Справа № 2а/1570/2800/2011
01 серпня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.
за участю секретаря: Бжассо В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи ОСОБА_1 про скасування постанови від 29.03.2011 року,-
До суду надійшов позов Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи ОСОБА_1, в якому позивач просить скасувати постанову Підрозділу Примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби України в Одеській області від 29.03.2011 року про накладення штрафу.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що постанова Підрозділу Примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби України ГУЮ в Одеській області від 29.03.2011 року про накладення штрафу у подвійному розмірі в сумі1360 грн. за невиконання вимог виконавчого листа №2а-10472/08/1570 виданого 26.08.2010 року Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2008 рік, як інваліду 2 групи виходячи із розміру восьми мінімальних пенсій за віком, визначеної відповідно до ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки була прийнята в період, коли позивачем було подано апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду та клопотання про відкладення провадження виконавчих дій або відстрочку виконання рішення на період апеляційного оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду. Також позивач зазначив, що невиконання постанови Одеського окружного адміністративного суду та постанов підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в Одеській області зумовлено відсутністю відповідних бюджетних коштів, оскільки Департамент є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів бюджету міста, тому вирішення питання щодо виділення додаткових коштів для забезпечення виконання судових рішень можливо після збільшення бюджетних призначень за відповідними бюджетними програмами соціального захисту громадян, оскільки розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджетом тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, від нього до суду 25.07.2011 року (вхід. №24523/2011) надійшла заява, в якій він позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, від нього до суду 01.08.2011 року (вхід. №25196/2011) надійшла письмова заява, в якій він просив розглядати справу без участі представника відповідача. Надав до суду заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити повністю, аргументуючи тим, що державним виконавцем при виконанні рішення суду за виконавчим листом №2а-10472/08/1570, виданим 26.08.2010 року Одеським окружним адміністративним судом були проведені дії в межах Закону України «Про виконавче провадження», ЦК України, ЦПК України та в межах повноважень державного виконавця. Окрім того відповідач зазначив, що у відповідь на лист Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 17.03.2011 року про неможливість виконання рішення суду, у зв'язку з тим, що Департамент є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів бюджету міста та відповідні платежі здійснює лише за наявності відповідного бюджетного призначення, 21.03.2011 року надано відповідь та роз'яснено, що у випадку невиконання без поважних причин у встановлений строк вимог виконавчого документа, державним виконавцем буде винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі, що і було зроблено.
Третя особа ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, від його представника за довіреністю до суду 22.07.2011 року (вхід. №24348,2011) надійшла заява, в якій він просив розглядати справу за його відсутності.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд встановив наступні обставини та факти.
14 травня 2009 року постановою Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання неправомірними дій, стягнення щорічної одноразової грошової допомоги, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо виплати щорічної разової допомоги ОСОБА_1 до 05 травня за 2008р. в розмірі визначеному Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Постановою Кабінету Міністрів України №183 від 12.03.2008року “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2008р. як інваліду війни ІІ групи, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком, визначеної відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 року встановлено спосіб та порядок виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2009 року по справі №2а10472/08/1570 шляхом покладення обов'язків із здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2008р. як інваліду війни ІІ групи виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком, визначеної відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради.
На виконання цієї постанови суду, 26.08.2010 року був виданий виконавчий лист та позивачем була подана заява про примусове виконання рішення суду (а.с.24).
03.03.2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 по заяві ОСОБА_1 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та запропоновано боржнику -Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради у 7-ми денний термін з моменту одержання постанови направити на адресу Підрозділу до закінчення строку наданого на добровільне виконання копії документів, підтверджуючих виконання виконавчого документу. Зазначена постанова була направлена відповідачу супровідним листом №09.1-3232/В-5/300 від 03.03.2011р. та отримана позивачем 09.03.2011 року, про що свідчить підпис представника на супровідному листі.
16.03.2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 за невиконання вимог виконавчого листа №10472/08/1570, виданого Одеським окружним адміністративним судом, винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680 грн. Постанова отримана позивачем 22.03.2011 року, про що свідчить вхідний штамп на супровідному листі.
17.03.2011 року на адресу підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області надійшов лист Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з якого вбачається, що Позивачем подано апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду та клопотання про відкладення провадження виконавчих дій або відстрочення виконання на період апеляційного оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду.
21.03.2011 року до Департаменту праці та соціальної політики ОМР направлено відповідь на лист, відповідно до якого державним виконавцем роз'яснено наслідки невиконання без поважних причин у встановлений строк вимог виконавчого документа та можливість звернутися з заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду до суду, який видав виконавчий документ. Зазначений лист був отриманий Департаментом праці та соціальної політики ОМР 22.03.2011 року, про що свідчить підпис представника на супровідному листі.
