ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" січня 2012 р. Справа № 2a-139/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Біньковської Н.В.
при секретарі судового засідання Прут Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі до приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" про стягнення заборгованості в сумі 1611,45 грн., -
Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі звернулося в суд з адміністративним позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" про стягнення заборгованості в сумі 1611,45 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, не відшкодував виплачені пільгові пенсії за грудень 2011 року за списком №2 в розмірі 1611,45 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, проте подав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином. За таких обставин, враховуючи положення ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року), суд розглянув справу за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що приватне сільськогосподарське підприємство "Нива" зареєстроване 17.03.2000 року як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного держаного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с.10-11) та є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, працівникам відповідача, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у 2003 році та 2010 році (відповідно) призначено та виплачується пенсія на пільгових умовах відповідно до пункту “б”- “з” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за списком №2. Дані обставини підтверджуються розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”- “з” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з жовтня 2011 року (а.с.8).
Статтею 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (а це суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади) крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Згідно ч.2 Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та зареєстрованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №64/8663 від 16.01.2004 р., підприємства зобов'язані відшкодовувати витрати органу Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, що здобули стаж який дає право на даний вид пенсії на цьому підприємстві.
Пунктом 6.1. Інструкції передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, зокрема, 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 вищевказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Пунктом 6.8 п.6 Інструкції передбачено обов'язок підприємства щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах його працівникам, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, які надсилаються відповідачу.
Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі направлявся відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”- “з”статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, який відповідачем отриманий 05.11.2011 року.
Однак, відповідачем у передбачені строки не здійснено відшкодування сум понесених позивачем витрат. Заборгованість по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2, згідно із поданим розрахунком становить 1611,45 грн., і складається із заборгованості по виплаченим та доставленим пільговим пенсіям: ОСОБА_1 в сумі 784,00 грн. та ОСОБА_2 в сумі 827,45 грн. Заборгованість за грудень 2011 року в сумі 1611,45 грн. відповідачем добровільно не сплачена.
Доказами про зобов'язання відповідача за фактичними витратами на виплату та доставку пільгових пенсій у вказаній сумі підтверджується розрахунком суми відшкодувань фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, карткою особового рахунку відповідача.
Враховуючи наведене та те, що відповідачем не надано доказів про сплату заборгованості за вказаний період по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" (ідентифікаційний код 01044583) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 1611 (одна тисяча шістсот одинадцять) гривень 45 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Біньковська Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 30.01.2012 року.