" та виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" 223 464,46 грн. В обґрунтування позову зазначає, що 14.05.2014 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір поставки №52-05/14ВН насіння, за умовами якого позивач зобов'язувався поставити насіння, а відповідач 1 - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором. 02.06.2014р. сторони підписали додаток №1 до договору №52-05/14ВН від 14.05.2014р., 12.09.2014р. - додаток №2 до договору №52-05/14ВН від 14.05.2014р., в яких встановили назву товару, кількість, ціну, загальну вартість товару, терміни поставки та календарний графік платежів.
Згідно видаткових накладних №2014 від 10.06.2014р. та №ВА000003252 від 22.09.2014р., довіреностей №72 від 05.06.2014р. та №124 від 12.09.2014р. відповідач 1 отримав товар на загальну суму 219 462,00 грн. Однак, за отриманий товар розрахувався лише частково. В якості забезпечення виконання зобов'язань відповідачем 1 по оплаті наданих послуг, між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір поруки №52-05/14ВН від 08.08.2014р., відповідно до умов якого відповідач 2 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов'язань відповідача 1, що виникли з договору поставки №52-05/14ВН від 14.05.2014р.
На час подання позову до суду заборгованість становить 4 625,73 євро, в тому числі 50 506,98 - курсова різниця. В зв'язку з невиконання відповідачами своїх зобов'язань, позивач нарахував 14414,74 грн. пені, 35 267,25 грн. штрафу, 20 237,02 грн. 36 % річних, 33 276,47 грн. інфляційних втрат.
Представник позивача позовні вимоги підтримує, вважає їх правомірними та обґрунтованими.
Представник відповідача позов не визнає, подав письмові докази. У відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач використовує індекси інфляції, що розраховані стосовно національної валюти України - гривні, проте, виходячи з положень п.3.3.3 договору №52-05/14ВН поставки насіння від 14.05.2014р. вартість товару, що підлягає до сплати, визначається виходячи з еквівалента ціни товару в іноземній валюті шляхом множення на курс продажу валюти. Таким чином, будь - яких інфляційних втрат позивач не зазнав. Також відповідач вказує, що заявлені позивачем вимоги про сплату неустойки є занадто великими у порівнянні з завданими йому збитками, а тому є всі підстави для її зменшення до розумної суми. Вимоги позивача про стягнення курсової різниці відповідач вважає безпідставними, оскільки у відповідності до п. 2.3.3 договору сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини). Отже, визначення курсової різниці можливе лише в день фактичної оплати вартості товару. Тому вимоги позивача про стягнення курсової різниці на момент подання позову є незаконними. З вказаних підстав просить у позові відмовити.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.
Відповідно до ст. 64 ГПК України із змінами, внесеними згідно Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ, які вступили в дію 30.07.2010р., ухвали надсилаються сторонам за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала вручена їм належним чином. Аналогічна позиція викладена в п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Ухвали суду від 07.08.2015р., 26.08.2015р. та від 09.09.2015р. надсилались відповідачу 2 за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, відповідач 2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте, повноважних представників в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву та письмових пояснень по суті позовних вимог не подав.
Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне.
14.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" (далі - постачальник) та селянським фермерським господарством "ВЛАД" (далі - покупець) був укладений договір поставки насіння № 52-05/14 ВН (далі - договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити насіння (далі - товар або насіння), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Сторонами встановлено, що найменування, сорт/гібрид, кількість товару визначаються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).
У відповідності до п.п. 3.1, 3.2 договору ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних специфікацій), переданих постачальником у власність покупцю. Покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору. Сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях (п. 3.3.1 договору).
Згідно п. 3.3.2 договору сторони встановлюють, що постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дату формування видаткової накладної.
Сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини) (п.3.3.3 договору).
Згідно п. 3.7 договору покупець здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер та дату договору, в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно на власний розсуд визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця.
У відповідності до п. 7.3 договору покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 36% річних від простроченої (неоплачуваної) суми (п. 7.5 договору).
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору).
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
02.06.2014р. сторони підписали додаток № 1 до договору № 52-05/14 ВН від 14.05.2014р., згідно якого погодили назву товару (насіння кукурудзи), кількість, ціну, загальну вартість товару (211 650 грн., що еквівалентно 12 750,00 євро), терміни поставки та календарний графік платежів. Зокрема, визначили, що покупець зобов'язується провести оплату за отриманий товар в наступні строки: - 63 495,00 грн., еквівалент 3 825 євро, що складає 30 % вартості товару - до 01.10.2014р.;
- 148 155,00 грн., еквівалент 8 925 євро, що складає 70 % вартості товару - до 01.11.2014р.
