"23" вересня 2015 р.Справа № 916/3309/15
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ПРОДАКШН СТУДІЯ"
до відповідача: приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія"
про стягнення 428 001,58 грн.
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 23.03.2013р.
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 18.03.2013р.
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.09.2015р. до 10 год. 00 хв. 23.09.2015р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ПРОДАКШН СТУДІЯ" (надалі - ТОВ "УПС"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною в якої просить стягнути з приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" (ПрАТ "Одеська кіностудія) суму 428 001,58 грн., яка складається з: 195 000 грн. - основного боргу, 103 936, 44 грн. - пені, 10 430, 14 грн. - 3% річних та 118 635 грн. - суму інфляційного збільшення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.2015р. позовну заяву (вх. №3478/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та її розгляд призначено в судовому засіданні.
В судовому засіданні, яке відбулося 23.09.2013р., представником відповідача було заявлено клопотання (про витребування у позивача оригіналів документів, доданих до суду, дане клопотання відповідач обґрунтовував відсутністю у нього цих документів.
Судом у задоволені клопотання було відмовлено, оскільки відповідачем не було надано жодного припустимого доказу відсутності в нього цих документів, а на думку суду клопотання було спрямоване на навмисне затягування строку розгляду справи.
Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує, вважає що в його задоволені слід відмовити у зв'язку із відсутністю оригіналів документів.
В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
22 листопада 2011р. між ТОВ "Українська продакшн студія" (Компанія, Позикодавець) та ПрАТ "Одеська кіностудія" (Отримувач, Позикоотримувач) було укладено договір № УПС-18 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно умов п. 1.1. якого, вбачається, що за цим договором Позикодавець надає Отримувачу фінансову допомогу (грошові кошти), а Отримувач зобов'язується повернути її в порядку та на умовах, що передбачені цим договором.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що Компанія зобов'язується надати Отримувачу грошову фінансову допомогу на протязі 10 банківських днів після підписання цього договору.
Фінансова допомога надається у розмірі 135 000грн. шляхом перерахування на поточний рахунок Отримувача, зазначений в цьому договорі (п.4.2. договору).
Із змісту п.5.1. договору, вбачається, Позичальник зобов'язується здійснити повернення Позикодавцю отриманої ним фінансової допомоги на поточний рахунок Позикодавця, зазначений в договорі не пізніше 30 березня 2012р.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що за порушення строків повернення фінансової допомоги, визначених у договорі, Отримувач зобов'язаний сплачувати Позикодавцю неустойку (пеню) за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань Отримувача по договору (п.7.2. договору).
За умовами п.7.3. договору він може бути пролонгований за взаємною згодою сторін.
На виконання умов договору договір № УПС-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 22.11.2011р. позивачем було надано відповідачу позику на загальну суму 135 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 513 від 29.11.2011р. на суму 135 000,00 грн.
26.03.2012р. між ТОВ "Українська продакшн студія" (Компанія, Позикодавець) та ПрАТ "Одеська кіностудія" (Отримувач, Позикоотримувач) було укладено договір № ФП-1/2012 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно умов п. 1.1. якого, вбачається, що за цим договором Позикодавець надає Отримувачу фінансову допомогу (грошові кошти), а Отримувач зобов'язується повернути її в порядку та на умовах, що передбачені цим договором.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що Компанія зобов'язується надати Отримувачу грошову фінансову допомогу на протязі 10 банківських днів після підписання цього договору.
Фінансова допомога надається у розмірі 60 000грн. шляхом перерахування на поточний рахунок Отримувача, зазначений в цьому договорі (п.4.2. договору).
Із змісту п.5.1. договору, вбачається, Позичальник зобов'язується здійснити повернення Позикодавцю отриманої ним фінансової допомоги на поточний рахунок Позикодавця, зазначений в договорі не пізніше 30 серпня 2012р.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що за порушення строків повернення фінансової допомоги, визначених у договорі, Отримувач зобов'язаний сплачувати Позикодавцю неустойку (пеню) за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань Отримувача по договору (п.7.2. договору).
За умовами п.7.3. договору він може бути пролонгований за взаємною згодою сторін.
На виконання умов договору договір № ФП-1/2012 про надання поворотної фінансової допомоги від 26.03.2012р. позивачем було надано відповідачу позику на загальну суму 60 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 646 від 27.03.2012р. на суму 60 000,00 грн.
10.06.2012р. між ТОВ "Українська продакшн студія" (Компанія, Позикодавець) та ПрАТ "Одеська кіностудія" (Отримувач, Позикоотримувач) було укладено додаткову угоду до договору № УПС-18 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно умов якої до п.5.1. договору було внесено зміни та викладено його в наступній редакції: Отримувач зобов'язується здійснити повернення Компанії отриманої ним фінансової допомоги на поточний рахунок Компанії, зазначений в договорі не пізніше 10 червня 2013р.
Інші умови договору залишилися без змін.
30.08.2012р. між ТОВ "Українська продакшн студія" (Компанія, Позикодавець) та ПрАТ "Одеська кіностудія" (Отримувач, Позикоотримувач) було укладено додаткову угоду до договору № ФП-1/2012 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно умов якої до п.5.1. договору було внесено зміни та викладено його в наступній редакції: Отримувач зобов'язується здійснити повернення Компанії отриманої ним фінансової допомоги на поточний рахунок Компанії, зазначений в договорі не пізніше 30 серпня 2014р.
