ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" січня 2012 р. Справа № 2a-3925/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Матуляка Я.П.
при секретарі Андрейчук Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції в Галицькому районі
до відповідача: Приватного підприємства "Акорд"
про стягнення податкового боргу в сумі 22270,37 грн.,-
21.11.2011 року Державна податкова інспекція в Галицькому районі в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Акорд" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 22 270,37 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України, Закону України "Про систему оподаткування", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" допустив заборгованість, яка виникла у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань з орендної плати за землю в сумі 7877,73 грн., податку на додану вартість в сумі 14392,64 грн. Загальна сума заборгованості відповідача перед бюджетом становить 22270,37 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду направив заяву в якій просив проводити розгляд справи без участі представника інспекції. Позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився повторно, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив, заяви чи клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника чи про відкладення розгляду справи до суду не надходили. Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України (в редакції згідно Закону України № 4054-VI від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову відповідач не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 01.02.2000 року Галицькою районною державною адміністрацією здійснено державну реєстрацію суб'єкта господарювання юридичної особи Приватного підприємства "Акорд", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 08.02.2000 року відповідача взято на податковий облік державною податковою інспекцією в Галицькому районі.
Відповідно до даних обліку ДПІ в Галицькому районі податковий борг відповідача перед бюджетом становить 22270,37 грн. в тому числі по платежах:
- з орендної плати за землю в розмірі 7877,73 грн., яка виникла в результаті несплати податкових зобов'язань задекларованих відповідачем в податковій декларації з плати за землю за 2011 рік.
- з податку на додану вартість в розмірі 14392,64 грн., яка виникла в результаті несплати податкових зобов'язань задекларованих відповідачем в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року в тому числі сума штрафних санкцій в розмірі 63,30 грн. донарахованих податковим повідомленням-рішенням за №0000241502 від 15.06.2011 року, та сума відсотків за користування відстрочкою в розмірі 622,34 грн.
Згідно із частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
В силу вимог пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
В свою чергу, строки подання декларації передбачені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України та встановлені диференційовано в залежності від базового звітного (податкового) періоду, під яким розуміється перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу. Так, для базового звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному місяцю строк подання декларації становить-20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Для базового звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю - 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). А для базового звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному року - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. В свою чергу, для податку на додану вартість, згідно з пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України, загальним звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, в силу вимог пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів у межах одного бюджетного року, відповідно до пункту 100.8 вказаної статті, приймається керівником контролюючого органу (його заступником). Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання. Згідно з пункту 100.6. вказаної статті, розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. Договори про розстрочення (відстрочення), відповідно до підпункту 100.12.2 пункту 100.12 статті 100 Податкового кодексу України, можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу, якщо з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; якщо платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.
Судом встановлено, що рішенням начальника ДПІ в Галицькому районі №38 від 29.07.2011 року, відповідачу надано розстрочення сплати податкового боргу на термін з 29.07.2011 року по 20.12.2011 року (а.с.33). На підставі вказаного рішення між позивачем та відповідачем було укладено договір про розстрочення податкового боргу .
Як вбачається з матеріалів справи відповідач подав податкову декларацію з податку на додану вартість в якій самостійно задекларував суму податкового зобов'язання до сплати в бюджет.
18.10.2011 року у зв'язку з несплатою частки розстроченого грошового зобов'язання по терміну сплати, першим заступником начальника ДПІ в Галицькому районі винесено рішення про скасування розстрочення податкового боргу (а.с.38). Та як наслідок, у відповідача виник обов'язок по сплаті частини грошового зобов'язання по податку на додану вартість, штрафних санкцій та суми відсотків нарахованих за користування відстрочкою.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1.). До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2.). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3.).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця
Згідно статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю» контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Оскільки, відповідачем не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання, то сума податкового зобов'язання відповідача по орендній платі за землю, у відповідності до пункту 5.2 статті 5 Закону України Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є узгодженою.
У відповідності до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Згідно статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Відповідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вимог пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України не сплатив орендну плату за землю та податок на додану вартість.
Згідно підпункту 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що позивачем вручено відповідачу першу та другу податкову вимогу відповідно до ст.6 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, які відповідач залишив без реагування.
У відповідності до підпункт 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначається як сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.
Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно пункту 95.4 статті 95 Податкового Кодексу орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Відповідно підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом. Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових декларацій, копіяєю корінця податкового повідомлення-рішення, довідкою про стан заборгованості та іншими матеріалами справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обязі.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 < Текст > Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків в обслуговуючих банках та за рахунок готівки Приватного підприємства "Акорд" в дохід бюджету кошти на погашення податкового боргу в розмірі 22270 (двісті двадцять дві тисячі сімдесят) грн. 37 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Матуляк Я.П.
Постанова складена в повному обсязі 20.01.2012 року.