Справа № 2а-0770/1256/11
02 червня 2011 року м. Ужгород
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в складі: головуючої судді Большакової О.О., при секретарі Кречко Л.В.,
3 участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір"я" про стягнення 46720 гривень 86 копійок адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць та пені ,
встановив:
Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 18 квітня 2011 року у звернулося до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір"я" про стягнення 46720 гривень 86 копійок адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць за 2010 рік.
Представник позивача ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_2 Су судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та пояснив, що відповідачем всупереч вимогам Закону України „Про реабілітацію інвалідів" самостійно не було сплачено адміністративно-господарські санкції за не працевлаштування інваліда в розмірі 46720 гривень 86 копійок. Представник позивача у судовому засіданні зазначила, що питання подання відповідачем звітів про наявність вільних робочих місць не відноситься до розглядуваного спору; відповідачем не створені реальні робочі місця для інвалідів з відповідним їх працевлаштуванням, у зв'язку з чим роботодавець повинен нести відповідальність, передбачену ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір"я" ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі та пояснив, що відповідачем у 2010 році вживались всі можливі заходи для недопущення правопорушення, оскільки відповідачем було фактично створено 10 робочих місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями, також були створені необхідні умови для роботи таких осіб на підприємстві. Разом з тим, три робочих місця для інвалідів залишилися вакантними з причин , що не залежали від волі відповідача. Так, ТОВ "Сузір"я" систематично, а саме щомісячно, інформувало Свалявський районний центр зайнятості та Закарпатське обласне відділення ФСЗІ про наявність вакантних робочих місць для інвалідів. Згідно заявок відповідача протягом 2010 року Свалявським районним центром зайнятості було направлено для працевлаштування на підприємство 5 осіб з обмеженими фізичними можливостями, одна з яких була працевлаштована, а 4 особи від роботи відмовилися. Тому представник відповідача наполягав на відсутності господарського правопорушення й відповідно на відсутності підстав дав стягнення адміністративно-господарських санкцій з відповідача.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч.8 ст.69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами, є Закон України № 875-ХІІ від 21.03.1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 та 4 статті 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Як слідує зі змісту рекомендацій Президії Вищого адміністративного Суду України № 07.2-10/2 від 14.04.2008 року «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування», при розгляді наведеної справи підлягають встановленню такі обставини як створення відповідачем робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлашгтування а також причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.
Згідно пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМ України від 31.01.2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"" інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Інформація про наявність чи відсутність на підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів міститься у звітах за формою № 3-ПН, що подаються підприємствами, установами і організаціями, їх структурними підрозділами та філіями незалежно від форми власності та господарювання органам державної служби зайнятості в порядку, передбаченому Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005року № 420 (застосування введено в дію з 04.01.2006року, п. З наказу).
Звіт за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування, які використовують його для інформування населення про наявність на підприємстві робочих місць, в тому числі, для працевлаштування інвалідів і водночас запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем нозології для працевлаштування.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік по формі № 10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2010 році становила 235 осіб; а так чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати у відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у цей період складає 9 осіб , тоді як протягом 2010 року відповідачем було працевлаштовано 7 інвалідів (а.с.4).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Сузір"я" у 2010 році вживалися заходи для виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», які полягали, зокрема, у щомісячній подачі відповідних звітів до Свалявського районного центру зайнятості (форми № 3-ПН), в яких містилася інформація про наявність вільних робочих місць саме для інвалідів та про потребу працівників за 2010 рік.
Так, згідно копій цих звітів, що наявні в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сузір"я" зазначало про наявність вільних робочих місць та вказував про потребу сестер медичних - інвалідів, лікаря - гастроентеролога - інваліда, прибиральника - інваліда, робітника з благоустрою - інваліда.
Як вбачається з повідомлення Свалявського районного центру зайнятості від 19 травня 2011 року такі звіти із заявленням вакансій для осіб з обмеженими можливостями відповідачем дійсно подавалися. Відповідно до цих заявок протягом 2010 року було направлено на працевлаштування 5 осіб з обмеженими фізичними можливостями на вакантні посади "сестра медична"- 1 особа працевлаштована, "прибиральник території"" - 2 особи (мала місце відмова осіб від працевлаштування), "робітник з благоустрою" - 2 особи (мала місце відмова осіб від працевлаштування),
Згідно копії штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" відповідачем створено робочі місця для інвалідів: прибиральниць робітників з благоустрою, лікаря - гастроентеролога, санітарки,
Відповідачем 2 січня 2007 року було затверджено заходи щодо створення робочих місць для працівників із фізичними вадами (інвалідів). Згідно цього документа передбачено створення робочого місця враховуючи специфіку виробництва меблів, встановивши відповідний верстат з можливістю роботи на ньому осіб з фізичними вадами, подання звітів до центру зайнятості із зазначенням вакантної посади на виробництві, яка створена для працевлаштування інваліда, тощо.
Також судом було досліджено в судовому засіданні посадові інструкції сестри медичної - палатної, лікаря - гастроентеролога, санітарки кабінетної, прибиральника території, робітника з благоустрою, прибиральника службових приміщень, посади яких є вакантними та призначені згідно штатного розпису та актів про створення робочого місця інвалідів для осіб з обмеженими функціями - інвалідів .
Відповідачем фактично були виконані всі умови для створення робочих місць по працевлаштуванню інвалідів відповідно до вимог Закону, зокрема ним було створено для них робочі місця для інвалідів та повідомлялося районний центр зайнятості про створення робочих місць на підприємстві для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції є різновидом господарсько-правової відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, відповідач довів, що ним як роботодавцем виконаний законодавчо встановлений обов'язок зі створення робочих місць для інвалідів згідно нормативу, інформування органів працевлаштування інвалідів про кількість створених робочих місць, а також й ту обставину, що створені робочі місця не були зайняті інвалідами з незалежних від нього обставин, внаслідок відсутності бажаючих з числа цих осіб.
На основі правового аналізу вищенаведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати інвалідів на створені робочі місця.
Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.І ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який виникає після виконання підприємствами обов'язку щодо створення робочих місць і надання, передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів, інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовувався праця інвалідів.
Конвенція про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159, ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159», вказує на те, що органи державної влади повинні сприяти працевлаштуванню шляхом:
- сприяння можливості зайнятості інвалідів на відкритому ринку праці (стаття 3);
- проведення консультацій з представницькими організаціями підприємців і трудящих щодо здійснення зазначеної політики, в тому числі заходів, яких слід вжити з метою сприяння співробітництву та координації державних і приватних органів, що займаються професійною реабілітацією, консультацій з представницькими організаціями інвалідів і у справах інвалідів (стаття 5);
- вжиття заходів з метою організації й оцінки служб професійної орієнтації, професійного навчання, працевлаштування, зайнятості, а також інших пов'язаних з ними служб, щоб інваліди мали можливість отримувати, зберігати роботу та просуватися по службі; наявні служби для трудящих в цілому використовувати там, де це можливо та доцільно, з потрібною адаптацією (стаття 7);
- вжиття заходів для сприяння створенню та розвитку служб професійної реабілітації та зайнятості для інвалідів у сільських районах і окремих місцевостях (стаття 8).
Оскільки роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, тому застосування адміністративно-господарських санкцій до нього за невиконання нормативу робочих місць є протиправним , через що заявлений позов не підлягає до задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст., 11, 158-163 КАС України,
постановив
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір"я" про стягнення 46720 гривень 86 копійок адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць та пені відмовити .
Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуюча О.О. Большакова
Повний текст постанови виготовлено та підписано 7 червня 2011 року.