22 вересня 2015 року Справа № 915/1601/15
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства “Іллічівський судноремонтний завод”, вул. Космонавтів, 59-Б, с. Малодолинське, м. Іллічівськ, Одеська область, 68093
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Техморгідрострой Миколаїв”, вул. Артилерійська, 19/1, м. Миколаїв, 54030
про стягнення заборгованості за договором № 55775 від 11.08.2014 року в сумі 69 977, 97 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 15.06.2015 року;
від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 164/2 від 01.09.2015 року.
Публічне акціонерне товариство «Іллічівський судноремонтний завод» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Техморгідрострой Миколаїв» про стягнення заборгованості за договором № 55775 від 11.08.2014 року в сумі 69 977, 97 грн. за неналежне виконання договору, в тому числі: 38 106, 58 грн. - інфляційного збільшення суми основного боргу; 29 808, 69 грн. - пені; 2 062, 70 грн. - 3 % річних.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.09.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 22.09.2015 року.
В судовому засіданні 22.09.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.
11.08.2014 року між ТзОВ «Техморгідрострой Миколаїв» та ПАТ «Іллічівський судноремонтний завод» було укладено Договір № 55775, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу причал для стоянки та надання послуг для з/с «Северодвинский».
Однак, в порушення п. 5.1 Договору відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором. Відповідачем здійснено оплату за договором з прострочкою в 365 днів. Позивачем відповідно до умов Договору та діючого законодавства здійснено нарахування інфляційного збільшення суми основного боргу в розмірі 38 106, 58 грн.; пені в розмірі 29 808, 69 грн. та 3 % річних в розмірі 2 062, 70 грн.
Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст. 193 ГК України, ст. 526, 625 ЦК України та умови договору позивач просив суд стягнути з відповідача заявлену до стягнення суму.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти нарахування пені в розмірі 29 808, 69 грн. з підстав, зазначених у контр-розрахунку суми штрафних санкцій (арк. 25-26). На підтвердження своєї правової позиції зазначив, що позивачем під час проведення розрахунків пені за договором не було взято до уваги положення, визначені ч. 6 ст. 232 ГК України, та обчислено пеню за 356 календарних днів (за період з 29.08.2014 року по 19.08.2015 року). Однак, відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України максимальний строк нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання складає шість місяців. Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню за період з 29.08.2014 року по 27.02.2015 року становить - 9 923, 35 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
11.08.2014 року між ТзОВ «Техморгідрострой Миколаїв" (далі - замовник, відповідач) та ПАТ «Іллічівський судоремонтний завод» (далі - завод, позивач) було укладено Договір № 55775 (далі - Договір), відповідно до умов якого завод надає замовнику причал для стоянки та надання послуг для з/с «Северодвинский», прапор Україна (надалі -судно) (п. 1.1 Договору) (арк. 9-10).
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору завод надає замовнику причал для стоянки та надання послуг для з/с «Северодвинський», прапор Україна.
Відповідно до п. 3.1 Договору вартість стоянки судна на причалі заводу становить 668, 70 (шістсот шістдесят вісім грн. 70 коп.) на добу, в т.ч. 20 % ПДВ - 111, 45 грн. (без урахування вартості спожитої електроенергії та послуг).
Відповідно до п. 3.2 Договору остаточна вартість стоянки та надання послуг визначається за виконавчою калькуляцією та оформлюється протоколом погодження ціни.
Відповідно до п. 4.1 Договору строк стоянки судна на заводі з 11 серпня по 29 серпня 2014 року.
Відповідно до п. 4.3 Договору послуги за контрактом вважаються виконаними (фактично наданими) по даті Акту виконаних робіт (послуг), підписаного замовником, який оформлюється представниками сторін. Актом приймання-передавання судна.
Відповідно до п. 5.1 Договору до виходу судна з заводу (підписання акту приймання-передавання судна) замовник сплачує 100% вартості надання послуг відповідно до виконавчої калькуляції та Акту приймання-передавання судна.
Відповідно до п. 7.6 Договору цей договір вважається укладеним після його підписання обома сторонами та діє до моменту його повного виконання ( в т.ч. отримання останнього платежу).
Судом встановлено наступне.
На виконання умов договору замовник (передав), а завод (позивач) прийняв з/с «Северодвинский» у відстій, про що між сторонами складено Акт № б/н прийому судна у відстій від 11.08.2014 року (арк. 11).
В подальшому після виконання робіт судно було повернуто, про що між сторонами складено Акт № 106 приймання судна із стоянки від 29.08.2014 року. Актом також погоджено вартість робіт, яка відповідно до протоколу погодження ціни становить 70 494 грн. 83 коп., в т.ч. 20 % ПДВ 11 749 грн. 14 коп. (арк. 12).
