ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
22 вересня 2015 року Справа № 913/572/15
Провадження №15/913/572/15
За позовом Приватного акціонерного товариства “Новотроїцьке рудоуправління”, смт Новотроїцьке Донецької області
до Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, м.Алчевськ Луганської області
про стягнення 3620458 грн 74 коп.
Суддя Смола С.В.
Секретар судового засідання Антонова І.В.
У засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю, довіреність №б/н від 14.08.2015;
від відповідача - ОСОБА_2 - представник за довіреністю, довіреність №01-026-1824 від 25.12.2014.
Приватне акціонерне товариство “Новотроїцьке рудоуправління” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” про стягнення заборгованості за договором постачання №59/17-13-АМК-616-2013-пст від 15.03.2013 в сумі 2111534 грн 60 коп., інфляційних втрат у сумі 1475377 грн 88 коп., 3% річних у сумі 81221 грн 77 коп., пені в сумі 65879 грн 88 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.08.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 26.08.2015.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.08.2015 розгляд справи відкладений на 09.09.2015.
Відповідач відзивом №026-14/1 від 07.09.2015 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують дату виставлення відповідачеві відповідних рахунків; що позивачем не надано доказів обґрунтованості нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки не зазначений період нарахування; що строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені в даному випадку сплинув 29.03.2015.
Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.09.2015 оголошено перерву до 22.09.2015.
Заявою б/н від 21.09.2015 про уточнення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу 2111534 грн 60 коп., інфляційні нарахування в сумі 1387529 грн 79 коп., 3% річних у сумі 100539 грн 42 коп., пеню в сумі 20854 грн 93 коп.
Підпунктом 3.11 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про “доповнення” або “уточнення” позовних вимог, або заявлення “додаткових” позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
З огляду на викладене суд прийшов до висновку про те, що заява позивача про уточнення розміру позовних вимог б/н від 21.09.2015 по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені (з 65879,88 до 20854,93) та інфляційних втрат (з 1475377,88 до 1387529,79), та заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних (з 81221,77 до 100539,42) Відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України приймається господарським судом до розгляду.
Запереченням на відзив б/н від 21.0.2015 позивач зазначив, що відповідно до актів прийому-передачі до них додаються у якості додатків рахунки-фактури, сертифікати якості та копії залізничних накладних, тому підпис представника відповідача та його печатка на зазначених актах свідчать про отримання відповідачем рахунків-фактур.
У судовому засіданні 22.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Між Приватним акціонерним товариством “Новотроїцьке рудоуправління” (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством “Алчевський металургійний комбінат” (покупець, відповідач) 15.03.2013 був укладений договір №59/17-13-АМК-616-2013-пст, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити флюсо-доломітну продукцію виробництва Приватного акціонерного товариства “Новотроїцьке рудоуправління” на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).
Згідно з п.2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємними частинами.
Поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, вказаними в специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити ресурси на умовах поставки, вказаних в специфікаціях відповідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів “Інкотермс” в редакції 2000 року (п.3.1 договору).
Відповідно до п.3.2 договору строк поставки ресурсів зазначається в специфікаціях.
Згідно з п.3.3 договору постачальник зобов'язується надати покупцю наступні документи: рахунок на оплату ресурсів (оригінал); транспортні і супровідні документи (в т.ч. накладну на поставлені ресурси (оригінал) при поставці автомобільним транспортом; залізничну накладну (копія) при поставці залізничним транспортом); акт приймання-передачі товару (в 2-х примірниках), оформлений зі сторони постачальника; сертифікат або паспорт якості постачальника або виготовлювача (у випадку, якщо постачальник не є виготовлювачем) - копія; інші документи, вказані в специфікації. Постачальник зобов'язаний надати покупцю рекомендованим листом або під розпис в отриманні звідну податкову накладну, виписану згідно Податкового кодексу України, а також реєстр товаросупровідних документів. Податкова накладна виписується постачальником щомісячно на кожне 15 число звітного місяця і останній день звітного місяця на всю суму податкових зобов'язань, що виникли у постачальника.
Поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно з умовами поставки, які вказані в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування і інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою ресурсів (п.4.1 договору).
В п.5.2 договору сторони передбачили, що в зв'язку з тим, що здійснення поставок ресурсів має ритмічний і безперервний характер при постійному зв'язку з покупцем, сторони прийшли до згоди про встановлення наступної періодичності оплати за поставлені ресурси: протягом строку, вказаного в специфікації; не рідше одного разу на місяць; не пізніше останнього дня місяця. За узгодженням сторін можливі інші форми оплати, які не суперечать діючому законодавству.
Відповідно до п.7.2 договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді.
Згідно з п.10.2 договору він вступає в силу з 01.04.2013 і діє до 31.03.2014 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за цим договором.
11.02.2014 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору, в якій сторони продовжили строк дії договору поставки до 31.03.2015.
02.01.2014 між сторонами була підписана специфікація №5 до договору поставки №59/17-13-АМК-616-2013-пст від 15.03.2013, в якій сторони обумовили поставку вапняку флюсового доломітизованого в кількості 62000 тон за ціною 153 грн 77 коп. на загальну суму 11440488 грн 00 коп. (п.1 специфікації).
