"24" вересня 2015 р.Справа № 916/1255/13
За позовом: прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Теплопостачання міста ОСОБА_1” в особі Одеської міської ради
До відповідача: Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8"
про стягнення 163 042,37 грн.
Суддя - Цісельський О.В.
Представники:
від прокурора: Ейсмонт С.О. (за посвідченням)
від позивача ОМР: ОСОБА_2 (за довіреністю)
від позивача КП "Теплопостачання м. Одеси": не з'явився
від відповідача (скаржника): ОСОБА_1 (згідно паспорту)
від Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: розглядається скарга Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8" на дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 в порядку ст.121-2 ГПК України, в якій просить суд:
- закрити провадження по стягненню з Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8" виконавчого збору по справі №916/1255/13 у розмірі 16 304,23 грн.;
- винести ухвалу про скасування постанови ВП№42956969 від 16.04.2014р. про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8" виконавчого збору у розмірі 16 304,23 грн.;
- винести ухвалу про скасування постанови ВП №42956969 від 23.09.2014р. про накладення арешту на рахунок Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8" №26007021852001 ПАТ "Імексбанк", МФО 388584;
- винести ухвалу про скасування постанови ВП №47538661 від 18.05.2015р. про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8" виконавчого збору у розмірі 16 304,23 грн.;
- винести ухвалу про скасування постанови ВП№47538661 про накладення арешту на рахунок Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8" №26008054320855 у ОСОБА_4 ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" м. Одеси, МФО 328704.
10.08.2015р. Житлово-будівельний кооператив "Вимпел-8" звернувся до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 в порядку ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України.
З підстав перебування судді господарського суду Одеської області Гуляк Г.І. ну відпустці з 22.06.2015р. по 14.08.2015р., розпорядженням керівника апарату суду №1113 призначено проведення повторного автоматичного розподілу скарги у справі №916/1255/13.
На підставі повторного автоматичного розподілу скарги у справі №916/1255/13, зазначену скаргу було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельському О.В.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2015р. скарга Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8" була прийнята до провадження суддею Цісельським О.В. та призначена до розгляду в судовому засіданні.
Представник прокурора проти задоволення скарги заперечує.
Представник позивача ОМР проти задоволення скарги заперечує.
Представник позивача КП "Теплопостачання міста ОСОБА_3" в судове засідання з розгляду скарги не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином
Представник відповідача (скаржника) скаргу підтримує та просить суд задовольнити її в повному обсязі.
Представник ДВС в судове засідання з розгляду скарги не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, подав до суду заперечення на скаргу (вх.№23478/15 від 23.09.2015р.) відповідно до яких просить суд відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.07.2013р. позов прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Теплопостачання міста ОСОБА_3” в особі Одеської міської ради задоволено повністю.
30.07.2013р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2013р. судом було видано відповідні накази.
10.08.2015р. Житлово-будівельний кооператив "Вимпел-8" звернувся до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 в порядку ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування поданої скарги відповідач зазначає, що 09.04.2014р. старшим державним виконавцем Першого Київського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_3 було винесено постанову ВП №42956969 про відкриття виконавчого провадження.
16.04.2014р. державним виконавцем Першого Київського ВДВС ОМУЮ було винесено постанову ВП №42956969 про стягнення з відповідача виконавчого збору у розмірі 16 304,23 грн.
03.06.2014р. державний виконавець Першого Київського ВДВС ОМУЮ виніс постанову про арешт коштів ЖБК у розмірі 179 446,60 грн. = 163042,37 борг по справі + 16 404,23 грн. де 16 304,23 грн. - 10% виконавчого збору, згідно постанови №42956969 від 16.04.2014р. та 100,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій згідно постанови ВП №42956969 від 16.12.2014р.
Тобто з червня 2014р. розрахунковий рахунок № 26007021852001 у від. №31 ОФ АТ "ІМЕКСБАНК" було повністю заарештовано.
Як зазначає скаржник, він отримав усі постанови державного виконавця після арешту рахунку.
Крім того, скаржник зазначає, що ЖБК постійно в міру можливості здійснював погашення існуючої заборгованості перед КП "Теплопостачання міста ОСОБА_3", і станом на 16.04.2014р. згідно даних бухгалтерії борг був повністю сплачено.
