79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.09.15 р. Справа № 914/2468/15
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера логістик»
до відповідача:Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
про:стягнення 21823 грн. 02 коп. (з яких: 11504,74 грн. - основний борг; 2703,77 грн. - пеня; 1405,78 грн.- 20% річних; 1039,84 грн.- штраф; 5168,89 грн. - інфляційні)
Суддя: Цікало А. І.
При секретарі: Корчинський О. І.
Представники:
Позивача:Коваль О.Ф. - представник (довіреність від 31.12.2014 р.)
Відповідача:не з'явився
21.07.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2539 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера логістик» до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 21823 грн. 02 коп. (з яких: 11504,74 грн. - основний борг; 2703,77 грн. - пеня; 1405,78 грн. - 20% річних; 1039,84 грн. - штраф; 5168,89 грн. - інфляційні).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки від 31.10.2014 р. № 3145 в частині оплати вартості отриманого товару.
Ухвалою суду від 23.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 15.09.2015 р.
15.09.2015 р. до суду за вх. № 38764/15 від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись у судове засідання.
Ухвалою суду від 15.09.2015 р., у зв'язку з неявкою відповідача та зверненням відповідача з клопотанням про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 22.09.2015 р.
Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.
Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи), причин неявки представника в судове засідання не повідомив.
Згідно з підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
31.10.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера логістик» (позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір поставки № 3145 (надалі- Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).
Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) алкогольні напої (надалі - Товар), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити Товар в порядку, визначеному умовами цього Договору.
Згідно з п. 4.1. Договору, найменування, кількість, асортимент товару визначається відповідачем у замовленні та зазначається позивачем у видатковій накладній та Товар.
Пунктом 5 Договору «Ціна на товар, загальна сума договору» встановлено, що ціна на Товар визначена у прас-листі позивача, який діє на момент здійснення відповідачем замовлення (п. 5.1.). Ціна на товар зазначається позивачем у видатковій накладній на Товар (п. 5.2.). Загальна сума Договору дорівнює загальній вартості товару, який позивач поставив відповідачу впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на Товар (п. 5.3.).
На виконання умов Договору, 25.11.2014 р. позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 14854 грн. 74 коп., що підтверджується видатковою накладною від 25.11.2014 р. № 75594/67895 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).
Відповідно до п. 6.1. Договору, розрахунки за товар здійснюється відповідачем протягом чотирнадцяти календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.
Враховуючи відстрочення платежу, встановлене п. 6.1. Договору, відповідач повинен був здійснити оплату позивачу за отриманий товар до 10.12.2014 р.
Порушуючи умови Договору, відповідач здійснив лише часткову оплату позивачу за отриманий товар у розмірі 3350,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 11504 грн. 74 коп.
За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України та Договору, нараховано відповідачу 2703,77 грн. пені, 1405,78 грн. 20% річних, 1039,84 грн. штрафу та 5168,89 грн. - інфляційних.
Станом на день розгляду справи, відповідач відзив на позов не представив, проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Згідно з ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, станом на день звернення з позовом до суду та час розгляду справи, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 11504 грн. 74 коп.
Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Договором поставки від 31.10.2014 р. № 3145 передбачено забезпечення виконання зобов'язань відповідача по оплаті вартості одержаного товару у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати, а також у виді штрафу у розмірі 7 % від суми боргу у випадку порушення строків оплати вартості одержаного товару більше ніж на 30 календарних днів (п. 7.1. Договору).
У підпункті 2.1. пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14 (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму боргу у розмірі 11504 грн. 74 коп. за період з 10.12.2014 р. по 10.06.2015 р. (шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано).
Позивачем нараховано відповідачу 7% штрафу на суму заборгованості у розмірі 14854 грн. 74 коп. (загальна вартість поставлено товару згідно накладної від 25.11.2014 р. № 75594/67895), оскільки відповідачем частково оплачено вартість товару у розмірі 3350 грн. 00 коп. з порушенням строків здійснення оплати більше ніж на 30 календарних днів.
Перевіривши розрахунок пені та штрафу, проведений позивачем, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є правильним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 1039 грн. 84 коп. та пені у розмірі 2703 грн. 77 коп. підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 9.2. Договору, у випадку порушення відповідачем строків оплати отриманого від позивача товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.
У пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14 (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.
У договорі поставки від 31.10.2014 р. № 3145 сторони збільшили, передбачений ст. 625 ЦК України, розмір процентів річних та встановили такий у розмірі 20 % річних від суми боргу (п. 9.2. Договору).
Позивачем нараховано відповідачу 20% річних у розмірі 1405,78 грн. та інфляційні у розмірі 5168,89 грн.
Перевіривши розрахунок 20% річних та інфляційних, проведений позивачем, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є правильним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 20% річних у розмірі 1405,78 грн. та інфляційніх у розмірі 5168,89 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На час розгляду справи, відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив.
Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера логістик» до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 21823 грн. 02 коп. (з яких: 11504,74 грн. - основний борг; 2703,77 грн. - пеня; 1405,78 грн. - 20% річних; 1039,84 грн. - штраф; 5168,89 грн. - інфляційні) обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 510, 526, 546, 549, 625, 626, 627, 629, 655, 662, 663, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 230 ГК України, ст. ст. 4, 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера логістик» до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 21823 грн. 02 коп. (з яких: 11504,74 грн. - основний борг; 2703,77 грн. - пеня; 1405,78 грн. - 20% річних; 1039,84 грн. - штраф; 5168,89 грн. - інфляційні) - задоволити повністю.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1, 79021; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера логістик» (вул. Леніна, буд. 42, м. Київ, 02088; ідентифікаційний код 35871504) 21823 грн. 02 коп. (з яких: 11504,74 грн. - основний борг; 2703,77 грн. - пеня; 1405,78 грн. - 20% річних; 1039,84 грн. - штраф; 5168,89 грн. - інфляційні) та 1827 грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 28 вересня 2015 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Цікало А.І.