Відповідно до п.4 специфікації строк поставки: січень-березень 2014 року. Помісячна поставка ресурсів здійснюється на підставі щомісячних заявок, наданих покупцем.
Згідно з п.5 специфікації: строк оплати ресурсів: оплата за кожну поставлену партію ресурсів здійснюється покупцем протягом 3-х календарних днів після дати виставлення рахунку. Покупець не має права відмовитися від оплати товару після виставлення постачальником рахунку.
На виконання умов договору поставки №59/17-13-АМК-616-2013-пст від 15.03.2013 та специфікація №5 від 02.01.2014 позивачем поставлено відповідачу вапняк флюсовий доломітизований за актами прийому-передачі №90360769 від 09.02.2014, №90360917 від 11.02.2015, №90361321 від 12.02.2014, №90361322 від 12.02.2014, №90361522 від 16.02.2014, №90361598 від 19.02.2014, №90361795 від 21.02.2014, №90361807 від 23.02.2014 та виставлені відповідні рахунки на загальну суму 2231943 грн 26 коп.
Відповідач поставлену продукцію оплатив частково в сумі 120408 грн 66 коп., внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сум 2111534 грн 60 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №59/17-13-АМК-616-2013-пст від 15.03.2013 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Факт поставки позивачем продукції відповідачу за специфікацією №5 від 02.01.2014 до договору поставки №59/17-13-АМК-616-2013-пст від 15.03.2013 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. актами прийому-передачі №90360769 від 09.02.2014, №90360917 від 11.02.2015, №90361321 від 12.02.2014, №90361322 від 12.02.2014, №90361522 від 16.02.2014, №90361598 від 19.02.2014, №90361795 від 21.02.2014, №90361807 від 23.02.2014 та відповідачем не оспорюється.
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, в п.5.2 договору поставки №59/17-13-АМК-616-2013-пст від 15.03.2013 сторони передбачили, що в зв'язку з тим, що здійснення поставок ресурсів має ритмічний і безперервний характер при постійному зв'язку з покупцем, сторони прийшли до згоди про встановлення наступної періодичності оплати за поставлені ресурси: протягом строку, вказаного в специфікації; не рідше одного разу на місяць; не пізніше останнього дня місяця. За узгодженням сторін можливі інші форми оплати, які не суперечать діючому законодавству.
Згідно з п.5 специфікації №5 від 02.01.2014 строк оплати ресурсів наступний: оплата за кожну поставлену партію ресурсів здійснюється покупцем протягом 3-х календарних днів після дати виставлення рахунку. Покупець не має права відмовитися від оплати товару після виставлення постачальником рахунку.
Проаналізувавши умови договору та специфікації до нього в частині оплати поставлених ресурсів, суд прийшов до висновку про те, що оплата поставлених ресурсів повинна здійснюватись протягом 3-х календарних днів після дати виставлення рахунку, але не пізніше останнього дня місяця.
Відносно заперечень відповідача, які викладені у відзиві, щодо не надання позивачем доказів, що підтверджують дату виставлення відповідачеві відповідних рахунків, суд зазначає наступне.
В актах прийому-передачі №90360769 від 09.02.2014, №90360917 від 11.02.2015, №90361321 від 12.02.2014, №90361322 від 12.02.2014, №90361522 від 16.02.2014, №90361598 від 19.02.2014, №90361795 від 21.02.2014, №90361807 від 23.02.2014, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств зазначено додаток, який складається з відповідного рахунку-фактури, сертифікату якості та копії накладної. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що рахунки-фактури №90360769 від 09.02.2014, №90360917 від 11.02.2015, №90361321 від 12.02.2014, №90361322 від 12.02.2014, №90361522 від 16.02.2014, №90361598 від 19.02.2014, №90361795 від 21.02.2014, №90361807 від 23.02.2014 за поставками відповідачем отримувались у день підписання актів прийому-передачі.
З огляду на викладене, зазначені заперечення відповідача суд вважає необґрунтованими.
Розмір заборгованості 2111534 грн 60 коп. за специфікацією №5 від 02.01.2014 до договору поставки №59/17-13-АМК-616-2013-пст від 15.03.2013 підтверджений відповідачем в акті звірення розрахунків (а.с.2-7 т.3).
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за специфікацією №5 від 02.01.2014 до договору поставки №59/17-13-АМК-616-2013-пст від 15.03.2013 в сумі 2111534 грн 60 коп.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд бере до уваги, що загальний розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлені ресурси до 25.07.2014 становив 2231943 грн 36 коп., проте, з урахуванням принципу диспозитивності судового процесу, виходить із того, що позивачем за весь період існування заборгованості за поставкою від 09.02.2014 (рахунок-фактура 90360769 на суму 166789 грн 40 коп.) розмір такої заборгованості визначений у сумі 46380 грн 74 коп.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 20854 грн 93 коп. (з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог б/н від 21.09.2015) суд зазначає наступне.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В п.7.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді.
