ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" січня 2012 р. Справа № 2a-47/12/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Круглій О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом Державної податкової інспекції в Косівському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
04.01.2012 року Державна податкова інспекція в Косівському районі звернулася з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом в розмірі 900 грн. 51 коп., яка виникла у зв'язку з несплатою останнім єдиного податку та пені.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Державної податкової інспекції в Косівському районі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав, причини неявки суду не повідомив. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.
Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, згідно положень ч.4 ст. 122, ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності сторін.
За таких обставин, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але не прибули всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, то відповідно до ч.6 ст.128 КАС України суд прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Перевіривши за матеріалами справи доводи позивача, дослідивши та оцінивши в сукупності подані докази, їх достатність та взаємний зв'язок суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому останні підлягають до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 15.04.2010 за №12254 взятий на облік як платник податків Державною податковою інспекцією в Косівському районі, що підтверджується відповідною довідкою податкового органу.
У відповідності до ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03 липня 1998 року № 727/98 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Статтею другою зазначеного Указу Президента передбачено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
В судовому засіданні встановлено, що згідно власної заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 16.04.2010, відповідач способом оподаткування своїх доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності, обрав сплату єдиного податку відповідно до Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»в редакції від 28.06.99р. № 746/99 та з квітня 2010 року перебував на спрощеній системі оподаткування, про що йому видано свідоцтво платника єдиного податку серії З№960339. У відповідності до вказаної заяви ОСОБА_1 визначено такий вид підприємницької діяльності, як торгово-посередницька діяльність на території України.
Дані обставини підтверджуються дослідженими судом в якості письмових доказів заявою відповідача про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 16.04.2010 і корінцем свідоцтва платника єдиного податку № 960339, виданого ОСОБА_1 23.04.2010.
Згідно вищезгаданого Указу Президента України спрощена система оподаткування, обліку та звітності передбачає особливий порядок оподаткування суб'єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку.
Приписами Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03 липня 1998 року № 727/98 визначено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Статтею 5 Указу передбачено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку суб'єкти малого підприємництва несуть згідно із законодавством України.
Пунктом 9 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України № 533 від 10.11.1998, встановлено, що протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт згідно з додатком 3 до цього Порядку.
Як вбачається з наведених норм, обов'язок зі сплати єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ставиться в залежність виключно від належної реєстрації такої особи як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування до нього спрощеної системи оподаткування у відповідності з вимогами законодавства.
Відповідно до встановлених судом обставин справи відповідач у 2010 був зареєстрований як платник податків та перебував на спрощеній системі оподаткування, що покладало на нього обов'язок сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
У відповідності до п.2 cт.2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва -фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 грн. та більше 200 грн. на місяць.
Як вбачається із дослідженого в судовому засіданні рішення Косівської районної ради № 412-16/2008 від 24.12.2008 за вид підприємницької діяльності, який обраний відповідачем та оподатковується на умовах спрощеної системи оподаткування, встановлено ставку єдиного податку в розмірі 180 грн. в місяць.
Відповідно до матеріалів справи, зокрема облікової картки платника єдиного податку ОСОБА_1, відповідач не сплатив єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб за період з червня 2010 року по жовтень 2010 року включно, тобто за 5 місяців.
Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання відповідача зі сплати єдиного податку є зобов'язанням платника податків сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.
Оскільки податкове зобов'язання відповідача не було сплачене в установлені строки, таке зобов'язання визнається судом податковим боргом.
Таким чином загальна сума податкового боргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 зі сплати єдиного податку складає 900 грн. (180х5=900).
Згідно пп..6.2.1. п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за N 2181-III від 21.12.2000, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги
У відповідності до підпункту “а” пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 даного Закону перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Відповідно до підпункту “б” пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 було направлено першу та другу податкові вимоги за № 1/1249 від 27.07.2010 та № 2/1403 від 08.09.2010 відповідно в розмірі 180,51 грн та 360,51 грн.
За таких обставин податкові вимоги направлені відповідачу відповідно до вищенаведених положень законодавства.
Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України (далі-ПКУ) визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1ст.38 ПКУ).
Згідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання(вручення) податкової вимоги.
Таким чином сума податкового боргу відповідача в розмірі 900 грн., який виник внаслідок несплати встановленої ставки єдиного податку, підлягає до стягнення.
Доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявності податкового боргу та його розміру, відповідач суду не надав, чим фактично не заперечив суму заборгованості по єдиному податку, заявленої до стягнення.
Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Однак розглянувши матеріали справи суд не погоджується з визначеною позивачем пенею в розмірі 51 коп., стягнення якої є предметом позову, тому в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пені слід відмовити з огляду на нижчевикладене.
У відповідності до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства. Виходячи з наведеного суд вважає за можливе при вирішенні питання про примусове стягнення пені дати оцінку правомірності виникнення заборгованості навіть, якщо відповідне нарахування пені суб'єктом владних повноважень не було оскаржене у встановленому порядку. Крім того суд враховує, що відповідно до чинного законодавства податкова пеня може бути примусово стягнена виключно за рішенням суду. Така встановлена законодавцем процедура, а також відсутність інституту зустрічного позову в КАС України, підтверджують обов'язкову необхідність визначення судом правомірності нарахування пені при прийнятті рішення про її стягнення.
На переконання суду застосування податковим органом до спірних правовідносин положень ст. 16 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є помилковим, так як дані норми Закону не поширюються на ОСОБА_1, як платника єдиного податку.
Так згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп.16.1.1. ст.16 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»пеня нараховується після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу. Однак у відповідності до приписів ст.5 даного Закону податкове зобов'язання відповідача по сплаті єдиного податку не є узгодженим в змісті чинного законодавства.
В зв'язку з вищевикладеним правових підстав для стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату єдиного податку у суду немає.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
На підставі ст. 67 Конституції України, п.п.16.1.4п.16.1.ст.16, п.59.1, п.59.5 ст.59, п.87.11 ст.87, Податкового кодексу України, Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», керуючись ст.ст.11, 71, 86,ч.4 ст.122, ч.ч.3, 6 ст.128, ст.162 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід держави 900 (дев'ятсот) грн. податкового боргу по сплаті єдиного податку.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_2