"23" вересня 2015 р.Справа № 916/3374/15
За позовом: приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мономах"
до відповідача: приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"
про стягнення 2 092 750,11 грн.
Суддя Цісельський О.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)
від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю)
У відповідності до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.09.2015р. до 10 год. 15 хв. 18.09.2015р., з 18.09.2015р. до 14 год. 45 хв. 23.09.2015р.
СУТЬ СПОРУ: позивач, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мономах", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з дочірнього підприємства приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" 2 092 750,11 грн., де 935 150,79 - основна заборгованість, 183 557,28 грн. - 3 % річних, 974 042,02 грн. - інфляція.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2015р. позовну заяву (вх.№3549/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
03.09.2015р. відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх.№2-4816/15) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яке судом було не задоволено, у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.
Представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про витребування нових доказів (вх.№2-5118/15 від 17.09.2015р.) у задоволенні якого, судом було відмовлено.
18.09.2015р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2-5122/15), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 935 150,79 грн. - основної заборгованості, 974 042,04 грн. - інфляції, 186 554,89 грн. - 3% річних, яка судом прийнята до розгляду.
21.09.2015р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2-5159/15), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 935 150,79 грн. - основної заборгованості, 974 042,04 грн. - інфляції, 186 939,89 грн. - 3% річних, яка судом прийнята до розгляду.
Представник позивача збільшені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№21839/15 від 03.09.2015р.) та доповнень до відзиву (вх.№23053/15 від 17.09.2015р.).
В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
14 вересня 2009р. між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Мономах" (Страховик) та приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" (Страхувальник) було укладено договір страхування №08.0533, згідно умов п.1.1. якого Страхувальник зобов'язується надати необхідну інформацію щодо ризику та сплатити страхову премію в розмірі та в строки, зазначені в цьому Договорі.
Відповідно до п.5.1. Договору цей Договір діє з 01 січня 2009р. по 31 грудня 2009р., обидві дати включно.
Пунктом 6.3. Договору повна страхова премія за цим Договором складає 1 483 216,00 грн. та підлягає оплаті чотирма платежами в наступні строки:
1-й платіж за період 01.01.2009р.-31.03.2009р. в сумі 370 804,00 грн. - 30.01.2009р.
2-й платіж за період 01.04.2009р.-30.06.2009р. в сумі 370 804,00 грн. - 30.04.2009р.
3-й платіж за період 01.07.2009р.-30.09.2009р. в сумі 370 804,00 грн. - 30.07.2009р.
4-й платіж за період 01.10.2009р.-31.12.2009р. в сумі 370 804,00 грн. - 30.10.2009р.
Аддендумом №1 від 14.01.2009р. сторони погодили зупинення дії страхового покриття з 01.01.2009р. щодо деяких суден.
Аддендумом №2 від 28.01.2009р. сторони погодили дострокове припинення дії договору щодо т/х "Татарбунари" з 28.01.2009р.
Аддендумом №3 від 30.09.2009р. сторони погодили внесення змін до договору в частині страхової премії та визначили її в розмірі 1 041 552,74 грн.
На виконання умов вищенаведеного договору страхування відповідачем було сплачено на корить позивача 27.07.2010р. - 6 395,11 грн. та 29.07.2010р. - 100 006,84 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Мономах" в сумі 935 150,79 грн.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про страхування в частині здійснення оплати страхової премії і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ст.979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п.1ч.1 ст.989 ЦК України, страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором. Зазначене цілком кореспондується ст.21 Закону України “Про страхування”.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання щодо оплати вартості страхової премії виконані частково на суму 106 401,95 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість загалом в сумі 935 105,79 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 935 150,79 грн.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 186 939,20 грн. - трьох відсотків річних, 974 042,04 грн. - інфляції.
Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором страхування.
Перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних в сумі 186 939,20 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляції, суд зазначає наступне:
Втрати від інфляції є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.