Згідно з ч.1 ст.223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Господарський суд відзначає, що нарахування позивачем пені починаючи з 31 календарного дня від дати коли оплата мала бути вчинена, є безпідставним. Початком нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору, про що зазначено в постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі №3-120гс14. Положення п.7.2 договору, за яким пеня сплачується покупцем у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, слід розуміти не як підставу для нарахування пені через 30 календарних днів від дня спливу строку оплати отриманих ресурсів, а як умову, при дотриманні якої у позивача взагалі виникає право нарахування пені.
Як вже зазначалось судом, оплата поставлених ресурсів повинна здійснюватись протягом 3-х календарних днів після дати виставлення рахунку, але не пізніше останнього дня місяця.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення зобов'язання за поставками за специфікацією №5 від 02.01.2014 до договору поставки №59/17-13-АМК-616-2013-пст від 15.03.2013, а відтак і періоди нарахування пені.
Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування до вимоги про стягнення пені позовної давності.
При розрахунку пені суд враховує дату звернення позивача з позовом до суду (28.07.2015), викладені приписи законодавства та зазначає, що право позивача на стягнення пені підлягає захисту з 27.07.2014.
Враховуючи викладене, суд вважає належним наступний розрахунок пені:
№ і дата рахунку-фактуриСума заборгованості в грн.Період нарахування ч.6 ст.232 ГК УкраїниПеріод нарахування з урахуванням приписів ст.ст.258, 267 ЦК України та ст.232 ГК УкраїниРозмір пені, % в день, що не перевищує 2-х облікових ставок НБУКількість днів простроченняСума пені
90360769 від 09.02.201446380,7413.02.2014-13.08.201427.07.2014-13.08.20140,0418333,94
90360917 від 11.02.2014346715,0615.02.2014-15.08.201427.07.2014-15.08.20140,04202773,72
90361321 від 12.02.2014337367,0818.02.2014-18.08.201427.07.2014-18.08.20140,04233103,78
90361322 від 12.02.201411431,2618.02.2014-18.08.201427.07.2014-18.08.20140,0423105,17
90361522 від 16.02.2014361903,2220.02.2014-20.08.201427.07.2014-20.08.20140,04253619,03
90361598 від 19.02.2014363148,7825.02.2014-25.08.201427.07.2014-25.08.20140,04304357,79
90361795 від 21.02.2014357467,2725.02.2014-25.08.201427.07.2014-25.08.20140,04304289,61
90361807 від 23.02.2014287121,1927.02.2014-27.08.201427.07.2014-27.08.20140,04323675,15
Разом: 22258,19
Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, є пеня в розмірі 20854 грн. 93 коп. (з урахуванням заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог б/н від 21.09.2015).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з березня 2014 року по серпень 2015 року (включно) в сумі 1387529 грн 79 коп. підлягає задоволенню повністю в межах заявлених позовних вимог (з урахуванням заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог б/н від 21.09.2015). Водночас, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок позивача є невірним та навести власний розрахунок інфляційних втрат:
Сума заборгованості в грн.Період нарахуванняІндекс інфляції за весь період простроченняСума інфляції
2111534,60березень 2014 року - серпень 2015 року (включно)102,2х103,3х103,8х101,0х100,4х100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0х99,2= 171,180406441502998,91
Разом:1502998,91
Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 100539 грн 42 коп. підлягає задоволенню частково в сумі 100424 грн 62 коп., оскільки позивачем невірно визначений період прострочення. Суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних:
№ і дата рахунку-фактуриСума заборгованості в грн.Період нарахуванняРозмір %Кількість днів простроченняСума 3% річних
90360769 від 09.02.201446380,7413.02.2014-22.09.2015 3 5872237,71
90360917 від 11.02.2014346715,0615.02.2014-22.09.20153 58516670,82
90361321 від 12.02.2014337367,0818.02.2014-22.09.2015358216138,16
90361322 від 12.02.201411431,2618.02.2014-22.09.2015 3582546,82
90361522 від 16.02.2014361903,2220.02.2014-22.09.2015358017252,37
90361598 від 19.02.2014363148,7825.02.2014-22.09.2015357517162,51
90361795 від 21.02.2014357467,2725.02.2014-22.09.2015357516894,00
90361807 від 23.02.2014287121,1927.02.2014-22.09.2015357313522,23
Разом: 100424,62
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково (з урахуванням заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог б/н від 21.09.2015).
Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства “Новотроїцьке рудоуправління” до Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” задовольнити частково.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, вул.Шмідта, б.4, м.Алчевськ Луганської області, ідентифікаційний код 05441447, на користь Приватного акціонерного товариства “Новотроїцьке рудоуправління”, вул.Радянська, б.85, смт Новотроїцьке Волноваського району Донецької області, ідентифікаційний код 00191810, заборгованість за поставлені ресурси в сумі 2111534 грн 60 коп., пеню в сумі 20854 грн 93 коп., інфляційні втрати в сумі 1387529 грн 79 коп., 3% річних у сумі 100424 грн 62 коп., судовий збір у сумі 73077 грн 68 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.09.2015.
Суддя С.В. Смола