21.09.15р. Справа № 904/6408/15
За позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ
до комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 58 456 208 грн. 93 коп.
Суддя Кармазіна Л.П.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 14-96 від 18.04.2014 року
від відповідача: представник не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду з позовом до комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" про стягнення 58 456 208 грн. 93 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу №13/2619-ТЕ-5/ПТ від 28.12.2012р., в частині своєчасної та повної сплати заборгованості.
Ухвалою господарського суду від 21.07.2015 року порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 11.08.2015р.
11.08.2015р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов, яким позовні вимоги про стягнення основного боргу визнав у повному обсязі, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат визнав частково у сумі 18 073 959,19 грн. та просив зменшити розмір нарахованої до стягнення пені на 50%. (а.с.55)
В судовому засіданні 11.08.2015 року, в присутності представників сторін оголошено перерву до 17.09.2015 року.
17.09.2015р. представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2015р., до судового засідання подав через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи контррозрахунку 3% річних на суму 1 924 578,96 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд відкласти розгляд справи, в зв'язку з необхідністю надання заперечень на контррозрахунок відповідача та на заяву відповідача про зменшення розміру пені до 50 %.
Ухвалою господарського суду від 17.09.2015р., в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 21.09.2015р.
21.09.2015р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, подав через канцелярію суду заперечення на зменшення неустойки. (а.с.71-74)
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, жодних пояснень з приводу неявки представника відповідача в судове засідання до суду не надходило.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28 (з подальшими змінами), на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою 20.07.2015 року, будь-яких клопотань про продовження строку розгляду справи від представників сторін до господарського суду не надходило, а тому двохмісячний строк розгляду спору спливає 21.09.2015р. (20 вересня 2015 року вихідний день).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
21.09.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець-позивач) та комунальним підприємством теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (покупець-відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2619-ТЕ-5/ПТ від 28.12.2012р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. (а.с.9-14)
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності). (пункт 1.2 договору)
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (п. 11.1 договору)
Продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 26 618 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м). (п.2.1 договору)
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. (п. 3.3 договору)
Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач на виконання умов договору протягом січня 2013р. - грудня 2013р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 36 527 431,47 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача, копії яких містяться в матеріалах справи. (а.с.17-35)
Як зазначає позивач у позовній заяві, всупереч умов договору, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково на суму 786 690,68 грн., станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 35 740 740,79 грн., що не заперечується і самим відповідачем.
В зв'язку з неналежним виконанням умов договору, на підставі п. 7.2 договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2 634 716 грн. 19 коп.
На підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 1 924 643,59 грн. та втрати від інфляції в сумі 18 159 108,36 грн.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:
Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Факт отримання відповідачем природного газу, підтверджується матеріалами справи, а саме актами приймання - передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача, копії яких містяться в матеріалах справи. (а.с.17-35)
Доказів повної оплати поставленого позивачем природного газу, матеріали справи не містять.
Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий газ передбачено умовами договору та нормами законодавства.
Відповідачем оплату поставленого природного газу не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, відповідач проти наявності заборгованості та прострочення зобов'язання за договором не заперечує, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 35 740 740,79 грн. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне:
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом перераховано наданий позивачем розрахунок, у відповідності до вимог чинного законодавства, в зв'язку з невірним визначенням позивачем періодів нарахування інфляційних втрат, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 18 156 108,36 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 18 090 312,72 грн.
Судом перевірено розрахунок 3% річних з урахуванням п.1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року, яким встановлено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. (Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну.
Виходячи з того, що факт отримання відповідачем природного газу від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата за поставлений природний газ відповідачем проведена у повному обсязі та у встановлений строк не була, що доведено позивачем шляхом надання належних доказів та не заперечується відповідачем, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 1924 643,59 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1 924 578,93 грн., оскільки позивачем було невірно розраховано 3% річних за зобов'язаннями січня 2013 року та при здійсненні розрахунку включено дні фактичної сплати сум заборгованості в періоди часу, за який здійснювалось нарахування 3% річних, в зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу за січень 2013 року 3% річних у розмірі 403 143 грн. 62 коп., тоді як у відповідності до перерахованого судом розрахунку за вказаний період 3% річних складають суму 403 078,96 грн.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 634 716,19 грн. судом встановлено наступне:
Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п.1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року, яким встановлено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. (Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну.