12.09.2014р. між сторонами підписано додаток №2 до договору № 52-05/14 ВН від 14.05.2014р., яким визначено назву товару (насіння озимого ріпаку), кількість, ціну, загальну вартість товару (7 812,00 грн.), терміни поставки та оплати (до 16.09.2014р.).
На виконання умов договору покупець отримав від постачальника насіння на загальну суму 219 462,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №2014 від 10.06.2014р. та довіреністю № 72 від 05.06.2014р., видатковою накладною №ВА000003252 від 22.09.2014р. та довіреністю № 124 від 12.09.2014р.
08 серпня 2014р. між виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" (далі - поручитель) та ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" (далі - кредитор) було укладено договір поруки № 52-05/14 ВН, згідно п. 1.1 якого поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань селянського фермерського господарства "ВЛАД" (далі-боржник), що виникли з договору поставки №52-05/14 ВН від 14.05.2014р. (далі - основний договір), який був укладений між кредитором та боржником.
Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що у відповідності до вказаного основного договору, порукою забезпечується в тому числі наступні зобов'язання боржника:
- здійснити оплату за поставлене насіння в обсязі та на умовах договору поставки №52-05/14 ВН від 14.05.2014р.;
- відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором поставки № 52-05/14 ВН від 14.05.2014р.
Обсяг відповідальності поручителя передбачено в розділі 3 договору поруки, а саме поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язань за основним договором в обсязі грошових стягнень відповідно до розділу 2 та розділу 7 основного договору (п.п. 3.1, 3.2 договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобов'язань за основним договором (п.6.1 договору).
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що відповідач 1 частково розрахувався за отриманий товар, що підтверджується банківськими виписками, зокрема:
- 14.10.2014р. - 49 900,00 грн., що згідно витягу з розпорядження ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 06-01/419 від 13.10.2014р. було станом на 14.10.2014р. еквівалентно 2 867,82 євро;
- 21.10.2014р. - 42 088,00 грн., що згідно витягу з розпорядження ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 06-01/429 від 20.10.2014р. було станом на 21.10.2014р. еквівалентно 2 405,03 євро;
- 21.10.2014р. - 7 812,00 грн.;
- 24.10.2014р. - 49 900,00 грн., що згідно витягу з розпорядження ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 06-01/436 від 23.10.2014р. було станом на 24.10.2014р. еквівалентно 2 851,43 євро.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 своїх договірних зобов'язань, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 69 762,00 грн. основного боргу, 50 506,98 грн. курсової різниці, яка визначена на підставі довідки ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № Р7-В4/54/263 від 25.08.2015р., 14414,74 грн. пені, 35 267,25 грн. штрафу, 20 237,02 грн. 36 % річних, 33 276,47 грн. інфляційних втрат.
Вважаючи вищевказані штрафні санкції занадто великими у порівнянні із завданими позивачу збитками та зважаючи на важке фінансове становище відповідача 1, останній подав в матеріали справи фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва на 30.06.2015р., із змісту якого вбачається, що діяльність господарства є збитковою, акти від 10.09.2015р., 21.09.2015р., складені працівниками відповідача 1, в яких зафіксовані незадовільні результати врожаю 2015 року внаслідок несприятливих погодних умов та розміри збитків.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:
Згідно з абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, на підставі договору поставки насіння № 52-05/14 ВН від 14.05.2014р. позивач передав відповідачу 1 товар (насіння) на загальну суму 219 462,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №2014 від 10.06.2014р. та довіреністю № 72 від 05.06.2014р., видатковою накладною №ВА000003252 від 22.09.2014р. та довіреністю № 124 від 12.09.2014р., а відповідач 1 зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно додатку № 1 від 02.06.2014р. до договору № 52-05/14 ВН від 14.05.2014р. відповідач 1 зобов'язувався оплатити позивачу вартість поставленого насіння кукурудзи (211 650 грн., що еквівалентно 12 750,00 євро) в наступні строки: - 63 495,00 грн., еквівалент 3 825 євро - до 01.10.2014р.; - 148 155,00 грн., еквівалент 8 925 євро - до 01.11.2014р.
Відповідно до додатку №2 від 12.09.2014р. до договору № 52-05/14 ВН від 14.05.2014р. відповідач 1 зобов'язувався оплатити позивачу вартість поставленого насіння озимого ріпаку (7812,00 грн.) в строк до 16.09.2014р.
