Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"24" вересня 2015 р. Справа № 911/3076/15
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 742077,83 грн.
секретар судового засідання: Мамчур А.О.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, довір. б/н від 20.08.2015 р.
від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 742077,83 грн.
Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.
У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 01.09.2011 р. з ФОП ОСОБА_1 договору № ВКЛ-20072393684-20/12-1 кредитної лінії, згідно якого банк зобов'язувався надати ФОП ОСОБА_1 кредит, а відповідач - повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту.
Згідно умов договору позивач відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію, проте ФОП ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за договором, укладеним з позивачем, у визначені договором строки не погасив заборгованість з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 83768,68 грн. основного боргу, 39832,53 грн. відсотків, 459890,05 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 156896,74 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1259,97 грн. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 429,85 грн. 3 % річних за несвоєчасну сплату відсотків.
Розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні 13.08.2015 р. представником позивача було подано клопотання б/н від 13.08.2015 р. про продовження строку розгляду спору понад строк, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Також у судовому засіданні 13.08.2015 р. представником позивача було надано суду клопотання б/н, б/д (вх. № 18859/15 від 13.08.2015 р.) про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2015 р. було продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.
11.09.2015 р. до господарського суду Київської області ПАТ «Дельта Банк» було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 21241/15 від 11.09.2015 р.) про долучення документів до матеріалів справи.
16.09.2015 р. до господарського суду Київської області ПАТ «Дельта Банк» було подано клопотання б/н від 16.09.2015 р. про долучення до матеріалів справи розширеного розрахунку заборгованості.
Представник позивача у судовому засіданні 24.09.2015 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судові засідання 13.08.2015 р., 10.09.2015 р. та 24.09.2015 р. не з'явився, уповноваженого представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.
Згідно з п.п. 1, 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 01-06/745/2014 від 05.06.2014 неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку. Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Відповідно до підпункту 1 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.
Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У судовому засіданні 24.09.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
01.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2007239, відповідно до п. 1.1 якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 87900,00 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами в останні 6 місяців відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 25,99 процентів річних, з кінцевим терміном повернення до 30.08.2014 р. включно, на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пп. 1.1.1 п. 1.1 договору у випадку невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 5.11 - 5.12 цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30 % річних, починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань. Підвищена плата за користування грошовими коштами в розмірі 30 % річних діє до дня (включно) виконання умов п. п. 5.11 - 5.12 цього договору. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.
У відповідності з пп. 1.1.2 п. 1.1 кредитного договору у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в першому абзаці цього пункту договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором збільшується на 20 (двадцять) одиниць та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.
Відповідно до пп. 1.1.3 п. 1.1 договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами - траншами.
Згідно з п. 1.3 договору погашення всіх траншів кредиту здійснюється з кінцевим терміном, зазначеним в п. 1.1, відповідно до графіку, на позичковий рахунок кредитора, зазначений у п. 2.1 цього договору. В місяці, на який припадає закінчення терміну користування кредитом, зазначений в п. 1.1 платіж повинен бути сплачений позичальником не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту. У випадку, якщо день сплати платежу припадає на вихідний, святковий або календарний день, котрий у поточному місяці відсутній (29, 30 або 31 число), то позичальник зобов'язаний сплатити платіж у наступний робочий день.
Відповідно до п. 9.1 договору за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3,0 проценти від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. п. 1.1., 1.3, 2.3., 2.5, 3.3., 3.8. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.
Банк, свої зобов'язання, визначені договором кредитної лінії № ВКЛ-2007239 від 01.09.2011 р., виконав належним чином в повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 32172196 від 09.09.2011 р.
Вищезазначене свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором в частині надання кредиту.
Проте, відповідач не виконував належним чином взятих на себе зобов'язань по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, в результаті чого у останнього виникла прострочена заборгованість, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1049 цього ж кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач у судові засідання не з'явився, представника не направив, відзив на позов, контррозрахунок заборгованості або докази внесення коштів на погашення кредиту за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007239 від 01.09.2011 р. суду не надав.
З урахуванням викладеного та з'ясування судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за неповернутим кредитом у сумі 83768,68 грн. підлягають задоволенню.
Також позов ПАТ «Дельта Банк» містить вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом.
Розмір відсотків, визначений банком, становить 39832,53 грн. за період з 12.09.2011 р. до 18.05.2015 р., є обґрунтованим, у зв'язку з чим відсотки за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача в заявленій позивачем сумі.
Крім того, позивач просить суд стягнути із відповідача пеню, передбачену п. 9.1 договору кредитної лінії № ВКЛ-2007239 від 01.09.2011 р.
Як зазначалось вище, пунктом 9.1 договору передбачено, що за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3,0 проценти від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. п. 1.1., 1.3, 2.3., 2.5, 3.3., 3.8. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту, виходячи з із розрахунку 3,0 процентів від простроченої суми за кожний день прострочення за період з 17.11.2014 р. до 18.05.2015 р. на суму 83768,68 грн. в сумі 459890,05 грн.
Між тим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», становить 17859,94 грн., у тому числі -
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
83768.6817.11.2014 - 05.02.20158114.0000 %0.077 %*5205.13
83768.6806.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*2327.16
83768.6804.03.2015 - 17.05.20157530.0000 %0.164 %*10327.65
у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту підлягає частковому задоволенню.
Розмір пені за несвоєчасну сплату процентів позивачем було визначено в сумі 156896,74 грн. за період з 17.11.2014 р. до 18.05.2015 р.
Проте, розмір пені за несвоєчасну сплату процентів, який підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», становить 6524,39 грн., у тому числі -
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
18828.3817.11.2014 - 30.11.20141414.0000 %0.077 %*202.21
21994.8401.12.2014 - 31.12.20143114.0000 %0.077 %*523.06
25266.8401.01.2015 - 31.01.20153114.0000 %0.077 %*600.87
28538.8401.02.2015 - 05.02.2015514.0000 %0.077 %*109.46
28538.8406.02.2015 - 28.02.20152319.5000 %0.107 %*701.35
31494.2001.03.2015 - 03.03.2015319.5000 %0.107 %*100.95
31494.2004.03.2015 - 31.03.20152830.0000 %0.164 %*1449.60
34766.2001.04.2015 - 30.04.20153030.0000 %0.164 %*1714.50
37932.6601.05.2015 - 18.05.20151830.0000 %0.164 %*1122.39
у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів підлягає частковому задоволенню.
Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних за прострочення повернення кредиту в сумі 1259,97 грн. за період з 17.11.2014 р. до 18.05.2015 р., а також в сумі 429,85 грн. за несвоєчасну сплату процентів, розмір яких є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи, що приписами Закону України «Про судовий збір» відповідач у справі не звільнений від сплати судового збору, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (97400, Автономна АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код 34047020) - 83768 (вісімдесят три тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 68 коп. основного боргу, 39832 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 53 коп. відсотків за користування кредитом, 17859 (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 94 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6524 (шість тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 39 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1259 (одну тисячу двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 97 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 85 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (97400, Автономна АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 2993 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто три) грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. У решті позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписане 28.09.2015 р.
Суддя В.М. Бабкіна