Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" вересня 2015 р.Справа № 922/4339/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Бердянськ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
простягнення 97 260,54 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_3 (дов. №1427 від 04.06.2015 р.)
відповідача - не з'явився
Позивач, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) загальної суми заборгованості у розмірі 97 260,54 грн. (де: 5 198,14 грн. - три відсотки річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення; 92 062,40 грн. - збитків від інфляції), а також суму судового збору.
Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, уповноваженого представника до суду не направив. Про причини своєї неявки та неявки представника суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19 лютого 2013 року та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20 лютого 2013 року №28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
03 лютого 2014 рок між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем) було укладено договір на поставку устаткування № 2/02, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець, на замовлення замовника, зобов*язується виготовити й передати у власність замовника спеціалізоване устаткування для прямого друку на тканині - футболках - струминна (продукція), перелік якої визначений Специфікацією до даного договору, яка є невід*ємною частиною даного договору, а замовник зобов*язується вчасно оплатити й прийняти продукцію відповідно до умов даного договору.
На виконання умов договору на поставку устаткування № 2/02 від 03 лютого 2014 року ФОП ОСОБА_1 було здійснено попередню оплату у розмірі 130 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 03 лютого 2014 року та платіжним дорученням № 3 від 04 лютого 2014 року.
В свою чергу, ФОП ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання щодо виготовлення та поставки устаткування у визначений договором на поставку устаткування № 2/02 від 03 лютого 2014 року строк не виконав.
У зв'язку з неналежним виконанням ФОП ОСОБА_2 умов договору на поставку устаткування № 2/02 від 03 лютого 2014 року, ФОП ОСОБА_1 зверталась до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2015 року у справі № 908/2445/15 позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 були задоволені повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 130400,00 грн. попередньої оплати за непоставлену продукцію, 36919,27 грн. пені за договором поставки устаткування № 2/02 від 03 лютого 2014 року та 3346,41 грн. судового збору.
При цьому суд зазначає, що доказів скасування вищевказаного рішення в матеріалах справи не міститься.
Як вказує позивач та не спростовано відповідачем станом на час звернення до суду з цим позовом, рішення суду у справі № 908/2445/15 не виконано, попередня оплати за непоставлену продукцію у розмірі 130400,00 грн. ФОП ОСОБА_1 не повернена, у зв'язку з чим позивач звертається до суду з вимогою про стягнення інфляційних збитків та 3% річних від простроченої суми боргу за період часу з 19.03.2014 року по 17.07.2015 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідач до теперішнього часу не виконав вищезазначене рішення господарського суду Харківської області, на теперішній час заборгованість відповідача перед позивачем не сплачена, що не заперечується відповідачем.
Відповідно п. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення
Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року № 01-8/685 „Про практику застосування у вирішені спорів деяких норм чинного законодавства (з матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) зазначено, що чинне законодавство не заперечує можливість звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.
Позивачем за період часу з 19.03.2014 року по 17.07.2015 року зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 92062,41 грн., та 3% річних, сума яких складає 5198,14 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судовий збір у розмірі 1945,23 грн. покладається на відповідача з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 29, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місцезнаходження: 61033, АДРЕСА_1, адреса для листування: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5198,14 грн. - три проценти річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення; 92062,40 грн. збитків від інфляції та 1945,23 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 28.09.2015 р.
Суддя І.П. Жигалкін