28.09.2015 р. Справа № 914/3399/15
Суддя господарського суду Львівської області Крупник Р.В., розглянувши матеріали справи
за позовом:
Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, в особі його органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України, м. Київ, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів;
до відповідача:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт», м. Київ;
про:
визнання недійсним договору з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України №LV0135/2/12.03.10 від 01.11.2009р., зобов'язання усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном - техплощадкою військового містечка №6 в/ч А4324 в с. Липники Пустомитівського р-ну Львівської обл.
24.09.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, в особі його органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до ТОВ «Астеліт» про визнання недійсним договору з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України №LV0135/2/12.03.10 від 01.11.2009р., зобов'язання усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном - техплощадкою військового містечка №6 в/ч А4324 в с. Липники Пустомитівського р-ну Львівської обл.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду, судом встановлено наявність підстав для її повернення без розгляду, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Частиною 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (надалі - Закон) передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Як вбачається із тексту позовної заяви, у справі прокурором визначено два позивачі - Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова.
В силу положень ст. 23 ГПК України позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.
Слід зазначити, що процесуальна співучасть на стороні позивача, передбачена ст. 23 ГПК України, є можливою лише у виняткових випадках (зокрема, відповідно до ст. 365 та ст. 1135 ЦК України), оскільки ГПК встановлює процесуальну самостійність кожного з процесуальних співучасників.
Відповідно до ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, які підтверджують позовні вимоги, зміст позовних вимог.
В порушення вимог ст.ст. 23, 54 ГПК України у позовній заяві не вказано, зокрема, які саме права та охоронювані законом інтереси Міністерства оборони України - визначеного прокурором органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який в силу ст. 29 ГПК України визначений позивачем-1, порушені відповідачем у зв'язку з укладенням між КЕВ м. Львова та ТОВ «Астеліт» договору. З прохальної частини позовної заяви вбачається, що жодних вимог до відповідача на користь Міністерства оборони України прокурор не заявляє.
Пунктом 4, 5 ч. 1 ст. 54 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги.
Частиною 3 ст. 23 Закону встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
В поданій позовній заяві прокурор зазначає, що у зв'язку з тим, що органи державної влади, до компетенції котрих віднесені відповідні повноваження не здійснюють захист інтересів держави, він змушений був звернутися з позовом до суду. На підтвердження викладеного прокурор долучив до позовної заяви лист Західного ТКЕУ від 18.09.2015р. №303/23/1/3616/1248 та лист КЕВ м. Львова від 18.09.2015р.
Ознайомившись зі змістом вказаних листів суд зазначає, що з таких листів жодним чином не прослідковується, що КЕВ м. Львова та Західним ТКЕУ не здійснюють захист інтересів держави в даних правовідносинах. Більше того, лист КЕВ м. Львова свідчить про те, що відділом розпочато процедуру укладення договорів оренди із дотриманням вимог ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», направлено запити на можливість оренди нерухомого військового майна, також в листі йдеться про те, що позови про вивільнення орендованого майна КЕВ м. Львова не подавалися, оскільки триває процедура укладення договорів оренди.
Крім цього, з листа Західного ТКЕУ вбачається, що по більшості об'єктів КЕВ, КЕЧ районів проводиться процедура укладення договорів оренди, однак така процедура є досить довготривалою, а тому укладення договорів згідно чинного законодавства ще не завершене. В лист Західного ТКЕУ йдеться про те, що заступником Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в 2013 році подавалися позови щодо визнання договорів на розміщення та зберігання обладнання мобільних операторів недійсними, демонтаж майна мобільних операторів, однак такі залишалися та поверталися судами без розгляду.
Зважаючи на викладене суд вважає, що долучені прокурором до позову листи жодним чином не підтверджують, що органи державної влади, до компетенції котрих віднесені відповідні повноваження не здійснюють захист інтересів держави, а навпаки спростовують твердження прокурора про те, що такі заходи не здійснюються.
Згідно ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з позовної заяви, прокурор звернувся в інтересах держави, однак попередньо не просив підтвердити наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави у даній справі. Більше того, до позовної заяви не долучено доказів того, що до подання позовної заяви прокурор повідомляв Міністерство оборони України та КЕВ м. Львова про здійснення представництва їх інтересів в господарському суді Львівської області.
В силу приписів ч. 3 ст. 23 Закону не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Як вбачається з позовної заяви, прокурор звернувся в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до ТОВ «Астеліт» про визнання недійсним договору з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України №LV0135/2/12.03.10 від 01.11.2009р., зобов'язання усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном - техплощадкою військового містечка №6 в/ч А4324 в с. Липники Пустомитівського р-ну Львівської обл.
На думку господарського суду, таке звернення до суду прокурора в інтересах держави саме в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова не відповідає вимогам ч. 3 ст. 23 Закону, відповідно до якої не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а зі змісту позовної заяви неможливо визначити в чому саме полягає інтерес держави, а не КЕВ м. Львова, на захист якого звернувся прокурор.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Крім того, пунктом 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до змісту ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Проте, до матеріалів позовної заяви не долучено жодного документу на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
В той же час, в позовній заяві прокурором заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по справі, котре мотивує тим, що Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік» не передбачено видатків на сплату прокуратурою судового збору. Крім цього зазначає, що кошторисом прокуратури Західного регіону України не передбачено видатків на сплату судового збору за подачу позовних заяв, на підтвердження чого долучив довідку прокуратури від 17.09.2015р. №18/2-161 вих-15.
Розглянувши подане клопотання, суд не знаходить підстав для його задоволення з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України встановлено принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, дотримання якого є обов'язковим під час здійснення судами своїх конституційних обов'язків. Враховуючи даний принцип, положення Закону України «Про судовий збір», суди позбавлені права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі, і щодо сплати судового збору.
Частина 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачає право господарського суду, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВГС №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. При цьому оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення або звільнення від такої сплати.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відмову відстроченні сплати судового збору за подання вказаної позовної заяви.
Згідно п. 4 ст. 63 ГПК України, якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення (ч. 1 ст. 56 ГПК України).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Господарський суд інформує прокурора про те, що в силу приписів «Правил надання послуг поштового зв'язку», затв. постановою КМУ від 05.03.2009р. №270 доказом надіслання копії позовної заяви та долучених до неї документів є оригінал поштової квитанції (фіскального чеку) та опису вкладення у цінний лист.
Проте, всупереч наведеному, прокурором додано копію квитанції та опису вкладання про направлення цінного листа, які не можуть вважатися належними доказами направлення копії позовної заяви та долучених до неї документів сторонам по справі.
Окрім того, до позовної заяви прокурором не додано доказів направлення копії позовної заяви та долучених до неї документів Міністерству оборони України та КЕВ м. Львова.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Керуючись п.п. 1, 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити Заступнику військового прокурора Західного регіону України в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Повернути без розгляду Заступнику військового прокурора Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20) позовну заяву і додані до неї документи, всього на 20 аркушах.
Згідно ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Суддя Крупник Р.В.