Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" лютого 2010 р. Справа № 1з-10
вх. № 1з-10
Суддя господарського суду Харківської області Ольшанченко В.І.
при секретарі судового засідання Ніколаєнко Д.Г.
за участю представників сторін:
заявника - не з'явився,
особи, щодо яких просили вжити запобіжні заходи: ТОВ „ФМ№1 „Молоко” - не з'явився,
РВ ФДМУ - не з'явився,
КП „ХМБТІ” - не з'явився,
розглянувши заяву за позовом ОСОБА_1, м. Харків
до ТОВ "Фірмовий магазин № 1 "Молоко", м. Харків
про вжиття запобіжних заходів,
За доповненою заявою заявник для відновлення порушених прав і написання позовної заяви просить суд: 1) витребувати копії документів від Регіонального відділення ФДМУ в Харківській області приватизаційної справи ТОВ ФМ №1 „Молоко”; 2) витребувати копії документів із КП „ХМБТІ” та інформацію щодо оформлення будь-яких документів для здійснення нотаріальних дій по нежилому приміщенню магазина №1 „Молоко”, що належить на підставі договору купівлі у РВ ФДМУ в Харківській області, в тому числі підвальних приміщень на дворових будівель. Свою заяву обґрунтовує тим, що посадові особи ТОВ порушили статті 142, 144 ЦК України та ч. 4 ст. 82, ч. 3 ст. 86 ГК України.
Дослідивши матеріали заяви про вжиття запобіжних заходів, суд встановив наступне.
Заявник зазначає в заяві, що приватизацією продовольчого магазину з підвальними приміщенням і надвірними будівлями займалася адміністрація магазину. В квітні-травні 2009 року заявник отримала з архіву копії установчих документів, в яких побачила, що грошові кошти не вносилися при приватизації до лютого 1998 року - до того часу, коли були отримані від продажу самих приміщень приватизованого магазину. Як вказує заявник, в 1996 році вона віддала до статутного фонду 500 доларів США, а в результаті була обкрадена, протиправно звільнена з роботи та виключена із складу засновників.
До заяви заявник додав не засвідчену копію установчого договору, розписки директора магазину від 30.09.06 р. та заяви ОСОБА_2 про передачу своєї частки в статутному фонді товариства заявнику.
Також заявник надав доповнення до заяви, в якому вказав адреси та телефони осіб, щодо яких він просить вжити запобіжні заходи.
Відповідно до статті 43-1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватися, що подача потрібних доказів для неї стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.
Статтею 43-3 ГПК України передбачено, що запобіжні заходи вживаються до моменту звернення до суду з позовною заявою з метою попередження та збереження доказів правопорушення, а після подання відповідної заяви вжиті запобіжні заходи не припиняються, а діють вже як заходи забезпечення позову.
Отже, за своєю правовою природою, запобіжні заходи - це заходи, спрямовані на збереження відповідних доказів та на запобігання правопорушенню з метою якнайшвидшого реагування на протиправні дії, а заходи до забезпечення позову, за своїм змістом застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 43-4 ГПК України заява про вжиття запобіжних заходів розглядається не пізніше двох днів з дня її подання господарським судом з повідомленням заінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджає розглядові заяви.
Статтею 43-3 ГПК України визначено, що заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З наведених норм права вбачається, що заявник повинен обґрунтувати підстави для вжиття запобіжних заходів поданням відповідних доказів з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007р. № 01-8/251 у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3; імовірності настання обставин, зазначених у статті 43-1; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Ретельно дослідивши підстави, викладені в заяві про вжиття запобіжних заходів в її обґрунтування, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних доказів в порядку ст. 33 ГПК України та письмових правових обґрунтувань необхідності вжиття таких заходів, неможливості або утруднення подачі потрібних доказів та підстав вважати, що у разі невжиття таких заходів буде порушено права заявника або буде існувати реальна загроза їх порушення в розумінні статті 43-1 ГПК України.
Крім того заявник не вказав чому він - фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, звернувся до господарського суду з даною заявою, в чому полягає його порушене право, які обставини можуть підтвердити вказані заявником в заяві документи та який позов він збирається подати до відповідача.
На підставі вказаного суд дійшов висновку про те, що заява про вжиття запобіжних заходів не містить належних обґрунтувань та доводів, які в розумінні статті 43-1 ГПК України можуть бути підставою вжиття запобіжних заходів, а тому є такою, що не підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про вжиття запобіжних заходів.
Відповідно до ст. 45 ГПК України державне мито справляється з позовних заяв, заяв про вжиття запобіжних заходів і заяв про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду, крім випадків встановлених законодавством.
Згідно до ч. 2 ст. 43-3 ГПК України до заяви про вжиття запобіжних заходів додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому законом порядку і розмірі.
В силу ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до п. "б" ч. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито", що стосується розміру ставок державного мита, із позовних заяв немайнового характеру державне мито сплачується в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Цією ж нормою закону слід керуватися й при сплаті державного мита за подання заяв про вжиття запобіжних заходів.
Заявник надав квитанцію №3632.128.1 від 12.11.09 р. про сплату державного мита через ХГРУ ПАТ КБ „Приватбанк” в сумі 1000,00 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито в сумі 85,00 грн. покладається на заявника.
Згідно ст. 47 ГПК України та п. 1 ст. 8 Декрету КМУ „Про державне мито” заявнику належить повернути з Державного бюджету України зайво сплачене платіжною квитанцією №3632.128.1 від 12.11.09 р. державне мито в сумі 915,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 43-1, 43-2, 43-4, 47, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття запобіжних заходів відмовити повністю.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України зайво сплачене платіжною квитанцією №3632.128.1 від 12.11.09 р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, державне мито в сумі 915,00 грн.
Видати довідку після набрання ухвалою законної сили.
Суддя Ольшанченко В.І.