Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" вересня 2015 р. Справа № 922/2818/14
вх. № 2818/14
Суддя господарського суду: Присяжнюк О.О.
при секретарі судового засідання: Кріцина В.Е.
За участю представників:
стягувача - Брижань Ю.В.,дов.№ 848 від 30.05.2014р.
боржника - Захаров О.С.,дов.№б/н від 03.12.2014р.
3-ї особи - не з'явився
ДВС України - Трофімова Т.М.,дов.№ 20-22/186 від 28.04.2015р.
розглянувши cкаргу СВК "Колонтаївський" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колонтаївський", с. Колонтаїв
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Сінтал Агро Трейд", смт. Золочів
про звернення стягнення на предмет застави
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2014 у справі №922/2818/14 від 24.09.2014, яке набрало законної сили, задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колонтаївський", звернуто стягнення на предмет застави за договором застави № 10-96 від 25 травня 2012 р., а саме зерносушарку SUKUP TE2011, інвентарний номер: 15, 2010 року виготовлення, розташовану за адресою: Харківська область, Краснокутський район, с. Колонтаїв, вул. Леніна, 95, що належить Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Колонтаївський", шляхом продажу предмета застави на публічних торгах із встановленням початкової ціни реалізації у розмірі 439148,00 грн для задоволення вимог ПАТ "Перший український міжнародний банк" до ТОВ "Сінтал Агро Трейд" за кредитним договором №04-598 від 24 лютого 2011 р., які станом на 26.06.2014 (включно) у загальному розмірі складають 90163812,85 гривень, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 55135141,67 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 26.06.2014 (включно) в розмірі 20345055,67 грн; заборгованість за непогашеною комісією станом на 26.06.2014 (включно) в розмірі 5095493,37 грн; пеня за період з 27.07.2013 по 26.06.2014 (включно), нарахована за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в розмірі 9588122,14 грн; стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колонтаївський" на користь ПАТ "Перший український міжнародний банк" 8782,96 грн судового збору.
10 жовтня 2014 р. на виконання рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2014 у справі № 922/2818/14 були видані відповідні накази.
05.02.2015 від СВК "Колонтаївський" надійшла скарга на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій боржник просив задовольнити скаргу та визнати неправомірними постанову про відкриття виконавчого провадження №45556301 від 21.11.2014, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.01.2015 та постанову про стягнення виконавчого збору від 13.01.2015 в рамках виконавчого провадження №45556301, винесені головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімовою А.Н.; зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімову А.Н. усунути порушення, а саме: закінчити виконавче провадження №45556301 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.03.2015 у справі № 922/2818/14 (суддя Денисюк Т.С.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 (у складі головуючого судді Бондаренко В.П., суддів Россолова В.В., Тихого П.В.), відмовлено в задоволенні скарги СВК "Колонтаївський" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими актами, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Колонтаївський" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст. 21, 25, 28, 62 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 43, 85 ГПК України, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 31.03.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі № 922/2818/14 і прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу СВК "Колонтаївський" та визнати неправомірними постанову про відкриття виконавчого провадження №45556301 від 21.11.2014, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.01.2015 та постанову про стягнення виконавчого збору від 13.01.2015 в рамках виконавчого провадження №45556301 та зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімову А.Н. усунути порушення, а саме: закінчити виконавче провадження №45556301 на підставі п. 10 ч. 1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження".
Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2015року у справі №922/2818/14, касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колонтаївський" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 та ухвалу господарського суду Харківської області від 31.03.2015 у справі № 922/2818/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.
Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.15 р. для розгляду скарги призначено суддю Присяжнюк О.О.
Ухвалою господарського суду від 13.08.2015року у справі №922/2818/14, прийнято cкаргу СВК "Колонтаївський" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України до розгляду. Розгляд скарги призначено на 15 .09.2015року .
В судовому засіданні 15.09.2015року оголошено перерву до 24 вересня 2015року .
Представник скаржника (боржника) в судовому засіданні 24.09.2015 року скаргу, надану в порядку ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, підтримував та просив її задовольнити в повному обсязі з огляду на те, що виконавчий документ пред'явлений з порушенням ч. 1 ст. 20 та ч. 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімовою А.Н. не дотримано правил підвідомчості.
Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження від 13.01.2015 року також винесена з порушенням, оскільки сума заборгованості, на думку скаржника (боржника) інша, ніж вказана у виконавчому документі: тобто не 90163812,85 грн., а 439148,00 грн. (початкова вартість заставного майна). Крім того, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору теж винесено неправомірно, а саме, не вірно відраховані 10% від суми боргу.
