ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
14 вересня 2015 року Справа № 913/517/15
Провадження №17/931/517/15
За позовом Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” в особі філії Газопромислового управління “Шебелинкагазвидобування”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”, м. Луганськ
про стягнення 27967,58 грн.
Суддя Фонова О.С.
У засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_1, юрисконсульт за довіреністю № 2-69д від 25.12.2014;
від відповідача - не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 18155,97 грн., пені у сумі 4249,66 грн., 3% річних у сумі 261,40 грн., інфляційних нарахувань у сумі 5300,55 грн., за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 4С від 07.06.2010.
10.08.2015 до канцелярії суду надійшов відзив відповідача, згідно якого, він заперечує проти стягнення пені в сумі 4249,66 грн. у зв'язку з тим, що позивачем порушено приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та нараховано пеню за періоди більше ніж 6 місяців з початку порушення зобов'язання по оплаті. Тому сума пені, що підлягає стягненню на думку відповідача складає 3093,70 грн.
Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкції у зв'язку з тяжким фінансовим станом та знаходженням підприємства на непідконтрольній Україні території.
Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд
Між Дочірньою компанією “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в особі філії Газопромислового управління “Шебелинкагазвидобування” (далі - позивач), як Власником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” (далі - відповідач), як Користувачем, було укладено договір № 4С від 07.06.2010 (далі - Договір) про спільне використання технологічних електричних мереж.
Додатковою угодою від 28.01.2013 до Договору у зв'язку з реорганізацією Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” шляхом перетворення у Приватне акціонерне товариство “Укргазвидобування”, сторону договору №4С від 07.06.2010 - Дочірню компанію “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” замінено на Приватне акціонерне товариство “Укргазвидобування”.
Згідно з п.1.1 Договору, Власник зобов'язується надавати послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання для забезпечення технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії (далі - послуги з утримання технологічних мереж спільного використання) в точки приєднання електроустановок Користувача, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника з утримання технологічних електричних мереж спільного використання відповідно до умов Договору.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що Користувач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, належних Власникові, в строк, встановлений Договором.
Відповідно до п. 7.1. Договору, розрахунковим вважається період з 1 числа поточного місяця до 1 числа наступного місяця.
У відповідності з п. 7.2 Договору, порядок розрахунку вартості послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання наведено в додатку “Порядок обрахування плати за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання”, який розроблено відповідно до методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423.
Пунктом 7.3. Договору, оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Власника на підставі Рахунку, виставленого Власником Користувачу. Власник виставляє рахунок після підписання ОСОБА_2 про обсяг переданої електричної енергії та ОСОБА_2 прийому-здачі наданих послуг. Користувач сплачує Рахунок протягом десяти днів, починаючи з дня його отримання від Власника.
Згідно з п. 8.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 Договору, з порушенням терміну, визначеного п. 7.3. Договору, Користувач сплачує Власнику пеню у розмірі 0,1% , але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Протягом червня 2014 року - травня 2015 року позивач свої зобов'язання згідно Договору виконав, надавши послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання на загальну суму 18155,97 грн., що підтверджується актами прийому-здачі послуг від 30.06.2014, 31.07.2014, 31.08.2014, 30.09.2014, 31.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014, 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015, підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками.
Також відповідно до вимог Договору, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури, які вручені відповідачу: за червень 2014 року - 22.07.2014, за липень 2014 року - 24.09.2014, за серпень 2014 року - 24.09.2014, за вересень 2014 року - 09.10.2014, за жовтень 2014 року - 12.11.2014, за листопад 2014 року - 09.12.2014, за грудень 2014 року - 21.01.2015, за січень 2015 року - 09.02.2015, за лютий 2015 року - 06.03.2015, за березень 2015 року - 09.04.2015, за квітень 2015 року - 13.05.2015, за травень 2015 року - 10.06.2015.
Доказом вручення цих рахунків є відмітка на супровідному листі до рахунка-фактури, ОСОБА_2 про обсяг переданої електричної енергії та ОСОБА_2 прийому-здачі наданих послуг із зазначенням дати отримання та номера вхідної реєстрації.
