Cправа № 2а-984/10/0770
Ряд стат. звіту № 2.11.3
Код - 10
14 липня 2010 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судового засідання Боднар Т.А.
за участю сторін:
представника позивача -ОСОБА_1;
представника відповідача -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «СІО-К»до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкового повідомлення -рішення від 05.03.2010 року № 86/23-0/22101670, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 14 липня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 19 липня 2010 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІО-К»(далі в тексті ТОВ «СІО-К») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі в тексті Ужгородська МДПІ), якою просить скасувати податкове повідомлення -рішення від 05.03.2010 року № 86/23-0/22101670.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Ужгородська МДПІ провела виїзну планову перевірку ТОВ «СІО-К»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року. За наслідками перевірки 24 лютого 2010 року було складено акт про результати виїзної планової перевірки ТОВ «СІО-К»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за № 31/23-0/22101670. На підставі акту перевірки начальником Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області 05 березня 2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 86/23-0/22101670, відповідно до якого за порушення статті 4 пункту 4.1 підпункту 4.1.6 та статті 5 пунктів 5.1 та 5.2 підпункту 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.200 року № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 40912 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 20456 грн., всього -на суму 61368 грн. При цьому позивач не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки щодо збільшення валових доходів підприємства на суму 1583615,66 грн., відповідно за ІІ квартал 2009 року на суму 478535,81 грн. та ІІІ квартал 2009 року на суму 1105079,85 грн., оскільки між ТОВ «СІО-К»та компанією нерезидентом «Лі.Про.Фін.Б.В.»було укладено та зареєстровано управлінням Національного Банку України в Закарпатській області договір 01/06 від 04.06.2009 року про поворотну фінансову допомогу відповідно до умов якого позикодавець передав позичальнику у власність грошові кошти на процентній основі під 3% річних за фактичний час використання позики, кінцевий термін повернення якої 10.07.2010 року. У зв'язку з цим вказує на те, що згідно вимог п. 7.9.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають включенню до валового доходу та не підлягають оподаткуванню кошти залучені платником податку у зв'язку з отриманням фінансових кредитів, а тому кошти отримані ТОВ «СІО-К»за договором 01/06 від 04.06.2009 року про поворотну фінансову допомогу від кредитора нерезидента з урахуванням п. 1.11.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є фінансовим кредитом та не повинні включатися до валових доходів. Крім того не погоджується з посиланням у акті перевірки на норми Цивільного Кодексу Української РСР, оскільки такий втратив чинність на момент виникнення спірних правовідносин. Крім того, позивач не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки щодо визначення заборгованості, як протермінованої в сумі 163650,68 грн. та віднесення такої до валових доходів у 2008 році та зазначає, що між ТОВ «СІО-К»та компанією нерезидентом «Лі.Про.Фін.Б.В.»було укладено кредитний договір 1/03-04 від 04.03.2004 року про надання позивачеві кредиту в сумі 250000 євро під процент за ставкою 11% річних. Додатковою угодою № 1 від 2.03.2006 року зареєстрованою управлінням Національного Банку України в Закарпатській області 08.06.2006 року до вказаного кредитного договору внесено зміни та визначено, що відсотки за кредит підлягатимуть сплаті в кінці терміну дії договору, а тому з урахуванням вимог ст. 264 ЦК України вважає, що висновки зазначені в акті перевірки, щодо спливу строків позовної давності в частині нарахованих відсотків за період 04.03.2004 року -02.03.2006 року не відповідають дійсності. Крім того, позивач не погоджується з висновками акту перевірки про виключення з валових витрат підприємства витрати на суму 1561461,24 грн. за ІІ квартал 2008 року, оскільки вважає, що надана відповідачеві товариством з обмеженою відповідальністю «СІО-К»часова відомість за послуги надані з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року є достатньою для підтвердження вказаних валових витрат.