29.03.2011 року, у зв'язку з повторним невиконанням рішення суду, державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 винесено постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі у сумі 1360 грн. Зазначена постанова отримана позивачем 31.03.2011 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи на супровідному листі (а.с.32).
Департамент праці та соціального захисту населення ОМР, не погоджуючись з постановою про накладення штрафу від 29.03.2011 року, звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову, як таку, що суперечить чинному законодавству та порушує права позивача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»№606-XIV від 21.04.1999 року (далі Закон №606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ч.ч.1,2 ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Статтею 5 Закону України №606-XIV встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно ч.1 ст. 11 Закону України №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно ст. 25 Закону України №606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області постановою від 03.03.2011 року було відкрито виконавче провадження по виконавчому листу виданому Одеським окружним адміністративним судом. Зазначеною постановою Департамент праці та соціальної політики ОМР запропоновано добровільно виконати зобов'язання по виконавчому листу у семиденний строк. Постанову було надіслано позивачу та отримано останнім 09.03.2011р. Таким чином, позивач знав про відкриття виконавчого провадження та необхідність виконати рішення суду у встановлені законодавством строки. Рішення суду про відстрочку або розстрочку виконання постанови від 14.05.2009 року не надав.
Статтею 35 Закону України №606-XIV встановлено порядок відкладення провадження виконавчих дій, відповідно до якої за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Згідно ст. 36 Закону України №606-XIV за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку. Щодо інших рішень відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються. 4. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Стаття 37 Закону України №606-XIV встановлює обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.
Позивачем не наведено жодної підстави щодо обов'язковості зупинення виконавчого провадження відповідачем.
Статтею 38 Закону України №606-XIV встановлено, що державний виконавець має право зупинити виконавче провадження в разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що підстав для звернення до суду з заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання, у державного виконавця не було, оскільки у виконавчому листі чітко зазначено період, за який потрібно стягнути суму недоплаченої щомісячної разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних заробітних пенсій за віком, він набрав законної сили, апеляційна скарга на рішення суду, за яким видано виконавчий лист у встановлені строки подана не була, тому підстави для зупинення, відкладення або відстрочення виконавчих дій відсутні.
Таким чином, суд вважає, що державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 2 ст. 75 Закону України №606-XIV у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 89 Закону України №606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
У зв'язку з невиконанням рішення суду від 26.08.2010 року, відповідачем прийнято постанову про накладення на відповідача штрафу у подвійному розмірі в сумі 1 360 грн.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд критично ставиться до тверджень представника позивача стосовно того, що невиконання постав Одеського окружного адміністративного суду та постанов підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області зумовлено відсутністю відповідних бюджетних коштів, оскільки Департамент є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів бюджету міста, тому вирішення питання щодо виділення додаткових коштів для забезпечення виконання судових рішень можливо після збільшення бюджетних призначень за відповідними бюджетними програмами соціального захисту громадян, оскільки розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджетом тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 09.07.2008 року затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, шляхом їх безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають приймати такі рішення. Безспірне списання коштів - списання коштів бюджету, в тому числі з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що здійснюються органами Державного казначейства України без згоди боржника на підставі виконавчих документів державних органів. Відповідно до ч.2 зазначеного порядку рішення державних органів про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, в тому числі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, виконуються в порядку надходження виключно органами державного казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну. Безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення за рахунок: сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією юридичною чи фізичною особою; зарахованих до бюджету сум від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, іншого майна, що переходить у власність держави, вилученого податковими, митними, правоохоронними та іншими уповноваженими органами; сум конфіскованої за рішенням суду національної або іноземної валюти, що надходить до бюджету, та коштів від реалізації інших валютних цінностей, вилучених податковими, митними, правоохоронними та іншими уповноваженими органами; передбачених законом сум для відшкодування податку на додану вартість.
Позивачем не доведено наявність поважних причин невиконання постанови Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.
Згідно ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене, оцінюючі наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області у зв'язку з невиконанням Департаментом праці та соціального захисту населення ОМР без поважних причин постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2009 року було правомірно винесено постанову про накладення на Боржника штрафу у розмірі 1360 грн., державний виконавець діяв в межах та у спосіб, передбачені діючим законодавством, а позивач не довів наявність поважних причин щодо невиконання постанови суду, тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69,70, 71,94,122,128,158-163, 167 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.
Cуддя/підпис/:
З оригіналом згідно:
Суддя:
01 серпня 2011 року