"21" вересня 2015 р.Справа № 916/3203/15
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Зайцева Ю.О.
при секретарі судового засідання Ошарін Д.С..
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 (доручення № 17/01-ивк від 08.01.2015р.)
Від відповідача: ОСОБА_2 - керівник, ОСОБА_3 (довіреність від 28.08.2015р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства “Іллічівськводоканал” до відповідача ОСОБА_4 об'єднання громадян “Ветеран” про зобов'язання укласти додаткову угоду, -
СУТЬ СПОРУ: 30.07.2015р. Комунальне підприємство “Іллічівськводоканал” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_4 об'єднання громадян “Ветеран”, в якій просить суд зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що до Комунального підприємства “Іллічівськводоканал” листом від 18.05.2012 року звернулися голови ОСОБА_4 об'єднання громадян „Ветеран”, ОГСТ „Вишневий сад” та ОГСТ „Маяк” з проханням видати додаткові технічні умови на водопостачання садових товариств на період введення в експлуатацію об'єкта - Резервуара чистої води (РЧВ).
25.05.2012 року вказаним садовим товариствам були видані технічні умови № 57 на період до введення в експлуатацію РЧВ 10 000 тис.м3, в яких було в якості однієї з умов отримання водопостачання вказано про необхідність підключення вводу запроектованого водопроводу від насосної станції мкр. Південний та встановлення в насосній станції насосного агрегату фірми WILO, так як без додаткової підкачки вода по водопроводу до садових товариств технічно поступати не могла.
31.12.2013 року було укладено додаткову угоду № 1 до Договору №72 від 22.03.2013 року, якою продовжено дію даного Договору до 31.03.2014 року.
У зв'язку з не укладанням додаткової угоди про продовження строку дії Договору від 22.03.2013р. Комунальне підприємство “Іллічівськводоканал” до суду з позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2015р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі №916/3203/15 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.
02.09.2015р. на адресу господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву від відповідача (вх.№21704/15 від 02.09.2015 р.), в якому він позов не визнає, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
14.09.2015р. на адресу господарського суду Одеської області надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву від відповідача(вх.№22631/15 від 14.09.2015 р.), в якому він просить суд відмовити в позові в повному обсязі.
16.09.2015р. на адресу господарського суду Одеської області надійшло заперечення на відзив до позову від позивача (вх.№22905/15 від 16.09.2015 р.), в якому він підтримує повністю заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
21.09.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, суд встановив:
До Комунального підприємства “Іллічівськводоканал” листом від 18.05.2012року звернулися голови ОСОБА_4 об'єднання громадян „Ветеран”, ОГСТ „Вишневий сад” та ОГСТ „Маяк” з проханням видати додаткові технічні умови на водопостачання садових товариств на період введення в експлуатацію об'єкта - Резервуара чистої води (РЧВ).
Як встановлено судом, 25.05.2012р. вказаним садовим товариствам були видані технічні умови № 57 на період до введення в експлуатацію РЧВ 10 000 тис.м3, в яких було в якості однієї з умов отримання водопостачання вказано про необхідність підключення вводу запроектованого водопроводу від насосної станції мкр. Південний та встановлення в насосній станції насосного агрегату фірми WILO, так як без додаткової підкачки вода по водопроводу до садових товариств технічно поступати не могла.
На замовлення СОГ „Ветеран”, ОГСТ „Вишневий сад” та ОГСТ „Маяк” було укладено між Комунальним підприємством “Іллічівськводоканал” та головами цих садових товариств договір підряду № 120 від 28.05.2012року, предметом якого було виконання КП “Іллічівськводоканал” (Виконавець) робіт по монтажу насосного обладнання відповідно ТУ № 57 на умовах договору та кошторисної документації, затвердженої Замовниками.
Відповідно до актів приймання виконаних робіт за формою Кб2 та формою № 4-б були виконані роботи по встановленню насосного обладнання та 22.03.2013 року між КП “Іллічівськводоканал” та ОСОБА_4 об'єднанням громадян „Ветеран” було укладено договір № 72 „Про спільну експлуатацію мереж водопостачання та насосної станції”.