Судом встановлено, що відповідач 1 частково розрахувався за вказаний товар, що підтверджується банківськими виписками, зокрема:
- 14.10.2014р. - 49 900,00 грн., що згідно витягу з розпорядження ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 06-01/419 від 13.10.2014р. було станом на 14.10.2014р. еквівалентно 2 867,82 євро;
- 21.10.2014р. - 42 088,00 грн., що згідно витягу з розпорядження ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 06-01/429 від 20.10.2014р. було станом на 21.10.2014р. еквівалентно 2 405,03 євро;
- 21.10.2014р. - 7 812,00 грн.;
- 24.10.2014р. - 49 900,00 грн., що згідно витягу з розпорядження ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 06-01/436 від 23.10.2014р. було станом на 24.10.2014р. еквівалентно 2 851,43 євро.
Таким чином, відповідач 1 повністю розрахувався за насіння озимого ріпаку, отримане згідно видаткової накладної №ВА000003252 від 22.09.2014р., а також частково за насіння кукурудзи, отримане згідно видаткової накладної №2014 від 10.06.2014р. на суму 141 888,00 грн., що еквівалентно 8 124,28 євро.
Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №3-62гс11 та від 26.12.2011 р. у справі № 3-141гс11).
Відповідно до п. 3.3.2 договору сторони погодили, що постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дату формування видаткової накладної.
Сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини) (п.3.3.3 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 сплатив позивачу за отримане насіння кукурудзи кошти в сумі 141 888,00 грн., що еквівалентно 8 124,27 євро.
Отже, зважаючи на вищевказані положення договору, сума коштів, яка належить до сплати за насіння кукурудзи, становить 4 625,73 євро, що згідно довідки ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № Р7-В4/54/263 від 25.08.2015р. станом на 06.08.2015р. (день звернення з позовом до суду) становить 120 268,98 грн., в тому числі 69 726,00 грн. - основний борг, 50 506,98 грн. - курсова різниця.
Доводи відповідача 1 з приводу того, що позивачем безпідставно заявлені вимоги про стягнення курсової різниці на момент подання позову, оскільки згідно умов договору визначення курсової різниці можливе лише в день фактичної оплати вартості товару, судом до уваги не приймаються, оскільки визначення курсу продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару можливе лише у разі добровільного виконання відповідачем своїх зобов'язань. При зверненні до суду відповідні вимоги заявляються з врахуванням курсу іноземної валюти на день заявлення відповідної вимоги, що відповідає п. 8.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).
08 серпня 2014р. між виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" (далі - поручитель) та ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" (далі - кредитор) було укладено договір поруки № 52-05/14 ВН, згідно п. 1.1 якого поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань селянського фермерського господарства "ВЛАД" (далі-боржник), що виникли з договору поставки №52-05/14 ВН від 14.05.2014р. (далі - основний договір), який був укладений між кредитором та боржником.
Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що у відповідності до вказаного основного договору, порукою забезпечується в тому числі наступні зобов'язання боржника:
- здійснити оплату за поставлене насіння в обсязі та на умовах договору поставки №52-05/14 ВН від 14.05.2014р.;
- відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором поставки № 52-05/14 ВН від 14.05.2014р.
Обсяг відповідальності поручителя передбачено в розділі 3 договору поруки, а саме поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язань за основним договором в обсязі грошових стягнень відповідно до розділу 2 та розділу 7 основного договору (п.п. 3.1, 3.2 договору).
Таким чином, позивач вправі вимагати виконання зобов'язань за договором поставки насіння №52-05/14 ВН від 14.05.2014р. від відповідачів солідарно.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В матеріали справи не подано доказів, які б підтверджували оплату відповідачем 1 (боржником) та/або відповідачем 2 (поручителем) заборгованості та курсової різниці, що є предметом спору. За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 69 726,00 грн. основного боргу, 50 506,98 грн. курсової різниці обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.
За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторонами в п. 7.3 договору погоджено, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 14 414,74 грн. та штраф в розмірі 35 267,25 грн. З поданого розрахунку вбачається, що нарахування пені здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.
Проаналізувавши вказаний розрахунок, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення вищевказані суми штрафних санкцій.
В той же час відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
На підставі вищевказаних положень законодавства відповідач 1 вважає, що є всі підстави для зменшення пені та штрафу.
Згідно п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Судом приймається до уваги, що відповідач 1 є фермерським господарством, основними видами діяльності якого є вирощування сільськогосподарських культур. Діяльність відповідача 1 залежить від об'єктивних чинників, зокрема, погодних умов, рівня врожайності сільськогосподарських культур, тощо. Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 30.06.2015р. діяльність відповідача 1 була збитковою.