Однак, як стало відомо скаржнику, що у зв'язку із специфікою зарахування платежів, що поступають, за послуги теплопостачання, КП "Теплопостачання міста ОСОБА_3" не усі платежі зараховувало в рахунок погашення заборгованості, у зв'язку з чим, 21 серпня 2014р. ЖБК звернулось до КП "Теплопостачання міста ОСОБА_3" з проханням зарахувати усі платежі в рахунок існуючої заборгованості, про що повідомити Перший Київський ВДВС ОМУЮ.
28.08.2014р. Перший Київський ВДВС ОМУЮ отримав від КП "Теплопостачання міста ОСОБА_3" заяву про закінчення виконавчого провадження, де було зазначено, що погашення заборгованості здійснено шляхом зарахування поточних платежів які були отримані у 2014р.
05.09.2014р. Перший Київський ВДВС ОМУЮ отримав від КП "Теплопостачання міста ОСОБА_3" уточнення до заяви про закінчення виконавчого провадження від 28.08.14р. №02/02/09-365, з якої вбачається, що на початок відкриття виконавчого провадження заборгованість існувала на у розмірі 148 042,37грн., але за період з 20.01.14р. - 16.04.2014р. КП "Теплопостачання міста ОСОБА_3" отримало від ЖБК 149 500,00 грн., тобто вимоги виконавчого документу ВП №4256969 були виконані у 7-ми денний термін.
04.09.2014р. ЖБК звернувся з зверненням № 012 до Першого Київського ВДВС ОМУЮ з проханням не нараховувати виконавчий збір у розмірі 16 304,37 грн., та зняти арешт з рахунку у ПАТ "ІМЕКСБАНК", тому що ЖБК позбавлений можливості видавати заробітну плату працівникам, здійснювати діяльність заради якої був створений фізичними особами.
23.09.2014р. постановою державного виконавця ВП № 42956969 було звільнено з під арешту кошти скаржника, окрім 16 404,23 грн. де 16 304,23 грн. - виконавчий збір та 100,00 грн. витрати на проведення виконавчих дій.
У вересні 2014р. ЖБК відкрив рахунок у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".
10 червня 2015р. ЖБК отримав лист від Першого Київського ВДВС ОМУЮ з двома постановами по відкриття виконавчого провадження ВП№47538661 від 18.05.2015р. з вихідним номером 04/6989 від 18.04.15р. та ВП 47538586 з вихідним номером 04/6988 від 18.05.15р., в яких Перший Київський ВДВС ОМУЮ вимагає від ЖБК знов сплатити виконавчий збір згідно постанови ВП № 42956969 у розмірі 16 404,23 грн. та ще 50,00 грн. - витрат на проведення виконавчих дій згідно ВП №47538586 від 18.05.2014р.
11.06.2015р. ЖБК звернувся до Першого Київського ВДВС ОМУЮ з зверненням №0146, в якому просив не заарештовувати рахунок у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", але 10 червня 2015 року р/р 26008054320855 у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" вже був заарештований.
З врахуванням вищенаведених обставин, Житлово-будівельний кооператив "Вимпел-8" був змушений звернутись до суду із даною скаргою.
Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з наступних правових підстав:
У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч.ч.1, 2, п.п.6, 18 ч.3 ст.11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому Законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
У відповідності до ч. ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми,
що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх
вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.
У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Положеннями ст.32 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Приписами ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення
про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або
витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ч.ч.1-6 ст.52 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.57 Закону України “Про виконавче провадження” арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Згідно ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Дослідивши матеріали скарги, судом встановлено, що 16.04.2014року, за умови відсутності документального підтвердження повного виконання рішення в строк наданий для самостійного виконання, у відповідності до ст.27, 28 ЗУ "Про виконавче провадження" старшим державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 було правомірно винесено постанову ВП №42956969 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом в розмірі 16 304,23 грн.
Таким чином, при проведенні виконавчих дій державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 будь яких порушень Закону України "Про виконавче провадження" та інших законів не було.
Приймаючи до уваги те, що доводи, викладені у скарзі Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8" належним чином не обґрунтовані та не підтверджені відповідними доказами, та те, що суд позбавлений можливості самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, суд дійшов висновку, що скаргу слід відхилити, з підстав її необґрунтованості та недоведеності.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -
1. Скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8" на дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 в порядку ст.121-2 ГПК України - відхилити.
Повний текст ухвали складено та підписано 28 вересня 2015 р.
Суддя О.В. Цісельський