В порушення умов Договору, Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати рахунків, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 18155,97 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань у сумі 4249,66 грн., 3% річних у сумі 261,40 грн., та інфляційні втрати у сумі 5300,55 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив частково з підстав, викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Вищевказаний Договір за своєю правовою природою є договором на надання послуг.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі від 30.06.2014, 31.07.2014, 31.08.2014, 30.09.2014, 31.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014, 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015 підтверджено надання позивачем відповідачу відповідних послуг на загальну суму 18155,97 грн., на виконання умов Договорів, та виставлення рахунків на їх оплату.
Однак, зобов'язання по оплаті послуг з утримання технологічних мереж у сумі 18155,97 грн. в обумовлені Договорами строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами та не спростовано відповідачем, тому дана вимога підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 4249,66 грн. за періоди з 01.08.2014 по 15.07.2015, з 04.10.2014 по 15.07.2015, з 04.10.2014 по 15.07.2015, з 21.10.2014 по 15.07.2015, з 22.11.2014 по 15.07.2015, з 19.12.2014 по 15.07.2015, з 31.01.2015 по 15.07.2015, з 19.02.2015 по 15.07.2015, з 17.03.2015 по 15.07.2015, з 21.04.2015 по 15.07.2015, з 23.15.2015 по 15.07.2015, з 20.06.2015 по 15.07.2015, згідно наданого розрахунку.
Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 8.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 Договору, з порушенням терміну, визначеного п. 7.3. Договору, Користувач сплачує Власнику пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Водночас, сторони в Договорі передбачили, що пеня нараховується у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Тобто в даному випадку в Договорі встановлений інший період нарахування пені, який обмежується не шістьма місяцями , а днем майбутньої фактичної оплати відповідачем свого боргу.
У зв'язку з зазначеним, доводи відповідача про невірність періоду нарахування пені та необхідність його обмеження шістьма місяцями є безпідставними.
Отже, перевіривши правильність розрахунку пені, нарахованої позивачем, суд дійшов висновку, що пеня в сумі 4249,66 грн. є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені на 95 % у зв'язку з існуванням значної дебіторської заборгованості перед відповідачем у споживачів побутового та юридичного сектору, а саме 1949569,17 грн. Крім того, існує кредиторська заборгованість перед ДП «Енергоринок» в сумці 1914543,2 тис. грн. Також відповідач посилається на проведення на ттериторії його місцезнаходження антитерористичної операції та ускладнення у зв'язку з цим здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Водночас, на підтвердження вказаних доводів відповідачем подано тільки довідку про розмір заборгованості ТОВ «ЛЕО». Первинних документів на підтвердження виключності обставин для зменшення пені, відповідачем не надано.
Суд також враховує, що прострочення виконання зобов'язання має системний характер, негайного добровільного усунення порушення та його наслідків відповідачем не здійснено. Станом на день розгляду справи, заборгованість не погашена. Відомостей щодо настання обставин непереборної сили відповідачем суду станом на час розгляду справи не надано. Позивача також не повідомлено про існування таких обставин, згідно пункту 8.3.2 Договору.
З огляду на вказане, враховуючи також матеріальний стан позивача та тривале невиконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про зменшення пені.
Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 261,40 грн. та інфляційні нарахування у сумі 5300,55 грн., за періоди з 01.08.2014 по 15.07.2015, з 04.10.2014 по 15.07.2015, з 04.10.2014 по 15.07.2015, з 21.10.2014 по 15.07.2015, з 22.11.2014 по 15.07.2015, з 19.12.2014 по 15.07.2015, з 31.01.2015 по 15.07.2015, з 19.02.2015 по 15.07.2015, з 17.03.2015 по 15.07.2015, з 21.04.2015 по 15.07.2015, з 23.15.2015 по 15.07.2015, з 20.06.2015 по 15.07.2015, згідно наданого розрахунку.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Середній індекс інфляції за кожен період прострочення визначений позивачем вірно, виходячи з приписів п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», незважаючи на визначення періоду датами, а не місяцями.
Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 261,40 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 5300,55 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими, вірно обрахованими та підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937, на користь Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” в особі філії Газопромислового управління “Шебелинкагазвидобування”, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775, заборгованість у сумі 18155,97 грн., пеню у сумі 4249,66 грн., 3% річних у сумі 261,40 грн., інфляційні нарахування у сумі 5300,55 грн., судовий збір у сумі 1827,00 грн., видати наказ.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 21.09.2015.
Суддя О.С. Фонова