Вищевказані акти підписані та скріплені повноважними представниками сторін.
Як вказано вище, до виходу судна з заводу (підписання акту приймання-передавання судна) замовник сплачує 100% вартості надання послуг відповідно до виконавчої калькуляції та Акту приймання-передавання судна (п. 5.1 Договору).
Відповідачем здійснено оплату основного боргу за Договором № 55775 від 11.08.2014 року в повному обсязі на загальну суму 70 494, 83 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13 від 19.08.2015 року (арк. 16). Таким чином, оплату проведено відповідачем з порушенням погодженого сторонами у договорі строку оплати, що і стало підставою для нарахування та звернення до суду із позовом про стягнення індексу інфляції, 3 % річних та пені.
Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 29 808, 69 грн., то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до п. 6.1 Договору у випадку затримки оплати договору зі сторони замовника останній виплачує заводу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день затримки.
Відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальністю за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 вищевказаної Постанови Пленуму ВГСУ № 14).
Позивачем здійснено нарахування пені за прострочення платежу за надані послуги за період з 29.08.2014 року по 19.08.2015 року (356 днів) на загальну суму 29 808, 69 грн., тобто з порушенням умов договору та приписів ст. 232 ГК України.
При цьому, відповідачем нараховано пеню за період, який становить менше, ніж шість місяців (арк. 25-26).
Керуючись ст. 251-254 ЦК України, ст. 232 ГК України, судом здійснено перерахунок розміру пені за період з 29.08.2014 року по 28.02.2015 року, в межах шестимісячного строку, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, розмір якої становить 9 998, 68 грн. Детальний розрахунок розміру пені, здійснений судом за допомогою Бази "Законодавство", наявний в матеріалах справи (арк. 24). Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню частково у розмірі 9 998, 68 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 19 810, 01 грн. - відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 062, 70 грн. - 3 % річних та 38 106, 58 грн. - індексу інфляції, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).
Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальністю за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 року від 17.07.2012 року згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Позивачем нараховано відповідачу 38 106, 58 грн. - індексу інфляції за прострочення платежу за надання послуг з 29.08.2014 року по 19.08.2015 року, тобто безпідставно нараховано інфляційні втрати в серпні 2014 року.
Здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства за період з вересня 2014 року по серпень 2015 року, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 37 237, 77 грн. Детальний розрахунок розміру інфляційних втрат, здійснений судом за допомогою Бази "Законодавство", наявний в матеріалах справи (арк. 24).
Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню частково у розмірі 37 237, 77 грн. В решті заявленої до стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 868, 81 грн. - відмовити.
Позивачем нараховано відповідачу 2 062, 70 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 29.08.2014 року по 19.08.2015 року за прострочку оплати наданих послуг за Договором.
Здійснивши перерахунок розміру 3 % річних відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства за період з 29.08.2014 року по 18.08.2015 року (без включення дня оплати 19.08.2015 року), судом встановлено, що розмір 3 % річних становить 2 056, 90 грн. Детальний розрахунок розміру 3 % річних, здійснений судом за допомогою Бази "Законодавство", наявний в матеріалах справи (арк. 24).
Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню частково у розмірі 2 056, 90 грн. В решті заявленої суми 3 % річних в розмірі 5, 80 грн. - відмовити.
Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Техморгідрострой Миколаїв», вул. Артилерійська, 19/1, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 36383806) на користь позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Іллічівський судноремонтний завод», вул. Космонавтів, 59-Б, с. Малодолинське, м. Іллічівськ, Одеська область, 68093 (код ЄДРПОУ 32333962):
- 9 998, 68 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім грн. 68 коп.) - пені за договором № 55777 від 11.08.2014 року;
- 2 056, 90 грн. (дві тисячі п'ятдесят шість грн. 90 коп.) - 3 % річних;
- 37 237, 77 грн. (тридцять сім тисяч двісті тридцять сім грн. 77 коп.) - інфляційних втрат;
- 1 286, 96 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят шість грн. 96 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в позові в частині стягнення:
- 19 810, 01 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот десять грн. 01 коп.) - пені;
- 5, 80 грн. (п'ять грн. 80 коп.) - 3 % річних;
- 868, 81 грн. (вісімсот шістдесят вісім грн. 81 коп.) - інфляційних втрат
Судовий збір в розмірі 540, 04 грн. (п'ятсот сорок грн. 04 коп.) покласти на позивача у зв'язку з частковою відмовою в позові.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 28.09.2015 року.
Суддя Е.М. Олейняш