В процесі судового розгляду справи позивачем надано суду письмове уточнення обґрунтування адміністративного позову відповідно до якого позивач мотивує свої вимоги наступним. Ужгородська МДПІ провела виїзну планову перевірку ТОВ «СІО-К»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року. За наслідками перевірки 24 лютого 2010 року було складено акт про результати виїзної планової перевірки ТОВ «СІО-К»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за № 31/23-0/22101670. На підставі акту перевірки начальником Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області 05 березня 2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 86/23-0/22101670, відповідно до якого за порушення статті 4 пункту 4.1 підпункту 4.1.6 та статті 5 пунктів 5.1 та 5.2 підпункту 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 40912 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 20456 грн., всього -на суму 61368 грн. При цьому позивач не погоджується з рішенням відповідача винесеним на підставі зазначеного акту перевірки щодо визначення заборгованості як протермінованої в сумі 163650,68 грн. та віднесення її до валових доходів у 2008 році посилаючись на те, що ТОВ «СІО-К»було укладено кредитний договір № 1/03-04 від 04.03.2004 року з фірмою «Лі.Про.Фін.Б.В.»про надання позивачеві кредиту в сумі 250000 євро під процент за ставкою 11% річних. Протягом 2004 та частково 2005 року позивачем сплачувались проценти за вказаним кредитним договором, однак у зв'язку з погіршенням фінансового становища позивача та неможливістю сплати процентів за кредитним договором у 2005 році між ТОВ «СІО-К»та фірмою «Лі.Про.Фін.Б.В.»було укладено додаткову угоду № 1 від 2.03.2006 року зареєстровану управлінням Національного Банку України в Закарпатській області 08.06.2006 року, якою було переглянуто розмір та порядок сплати відсотків по вказаному кредитному договору, а саме внесено зміни до такого та визначено, що відсотки за кредит підлягатимуть сплаті в кінці терміну дії договору. Позивач вважає, що висновок акту перевірки про те, що щодо нарахованих відсотків за період 04.03.2004 року -02.03.2006 року сплив строк позовної давності не відповідає дійсності, оскільки уклавши зазначену додаткову угоду ТОВ «СІО-К»взяло на себе зобов'язання погасити нараховані відсотки по кредитному договору в кінці терміну його дії, а також було змінено п. 3.7 кредитного договору в якому передбачено обов'язок ТОВ «СІО-К»сплатити всі суми заборгованості тільки після припинення дії кредитного договору, а тому вважає, що у зв'язку з укладенням додаткової угоди № 1 від 2.03.2006 року сторонами у договорі було перервано перебіг позовної давності. Крім того з огляду на те, що обов'язок позивача зі сплати відсотків та погашенню заборгованості по кредитному договору ще не настав у зв'язку з укладенням додаткової угоди № 2 від 04.12.2006 року, якою строк повернення кредиту визначений 04.03.2008 року позивач вважає, що у фірми «Лі.Про.Фін.Б.В.»відсутнє право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у зв'язку з відсутністю порушень сторонами умов кредитного договору, а тому строк позовної давності не сплив. У зв'язку з наведеними обставинами позивач вважає безпідставним збільшення валових доходів ТОВ «СІО-К»за І квартал 2008 року в сумі 38356,20 грн., за ІІ квартал 2008 року в сумі 41676,62 грн., за ІІІ квартал 2008 року в сумі 42225,48 грн. та за ІV квартал 2008 року в сумі 41392,38 грн. та незаконним прийняття податкового повідомлення -рішення від 05.03.2010 року № 86/23-0/22101670.