Суд перевіривши нарахування позивачем пені за порушення відповідачем строків оплати за спірним договором на загальну суму 2634716,19 грн., вважає що вона нарахована вірно, з дотримано вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в зв'язку з чим, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 2 634 716,19 грн.
Щодо клопотання відповідача, викладеному у відзиві (а.с.55), яким останній просив суд зменшити розмір пені на 50%, суд зазначає наступне:
З поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, вбачається, що відповідач посилається на наступні обставини: - тяжкий фінансовий стан підприємства; - споживання газу за даними договором здійснювалось виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається виключно релігійними організаціями; - дебіторська заборгованість становить 323907,7 млн. грн.; - з метою примусового стягнення заборгованості підприємством проводиться претензійно-позовна робота; - сума, що підлягає стягнення буде прямим збитком підприємства і після її сплати відповідач не зможе в подальшому своєчасно та в повному обсязі розрахуватися з продавцем природного газу за отриманий товар, також відповідач звертає увагу суду на свій майновий стан, відображений у фінансовому звіті за 6 місяців 2015.
Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Санкції за прострочку виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Відповідно до пп.3.17.4 п.3 Постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності та розглянувши додатково подані докази, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення з даної вимоги необхідно врахувати важкий фінансовий стан підприємства, залежність його діяльності та розрахунків від виконання державою своїх зобов'язань, ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, (часткова оплата ) визнання боргу відповідачем у повному обсязі, необхідно також врахувати те, що предметом договору є постачання газу виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, а також необхідно врахувати наявність збитків у звітності позивача, поданій ним до справи. Таким чином, судом встановлено, що затримка виконання грошового зобов'язання відповідачем була зумовлена простроченням оплати підприємствами та населення за теплову енергію та беручи до уваги те, що населення звільнене від сплати пені, у зв'язку з несвоєчасною оплатою теплової енергії, що свідчить про поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем та про часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем.
Також суд враховує те, що єдиним видом діяльності відповідача є вироблення та постачання теплової енергії, і саме з коштів отриманих за надані послуги відповідач здійснює розрахунки з кредиторами, велика заборгованість населення, бюджетних установ, невідшкодування різниці в тарифах, які не покривають витрат відповідача на вироблення теплової енергії свідчать про об'єктивну неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань в повному обсязі і в установлений строк.
Враховуючи викладене, а також специфіку діяльності відповідача, його важливе соціальне значення, проведення часткового розрахунку за договором, зважаючи на положення п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ч.1 ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, господарський суд прийшов до висновку про винятковість вказаних обставин та про наявність підстав для зменшення пені на 30% від належної до стягнення.
Зазначена правова позиція, також викладена у постанові ВГСУ №904/1322/14 від 30.09.2014р., № 904/3866/14 від 09.10.14 та у постанові ВГСУ № 904/4429/13 від 05.12.13.
Заперечення позивача, щодо зменшення розміру пені суд розглянув, проте вважає за необхідне залишити їх без задоволення, в зв'язку з необґрунтованістю, оскільки в обґрунтування зазначених заперечень, позивачем надано лише звіт про фінансовий стан підприємства, жодних інших допустимих доказів того, що саме порушення відповідачем зобов'язань за договором потягло за собою завдання значних збитків ПАТ "НАК "Нафтогаз України" позивачем не надано, у той же час, відповідач подав докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за газ, таким чином, суд вважає, що зменшення розміру пені на 30 % (до 70 %) відповідатиме інтересам обох сторін з врахуванням їх майнового стану і соціальної значущості.
Згідно з ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню пропорційно розміру задоволеним вимогам від суми, яка підлягає стягненню з відповідача, в тому числі й суми пені в повному обсязі, так як зазначена сума нарахована правомірно і зменшена на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 72 997 грн. 66 коп.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, код ЄДРПОУ 03342184) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму заборгованості в розмірі 35 740 740 грн. 79 коп., інфляційні втрати - 18 090 312 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 1 924 578 грн. 93 коп., пеню в розмірі 1 844 301 грн. 30 коп. та суму судового збору у розмірі 72 997 грн. 66 коп.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 24.09.2015р.
Суддя ОСОБА_2