Крім того, із змісту актів від 10.9.2015р. та від 21.09.2015р. вбачається, що внаслідок несприятливих погодних умов (сильна посуха, відсутність опадів) відповідачу 1 у 2015 році не вдасться зібрати очікуваний врожай, що призвело до заподіяння господарству значних збитків.
Судом також враховується, що розмір заявленої до стягнення пені та штрафу є неспіврозмірно значним, зважаючи на заявлені позивачем вимоги про стягнення також 36% річних та курсової різниці.
Беручи до уваги вищезазначене, фінансове становище відповідача 1, суд дійшов висновку, що є підстави для зменшення розміру заявленого позивачем штрафу та пені. Отже, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає пеня в розмірі 7 207,37 грн. та штраф в розмірі 17 633,63 грн. В частині позовних вимог про стягнення 7 207,37 грн. пені та 17 633,62 грн. суд відмовляє.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 7.5 договору сторони погодили, що за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 36% річних від простроченої (неоплачуваної) суми.
Позивачем заявлено до стягнення 36 % річних в сумі 20 237,02 грн. та 33 276,47 грн. інфляційних втрат.
Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок 36 % річних, суд вважає, що вказана сума обґрунтовано заявлена до стягнення, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
З приводу нарахування інфляційних втрат судом приймається до уваги, що офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Тому вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу.
Вказане відповідає позиції Вищого господарського суду України вираженій у п. 8.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Оскільки договором визначена прив'язка грошового зобов'язання покупця до іноземної валюти (п. 3.3.3 договору), що покриває знецінення національної валюти, нарахування курсової різниці унеможливлює нарахування індексу інфляції, тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 165 347,00 грн., в тому числі 69 762,00 грн. - основний борг, 7 207,37 грн. - пеня, 17 633,63 грн. - штраф, 20 237,02 грн. - 36 % річних, 50 506,98 грн. - курсова різниця. У стягненні 7 207,37 грн. пені, 17 633,62 грн. штрафу, 33 276,47 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідачів в рівних частинах пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судових витрат судом врахований п. 3.17.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 32-34, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м.Волочиськ Хмельницької області до 1. Селянського (фермерського) господарства "ВЛАД" с.Туча Козятинського району Вінницької області, 2. Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" с.Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 223 464,46 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ВЛАД" (Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Туча, код 20090790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул.Котовського, 7, код 37993500) 69 762,00 грн. (шістдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) основного боргу, 7 207,37 грн. (сім тисяч двісті сім гривень 37 коп.) пені, 17 633,63 грн. (сімнадцять тисяч шістсот тридцять три гривні 63 коп.) штрафу, 20 237,02 грн. (двадцять тисяч двісті тридцять сім гривень 02 коп.) 36 % річних, 50 506,98 грн. (п'ятдесят тисяч п'ятсот шість гривень 98 коп.) курсової різниці. Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с.Шпичинці, код 03788721).
Видати наказ.
Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код 03788721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул.Котовського, 7, код 37993500) 69 762,00 грн. (шістдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) основного боргу, 7 207,37 грн. (сім тисяч двісті сім гривень 37 коп.) пені, 17 633,63 грн. (сімнадцять тисяч шістсот тридцять три гривні 63 коп.) штрафу, 20 237,02 грн. (двадцять тисяч двісті тридцять сім гривень 02 коп.) 36 % річних, 50 506,98 грн. (п'ятдесят тисяч п'ятсот шість гривень 98 коп.) курсової різниці. Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - Селянське (фермерське) господарство "ВЛАД" (Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Туча, код 20090790)
У стягненні 7 207,37 грн. пені, 17 633,62 грн. штрафу, 33 276,47 грн. інфляційних втрат відмовити.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ВЛАД" (Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Туча, код 20090790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул.Котовського, 7, код 37993500) 1901,88 грн. (одна тисяча дев'ятсот одна гривня 88 коп.) судового збору.
Видати наказ.
Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код 03788721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул.Котовського, 7, код 37993500) 1901,88 грн. (одна тисяча дев'ятсот одна гривня 88 коп.) судового збору.
Видати наказ.
Повне рішення складено 28.09.2015р.
Суддя Л.О. Субботіна
Віддрук. 4 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу (31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського,7),
3 - відповідачу 1 ( 22135, Вінницька обл., Козятинський район, с. Туча),
4 - відповідачу 2 (31322, Хмельницька обл., Хмельницький район, с. Шпичинці) - рекомендованим.