За цим договором сторони домовились спільно експлуатувати систему водопостачання до водомірного вузла і насосну станцію з метою забезпечення водопостачання будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Санжейська дорога, мкр.”Южний”.
31.12.2013 року було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 72 від 22.03.2013 року, якою продовжено дію даного Договору до 31.03.2014 року.
У зв'язку із необхідністю продовження строку дії Договору від 22.03.2013 року № 72, 04.04.2014 року СОГ „Ветеран” було направлено два екземпляри підписаного тексту додаткової угоди № 2 до вищевказаного договору про продовження терміну дії договору до моменту введення Резервуару чистої води (РЧВ) об'ємом 10000 куб. М в експлуатацію та підключення водопроводу, обслуговуючого садові товариства СОГ „Ветеран”, ОГСТ „Маяк”, ОГСТ „Вишневий сад”, до насосної станції на майданчику вищевказаного РЧВ. Крім того, КП “Іллічівськводоканал” просило або надати на їхню адресу підписаний екземпляр додаткової угоди № 2, або направити ґрунтовну відповідь з вказанням підстав для відмови від укладання додаткової угоди про продовження строку дії договору.
Як було встановлено судом, по теперішній час від СОГ „Ветеран” не надійшло ані підписаного екземпляру додаткової угоди № 2, ані будь-якої відповіді взагалі, в тому числі від СОГ „Ветеран” не надходило повідомлення про відмову від отримання послуг з підкачки води, а напроти, СОГ „Ветеран” продовжувало весь період з квітня 2014 року по теперішній час отримувати послуги з постачання води належної якості з відповідним додатковим підкаченням, при цьому щомісячно надаючи звіти про кількість спожитої води.
Представник позивача зазначив, що СОГ „Ветеран” продовжувало отримувати послуги з постачання води з відповідним додатковим підкаченням, про що щомісячно надавало звіти про спожиту воду, то і КП “Іллічівськводоканал” відповідно до положень Договору № 72 від 22.03.2013 року за період з квітня 2014 року по теперішній час включно.
Однак відповідач, вищезазначені вимоги позивача не виконав, що зумовило позивача звернуться до господарського суду Одеської області, з позовом про зобов'язання укласти додаткову угоду в редакції запропонованої позивачем.
02.09.2015р. представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву (вх. №21704/15) відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов до такого висновку.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів а саме:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Частина 2 статті 218 ЦК України регулює питання визнання судом дійсним правочину, при вчинені якого не додержано вимоги щодо письмової форми.
Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За формою та способом волевиявлення, відповідно до п. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до п. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, яким обмінялися сторони. Право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України (далі -ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Згідно з пунктом 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи зміст ч.2 п.1 ст. 11 ЦК, якою встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, суд вважає, що вимога про зобов'язання укласти додаткову угоду не є вірно обраним позивачем способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, а є вимогою про втручання суду в господарську діяльність відповідача.
Посилання позивача в обгрунтування позову на ст.ст. 187, 193 Господарського кодексу України, є хибними та такими що не заслуговують на увагу з огляду на те, що відповідно до ч 1. ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Позиачем не надано суду належних та припустимих доказів, що свідчать про волю СОГ „Ветеран” укласти додаткову угоду №2 від 31.03.2014р. до Договору № 72 від 22.03.2013р. «Про спільну експлуатацію мереж водопостачання і насосної станції» в редакції запропонованій позивачем.
Крім того, будь-які правовідносини між сторонами за Договором № 72 від 22.03.2013р. «Про спільну експлуатацію мереж водопостачання і насосної станції» були припинені ще 31.03.2014р. Вказаний факт підтверджений рішенням господарського суду Одеської області від 09.04.2015р. по справі №916/539/15-г та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2015р. по справі №916/539/15-г.
Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства “Іллічівськводоканал” не підлягають задоволенню, як не обґрунтовані, не законні та не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст.44-49 витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України,-
У задоволенні позову Комунального підприємства “Іллічівськводоканал” до відповідача ОСОБА_4 об'єднання громадян “Ветеран” про зобов'язання укласти додаткову угоду - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст складено та підписано 28 вересня 2015 р.
Суддя Ю.О. Зайцев