Відповідач надав суду письмове заперечення проти позову, згідно якого адміністративний позов заперечує повністю з наступних підстав. Ужгородською МДПІ було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «СІО-К»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року. За наслідками перевірки 24 лютого 2010 року було складено акт про результати виїзної планової перевірки ТОВ «СІО-К»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за № 31/23-0/22101670. На підставі акту перевірки начальником Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області 05 березня 2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 86/23-0/22101670, відповідно до якого ТОВ «СІО-К»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 40912 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 20456 грн. В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «СІО-К»укладено кредитний договір № 1/03-04 від 04.03.2004 року з фірмою «Лі.Про.Фін.Б.В.»(кредитор -юридична особа згідно з законодавством Нідерландів) про надання кредиту в сумі 250000 євро під процент за ставкою 11% річних. Відповідно до законодавства позивач провів реєстрацію вказаного договору у Національному Банку України, про що отримав реєстраційне свідоцтво № 68-013/117 від 24.03.2004 року. В редакції договору від 04.03.2004 року зазначено, що процентна ставка буде застосовуватись до будь-якої суми кредиту наданої кредитором позичальнику і буде розраховуватись за весь час до повернення такої суми кредитору виходячи з 365 днів на рік, крім того проценти будуть належати до сплати за кожен календарний квартал до 10-го числа наступного місяця та поступатимуть на рахунок, що вказується кредитором. Разом з тим, 02.03.2006 року між кредитором та позичальником було укладено додаткову угоду № 1 Про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1/03-04 від 04.03.2004 року якою внесено зміни до основного договору зокрема п.п. 3.3 та 3.4 згідно яких визначено, що процентна ставка становитиме 9,9 % річних, а відсотки за кредит підлягатимуть сплаті в кінці терміну дії договору, позичальник має право на дострокове погашення відсотків. Так, відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача станом на 01.04.2007 року у підприємства наявна кредиторська заборгованість по нарахованим та не виплаченим відсоткам за кредитним договором № 1/03-04 від 04.03.2004 року за період з ІІ кварталу 2004 року по І квартал 2007 року в загальній сумі 361454,75 грн., в той же час позивачем у ІV кварталі 2004 року та І кварталі 2005 року проведено часткову сплату нарахованих відсотків в сумі 230971,18 грн. Залишок несплачених відсотків станом на 01.01.2006 року становить 163650,68 грн. Таким чином, з урахуванням умов основного кредитного договору до внесення змін від 02.03.2006 року нараховані відсотки мали бути перераховані нерезиденту до 10-го числа наступного за кварталом і такий мав право вимоги на існуючу кредиторську заборгованість, однак ним заходи спрямовані на повернення боргу по нарахованим у 2005 році та не сплаченим відсоткам не вживались і такий пропустив строк позовної давності визначений ст. 257 ЦК України щодо не сплачених відсотків за кредитним договором у 2005 році. Вказану суму позивач був зобов'язаний включити до валових доходів у 2008 році, однак цього не зробив, а тому відповідач з урахуванням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 вважає вказаний залишок несплачених у 2005 році відсотків безповоротною фінансовою допомогою, такою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, яка згідно вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включається до складу валових доходів. Вважає, що перевіркою правомірно збільшено суми валових доходів позивача за період діяльності у 2008 році на суму 163650,68 грн., а також правомірно нараховану суму штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.200 року № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 (довіреність б/н від 05.01.2010 р., а.с. 94) позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, що наведені в уточненні обґрунтування адміністративного позову.
Представник відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 1887/10/10-012 від 22.04.2010 р., а.с. 100) позовні вимоги заперечила повністю просила відмовити позивачеві в задоволенні адміністративного позову з мотивів що наведені в письмовому запереченні. Крім того пояснила, що укладеною між ТОВ «СІО-К» та фірмою «Лі.Про.Фін.Б.В.»додатковою угодою № 1 від 2.03.2006 року дійсно змінено умови основного договору, разом з тим така не впливає на оплату відсотків за основним договором за попередні періоди та не має зворотної дії по відношенню до основного договору № 1/03-04 від 04.03.2004 року. Також пояснила, що крім вищевказаної додаткової угоди між ТОВ «СІО-К»та фірмою «Лі.Про.Фін.Б.В.» було укладено додаткові угоди № 2 від 04.12.2006 року, якою відтерміновано строк повернення кредиту та відсотків за основним договором до 04.03.2008 року та № 3 від 23.11.2007 року, якою відтерміновано строк повернення кредиту та відсотків за основним договором до 04.03.2011 року, що на думку представника відповідача позивачем вчиняється умисно, з метою відстрочення сплати податків.
З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задоволити з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «СІО-К» 15 березня 1996 року було зареєстроване Великоберезнянською районною державною адміністрацією Закарпатської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 333105 (а.с. 92), підприємство є юридичною особою з організаційно-правовою формою -«Товариство з обмеженою відповідальністю», присвоєно ідентифікаційний код 22101670, керівник -ОСОБА_4, про що свідчить довідка АБ № 105214 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (а.с. 74).