Інші умови договору залишилися без змін.
08.04.2014р. позивач листом за вих. № 15/04 звернувся до відповідача в якому нагадав відповідачу про кінцевий термін повернення позики за укладеними договорами, зокрема й за договорами № УПС -18 від 22.11.2011р. та № ФП-1/2012 від 26.03.2012р. та запропонував сплатити борг у строк не пізніш ніж 10.06.2014р.
28.01.2015р. між позивачем та відповідачем було складено та підписано Акт звірки розрахунків К-00000043, в якому сторони визнали, що станом на 31.12.2014р. за відповідачем на користь позивача рахується прострочеа заборгованість в загальній сумі 1 615 000грн.
05.06.2015р. позивач листом за вих. № 07-06/2015 звернувся до відповідача в якому нагадав, що борг за договорами позики не повернутий та запропонував на протязі 10 банківських днів з моменту отримання листа повернути борг. Зазначений лист відповідач отримав 09.06.2015р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення
Однак, відповідач на зазначений лист відповіді не надав, кошти не повернув.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договорами № УПС-18 від 22.11.2011р. та № ФП-1/2012 від 26.03.2012р. щодо повернення суми позики в загальному розмірі 195 000,00 грн. і стало підставою для позивача звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Приписами ст.1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку суми боргу зробленого позивачем та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та умов договорів № УПС -18 від 22.11.2011р. та № ФП-1/2012 від 26.03.2012р., договірні зобов'язання щодо повернення отриманих позик в загальному розмірі 195 000,00 грн., взагалі не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворився борг, який позивачем зазначений в розмірі - 195 000,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу за наданими позиками, встановлений судом в розмірі 195 000,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 103 936,44 грн., 118 635,00 грн. - інфляційних збитків та 3% річних в сумі 10 430,14 грн.
Оцінюючи вимоги про стягнення неустойки (пені), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Із змісту п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. А при стягненні сум збитків, заподіяних у зв'язку зі сплатою неустойки (штрафу, пені), застосуванню підлягає загальна позовна давність.
Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки містить деякі помилки у методиці розрахунків.
З цих підстав, судом було самостійно розраховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договорами № УПС -18 від 22.11.2011р. та № ФП-1/2012 від 26.03.2012р. окремо по кожному та визначено її розмір виходячи з наступного розрахунку:
За договором № УПС -18 від 22.11.2011р.
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ на деньСума пені за період прострочення
135 000,00 грн.11.06.2013р.-12.08.2013р.637.0000%0.038%3262,19 грн.
135 000,00 грн.13.08.2013р. -11.12.2013р.1216.5000%0.036%*5817,95 грн.
Таким чином загальна сума пені за договором № УПС -18 від 22.11.2011р. складає 9080,14 грн.
За договором № ФП-1/2012 від 26.03.2012р.
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ на деньСума пені за період прострочення
60 000,00грн.31.08.2014р.-12.11.2014р.7412.5000%0.068%3262,19 грн.
60 000,00грн13.11.2014р.-05.02.2015р.8514.0000%0.077%3262,19 грн.
60 000,00грн.06.02.2015р. -28.02.2015р.2319.5000%0.107%*5817,95 грн.
Таким чином загальна сума пені за договором № ФП-1/2012 від 26.03.2012р.складає 8427,95 грн.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені, встановлена судом в розмірі 17508,09 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 86428,35 грн. слід відмовити.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 10 430,14 грн. суд зазначає наступне:
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки сторони у договорах не передбачили інший розмір відсотків за користування коштами, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до повернення за договором позики.
Наразі, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 10 430, 14 грн. - 3% річних .
Оцінюючи вимоги про стягнення інфляційних збитків річних, суд зазначає наступне:
Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення суми боргу поданий позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що він також відповідає вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим сума інфляційного збільшення підлягає задоволенню в повній мірі, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційного збільшення боргу у розмірі 118 635 грн.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідачем не надано суду жодного належного та припустимого доказу в підтримку своїх заперечень на позов.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ПРОДАКШН СТУДІЯ", у зв'язку з чим стягненню з приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" на користь позивача підлягає заборгованість встановлена судом в розмірі 195 000,00 грн., 3% річних в сумі 10 430,14 грн., пеня у сумі 17 508,09грн. та сума інфляційного збільшення боргу у розмірі 118 635, 44 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 6830,05 грн.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ПРОДАКШН СТУДІЯ" - задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" (65044, м. Одеса, Французький бульвар, 33, код ЄДРЮОФОП 33932816) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ПРОДАКШН СТУДІЯ" (01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, 4б, корп. А, а/с 43, код ЄДРЮОФОП 36184470) 195 000 (сто дев'яносто п'ять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 17 508 (сімнадцять тисяч п'ятсот вісім) грн. 09 коп. - пені, 10 430 (десять тисяч чотириста тридцять) грн. 14 коп. - 3% річних, 118 635 (сто вісімнадцять тисяч шістсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. - суму інфляційного збільшення та 6 830 (шість тисяч вісімсот тридцять) грн. 05 коп. - витрат на оплату судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України
Повний текст рішення складено 28 вересня 2015 р.
Суддя О.В. Цісельський