Перевіривши розрахунок позивача інфляційних, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму інфляції в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 974 042,04 грн.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мономах", у зв'язку з чим, стягненню з приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" на користь позивача підлягає сума 935 150,79 грн. - основної заборгованості, 974 042,04 грн. - інфляції, 186 939,20 грн. - 3% річних.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на оплату судового збору, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.
З врахуванням того, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мономах" задоволені в повному обсязі в сумі 2 096 132,03 грн., сума судового збору складає: 2 096 132,03 грн. х 2% = 41 922,64 грн., проте позивачем судовий збір сплачено в сумі 41 855,00 грн.
Пунктом 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.
З врахуванням наведеного, з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 41 855,00 грн., недоплачену суму судового збору в розмірі 67,64 грн. слід стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на адвокатські послуги, суд вказує наступне.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування понесення ним витрат позивач посилається на укладений 01.01.2013 року між позивачем (замовником) та адвокатом ОСОБА_3 (виконавцем) договір про надання правової допомоги
Предметом вказаного договору згідно п.1.1 є правова допомога, що надається Виконавцем на території України за дорученням Замовника.
Видами правової допомоги згідно п. 1.2 договору є:
- усні /письмові консультації і/або роз'яснення і/або довідки по законодавству;
- збирання, ознайомлення з необхідною інформацією, документами, матеріалами;
- складання заяв, скарг, і інших документів правового характеру;
- представлення інтересів Замовника в суді/ах (загальному, господарському, адміністративному і їх апеляційних, касаційних інстанціях, в тому числі Вищому спеціалізованому суді України по розгляду цивільних і кримінальних справ), інших державних органах, установах і організаціях, перед фізичними і юридичними особами незалежно від статусу і форми власності
- інша правова допомога в рамках прав передбачених відповідними нормами цивільного/цивільно-процесуального кодексу України, кримінального/кримінально-процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства, Кодексу про адміністративні правопорушення України для представника/уповноваженої (довіреної) особи /захисника, а також Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.
У відповідності до п.1.3 договору перелік, вартість, порядок оплати передбачений додатком №1 до договору.
Згідно п.2.2 договору Замовник уповноважує Виконавця представляти свої інтереси в судах (загальної юрисдикції, місцевому господарському, апеляційному, касаційному судах), зокрема, зі всіма правами передбачених ст.22 ГПК України.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, перелік виконаних послуг та їх вартість складає 17 418,50 грн.
До вказаного переліку, зокрема, внесено витрати на складання уточнення позовної заяви, уточнення розрахунку, відправку відповідачу копії позовної заяви, 3-х рекомендованих листів, тощо.
Як свідчать матеріали справи, позивачем було сплачено адвокату ОСОБА_3 20 000,00 грн., що підтверджується відповідними розрахунковими квитанціями на суму 10 000,00 грн. кожна.
Відповідно до п.6.3. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
При цьому, згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.
У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
З урахуванням вищезазначеного, на думку суду, розмір витрат на послуги адвоката є явно завищеним, а сума 100 000 грн. взагалі є бонусом адвоката, а не витратами на адвокатські послуги, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне обмежити розмір адвокатських витрат, що підлягає стягненню до 20 000 грн.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мономах" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, буд. 28, код ЄДРЮОФОП 01125821) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мономах" (65045, м. Одеса, вул. Троїцька, 48, код ЄДРЮОФОП 19363702) 935 150 (дев'ятсот тридцять п'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. - основної заборгованості, 974 042 (дев'ятсот сімдесят чотири тисячі сорок дві) грн. 04 коп. - інфляції, 186 939 (сто вісімдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 20 коп. - 3% річних, 41 855 (сорок одна тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. - витрат на оплату судового збору, 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. - витратами на адвокатські послуги.
3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, буд. 28, код ЄДРЮОФОП 01125821) на користь Державного бюджету України (Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район код отримувача ЄДРПОУ 38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код класифікації: 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 67 (шістдесят сім) грн. 64 коп. - судового збору.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України
Повний текст рішення складено 28 вересня 2015 р.
Суддя О.В. Цісельський