В період з 30.01.2010 року по 17.02.2010 року Ужгородською МДПІ Закарпатської області проведена виїзна планова перевірка ТОВ «СІО-К»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року. На підставі наказу Ужгородської МДПІ Закарпатської області від 12.02.2010 року № 154 термін проведеної перевірки був продовжений з 12.02.2010 р. по 17.02.2010 р. За результатами перевірки 24 лютого 2010 року було складено акт про результати виїзної планової перевірки ТОВ «СІО-К»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за № 31/23-0/22101670. (а.с.а.с. 8-72), з яким були ознайомлені як керівник, так і головний бухгалтер ТОВ «СІО-К». Відповідно до складеного акту, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за 2008 рік в сумі 40912 грн.
На підставі вказаного акту перевірки за порушення статті 4 пункту 4.1 підпункту 4.1.6 та статті 5 пунктів 5.1 та 5.2 підпункту 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.200 року № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 86/23-0/22101670 від 05 березня 2010 року, у зв'язку з чим визначено позивачеві суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 40912 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 20456 грн., всього -на суму 61368 грн. (а.с. 73).
Відповідно до укладеного між ТОВ «СІО-К»та компанією нерезидентом «Лі.Про.Фін.Б.В.» кредитного договору № 1/03-04 від 04.03.2004 року, позивачеві надано кредит в сумі 250000 євро під процент за ставкою 11% річних (а.с.а.с. 85-86), який товариство з обмеженою відповідальністю «СІО-К»повинно повернути в строк до 04.03.2006 року. Сторонами у договорі визначено, що процентна ставка буде застосовуватись до будь-якої суми кредиту наданої кредитором позичальнику і буде розраховуватись за весь час до повернення такої суми кредитору виходячи з 365 днів на рік, крім того проценти будуть належати до сплати за кожен календарний квартал до 10-го числа наступного місяця та поступатимуть на рахунок, що вказується кредитором. Позичальник зберігає за собою право переглянути процентну ставку. За письмовою згодою сторін строк кредиту може бути продовжений.
Згідно реєстраційного свідоцтва № 68-013/117 від 24.03.2004 року кредитний договір № 1/03-04 від 04.03.2004 року укладений між ТОВ «СІО-К»та компанією нерезидентом «Лі.Про.Фін.Б.В.»(Нідерланди) на суму 250000 євро зареєстрований управлінням Національного Банку України в Закарпатській області (а.с. 82).
ТОВ «СІО-К»частково сплачувало нараховані відсотки за кредитним договором № 1/03-04 від 04.03.2004 року, а саме: у ІV кварталі 2004 року та І кварталі 2005 року в загальній сумі 230971,18 грн. В подальшому відсотки за вказаним договором не сплачувалися (а.с. а.с. 19-20).
Згідно п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Згідно п.п. 1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога -сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Разом з тим, суд вважає, що податковим органом в процесі складення акту про результати виїзної планової перевірки ТОВ «СІО-К»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за № 31/23-0/22101670 та прийняття податкового повідомлення-рішення № 86/23-0/22101670 від 05 березня 2010 року, невірно визначено та віднесено до валових доходів ТОВ «СІО-К»у 2008 році суму 163650,68 грн. не виплачених відсотків компанії «Лі.Про.Фін.Б.В.»у 2005 році, як безповоротну фінансову допомогу виходячи з наступного.
Так, ТОВ «СІО-К»та компанією нерезидентом «Лі.Про.Фін.Б.В.»(Нідерланди) укладено додаткову угоду № 1 від 02.03.2006 року Про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1/03-04 від 04.03.2004 року (а.с. 87), якою внесено зміни до основного договору зокрема п.п. 3.3 та 3.4 згідно яких визначено, що процентна ставка становитиме 9,9 % річних, а відсотки за кредит підлягатимуть сплаті в кінці терміну дії договору, позичальник має право на дострокове погашення відсотків. Крім того, внесено зміни та викладено у новій редакції п.п. 3.7 кредитного договору № 1/03-04 від 04.03.2004 року, яким строк дії договору продовжений до 04.03.2007 року.
Згідно додатку № 1 від 08.06.2006 р. зареєстрованого управлінням Національного Банку України в Закарпатській області, до реєстраційного свідоцтва № 68-013/117 від 24.03.2004 року внесено зміни, а саме змінено строк погашення кредиту до 03.03.2007 року та процентну ставку в розмірі 9,9 % річних за кредитним договором № 1/03-04 від 04.03.2004 року укладеним між ТОВ «СІО-К»та компанією нерезидентом «Лі.Про.Фін.Б.В.»(а.с. 83).