Представник стягувача в призначеному судовому засіданні проти задоволення скарги СВК "Колонтаївський" заперечував в повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях (вх.№36458 від 14.09.2015року).
Представник відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в судовому засіданні та в запереченнях, наданих через канцелярію суду (вх.№36980 від 15.09.2015року та вх.№37018 від 16.09.2015року), зазначив, що боржником не вірно тлумачаться норми Законодавства, що призвело до необгрунтованої скарги. Відтак, в задоволенні скарги СВК "Колонтаївський" на дії державного виконавця ВПВР ДВС України просив відмовити в повному обсязі.
Представник 3-ї особи - ТОВ "Сінтал Агро Трейд" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", частиною третьою статті 6, частиною першою статті 12, статтею 58 Закону України "Про виконавче провадження", ст.121-2 ГПК України .
Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.
Подання скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби в порядку ст. 121-2 ГПК України має на меті відновлення порушеного права сторони виконавчого провадження.
У відповідності до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України
Крім того, як передбачено ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.
Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги викладені у скарзі, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду скарги, встановив наступне.
21.11.2014 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження № 45556301 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області по справі № 922/2818/14, виданого 10.10.2014, про звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу його на прилюдних торгах з встановленням початкової вартості реалізації у розмірі 439148,00 грн для задоволення вимог стягувача за договором кредиту у сумі 90 163 812,85грн.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 13.01.2015 ВП № 45556301 було накладено арешт на зерносушарку SUKUP TE2011, інвентарний номер: 15, 2010 року виготовлення, розташовану за адресою: Харківська область, Краснокутський район, с. Колонтаїв, вул. Леніна, 95, що належить СВК "Колонтаївський", у межах суми звернення стягнення 90 163 812,85 грн. Постановою від 13.01.2015 ВП № 45556301 про стягнення виконавчого збору постановлено стягнути з боржника - СВК "Колонтаївський" виконавчий збір у розмірі 90 163 812,85 грн.
Звертаючись до суду із вказаною скаргою , боржник посилався на те, що виконавчий документ пред'явлений з порушенням ч. 1 ст. 20 та ч. 2 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімовою А.Н. не дотримано правил підвідомчості. Також вважає, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.01.2015 року винесена з порушенням, оскільки сума заборгованості, на думку скаржника (боржника) інша, ніж вказана у виконавчому документі: тобто не 90163812,85 грн., а 439148,00 грн. (початкова вартість заставного майна). Крім того, заявник зазначає, що постанову про стягнення з боржника виконавчого збору теж винесено неправомірно, а саме, не вірно відраховані 10% від суми боргу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав та вимог скарги, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до ч. 1 ст. 52, ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження").
Проаналізувавши матеріали скарги судом визначено, що сумою стягнення за рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2014 у справі № 922/2818/14 від 24.09.2014, на підставі якого видані накази від 10.10.2014, є вартість предмета застави за договором застави №10-96 від 25.05.2012, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №04-598 від 24.02.2011. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється в рахунок погашення заборгованості позичальника - ТОВ "Сінтал Агро Трейд" за кредитним договором, однак в межах вартості заставленого майна, що належить СВК "Колонтаївський".
З урахуванням викладеного, господарський суд вказує, на те, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не дотримано вимог, передбачених ст.ст. 20, 28, 57 Закону України "Про виконавче провадження", при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження №45556301 від 21.11.2014, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.01.2015 та постанови про стягнення виконавчого збору від 13.01.2015 в рамках виконавчого провадження №45556301.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що ДВС України у ході примусового виконання вказаного рішення господарського суду були порушені вимоги ч. 20,25,57 Закону України «Про виконавче провадження».
Стосовно вимоги боржника про зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімову А.Н. усунути порушення, а саме: закінчити виконавче провадження №45556301 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", господарський суд відмовляє в задоволенні даної вимоги, виходячи з наступного.
В пункті 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Також, суд зазначає, згідно положень пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003р., у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Суд зауважує на те, що скарга боржника в частині зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімову А.Н. усунути порушення, а саме: закінчити виконавче провадження №45556301 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" задоволенню не підлягає, оскільки вчинення державним виконавцем таких дій є його обов'язком відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Керуючись ст.86, 1212 ГПК України,
Скаргу СВК "Колонтаївський" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задовольнити частково.
Визнати неправомірними постанову про відкриття виконавчого провадження №45556301 від 21.11.2014, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.01.2015 та постанову про стягнення виконавчого збору від 13.01.2015 в рамках виконавчого провадження №45556301, винесені головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімовою А.Н.
В решті скарги відмовити.
Суддя Присяжнюк О.О.