Про наявність вищенаведеної укладеної між ТОВ «СІО-К»та компанією нерезидентом «Лі.Про.Фін.Б.В.» додаткової угоди № 1 від 02.03.2006 року Про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1/03-04 від 04.03.2004 року та її зміст податковий орган станом на час проведення перевірки був обізнаний, що відображено в тому числі у акті про результати виїзної планової перевірки ТОВ «СІО-К»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за № 31/23-0/22101670 (а.с. 19).
04.12.2006 р. між ТОВ «СІО-К»та компанією нерезидентом «Лі.Про.Фін.Б.В.»(Нідерланди) укладено додаткову угоду № 2 Про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1/03-04 від 04.03.2004 року (а.с. 88), якою внесено зміни до основного договору зокрема викладено у новій редакції п.п. 3.7 кредитного договору № 1/03-04 від 04.03.2004 року, яким строк дії договору продовжений до 04.03.2008 року.
Згідно додатку № 2 від 30.12.2006 р. зареєстрованого управлінням Національного Банку України в Закарпатській області, до реєстраційного свідоцтва № 68-013/117 від 24.03.2004 року внесено зміни, а саме змінено строк погашення кредиту до 03.03.2008 року за кредитним договором № 1/03-04 від 04.03.2004 року укладеним між ТОВ «СІО-К»та компанією нерезидентом «Лі.Про.Фін.Б.В.»(а.с. 84).
23.11.2007 р. між ТОВ «СІО-К»та компанією нерезидентом «Лі.Про.Фін.Б.В.»(Нідерланди) укладено додаткову угоду № 3 Про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1/03-04 від 04.03.2004 року (а.с. 111), якою внесено зміни до основного договору зокрема викладено у новій редакції п.п. 3.7 кредитного договору № 1/03-04 від 04.03.2004 року, яким строк дії договору продовжений до 04.03.2011 року.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно положень ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
У відповідності до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання, тощо.
Таким чином укладення додаткових угод №№ 1, 2, та 3 між ТОВ «СІО-К»та компанією нерезидентом «Лі.Про.Фін.Б.В.»(а.с. а.с. 87, 88, 111) не суперечить вимогами закону та є погодженим сторонами в договорі, в тому числі щодо предмета, умов, строків та порядку виконання.
Згідно положень ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку. Ч. 2 цієї ж статті визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Таким чином суд приходить до переконання, що з укладенням вищенаведених додаткових угод між контрагентами ТОВ «СІО-К»та компанією нерезидентом «Лі.Про.Фін.Б.В.»(Нідерланди) на визначених ними за взаємною згодою умовах, в тому числі щодо зміни відсоткової ставки за користування кредитом, порядку повернення основного боргу та відсотків, та пролонгації дії основного договору, що в свою чергу свідчить про визнання ТОВ «СІО-К»своїх зобов'язань перед фірмою «Лі.Про.Фін.Б.В.»перебіг трирічного строку позовної давності перервався і на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення -рішення від 05.03.2010 року № 86/23-0/22101670 ще не розпочинався, оскільки строк виконання основного зобов'язання -не наступив, а відтак висновок податкового органу щодо віднесення до валових доходів ТОВ «СІО-К»у 2008 році суми 163650,68 грн. не виплачених відсотків компанії «Лі.Про.Фін.Б.В.»у 2005 році, та визначення вказаної суми, як безповоротної фінансової допомоги не відповідає вимогам закону. Відповідно винесене відповідачем податкове повідомлення -рішення від 05.03.2010 року № 86/23-0/22101670 з мотивів порушення ТОВ «СІО-К»статті 4 пункту 4.1 підпункту 4.1.6 та статті 5 пунктів 5.1 та 5.2 підпункту 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.200 року № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»яким визначено позивачу ТОВ «СІО-К»суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 40912 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 20456 грн. є протиправним.
За наведених вище обставин суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак податкове повідомлення -рішення від 05.03.2010 року № 86/23-0/22101670 підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СІО-К»до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкового повідомлення -рішення від 05.03.2010 року № 86/23-0/22101670 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення начальника Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області від 05.03.2010 року № 86/23-0/22101670.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СІО-К»витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий-суддя Луцович М.М.