28 вересня 2015 р. Справа № 804/14488/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засіданняОСОБА_2
за участю: представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «СЕЛЬХОЗМАШПРОЕКТ» про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна,-
24.09.2015р. Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з поданням до Приватного підприємства «СЕЛЬХОЗМАШПРОЕКТ», в якому просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Приватного підприємства «СЕЛЬХОЗМАШПРОЕКТ» на підставі рішення про застосування арешту майна від 23.09.2015р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок відмови платника податків у наданні документів до перевірки було прийнято рішення від 23.09.2014р. про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2015р. призначено справу до розгляду у судове засідання на 28.09.201р.
У судове засідання з'явилися представник позивача та представники відповідача.
Представник позивача подання підтримав та просив суд його задовольнити.
Представники відповідача заперечували проти задоволення подання у зв'язку з тим, що заявник не мав підстав для проведення позапланової перевірки. Також звернули увагу суду на те, що наказ про проведення перевірки оскаржується відповідачем у судовому порядку.
Розглянувши матеріали справи та доводи подання, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 1833 КАС України встановлено, що провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі, зокрема, подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту майна передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «СЕЛЬХОЗМАШПРОЕКТ» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2015р. позивачем винесено наказ №393 «Про організацію та проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «СЕЛЬХОЗМАШПРОЕКТ» та винесено направлення на перевірку №456/22-02 від 17.09.2015р. Копію наказу та повідомлення вручено директору підприємства 17.09.2015р., про що зроблено запис на направленні на перевірку.
22.09.2015р. посадовою особою позивача було складено акт №970/04-66-22-02/19093760 про відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки відповідачем.
Також 22.09.2015р. складено акт №969/04-66-22-02/19393760 про ненадання документів до перевірки.
23.09.2015р. в.о. начальника ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська О.А. ОСОБА_5 винесено рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ПП «СЕЛЬХОЗМАШПРОЕКТ» на підставі п.п.94.2.3 ст.94.2 ст.94, що перебуває (розміщене) за адресою: 49052, м. Дніпропетровськ, вул. Орловська, буд.21.
Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Пунктом 81.2. ст.82 Податкового кодексу України встановлено, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків у допуску службових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Підпунктом 94.2.3 п.94.2 ст.94 арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких причин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для ії проведення або від допуску посадах осіб органу державної податкової служби.
В свою чергу статтею 94 Податкового кодексу України визначено поняття, умови та порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків.
У відповідності з п.94.3., п.94.4., п.94.10. Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.1833 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Подання органу державної податкової служби щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання в разі, якщо, зокрема, із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Відповідно до ст.1833 КАС України, норми КАС України, що регулюють процедуру позовного провадження, до провадження на підставі подання податкового органу можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить спеціальним нормам статті 1833цього Кодексу. Тому сторони у процесі розгляду подання податкового органу користуються всіма правами, які мають позивач та відповідач згідно з нормами КАС України, за винятком тих, що не можуть бути реалізовані за змістом статті 1833 зазначеного Кодексу.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 1833 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 1833 КАС України.
Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.
В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення подання у зв'язку з тим, що заявник не мав підстав для проведення позапланової перевірки. Також зазначили, що ними оскаржується наказ №393 «Про організацію та проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «СЕЛЬХОЗМАШПРОЕКТ», що підтверджується ухвалою Дніпропетровського окружного адмінітсратвиного суду від 21.09.2015р. у справі №804/14411/15.
Зважаючи на вищевикладене, на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі підлягає закриттю оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.
Згідно з частиною другою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює, що відповідні вимоги підлягають розгляду в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, але в загальному порядку позовного провадження.
Закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2015р. відстрочено сплату судового збору позивачу у розмірі 1218,00грн. до ухвалення судового рішення у даній справі. Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011р. сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі. Зважаючи на те, що позивачу було відстрочено сплату судового збору та фактично не було ним сплачено, питання щодо розподілу судових витрат у даній справі вирішенню не підлягає у зв'язку з тим, що провадження у даній справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. 94, 98, 157, 160, 165, 1833,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Провадження в адміністративній справі №804/14488/15 за поданням Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «СЕЛЬХОЗМАШПРОЕКТ» про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна - закрити.
Роз'яснити заявнику, що в даному випадку він має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі складення ухвали у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дата складення та підписання ухвали в повному обсязі - 29.09.2015р.
Суддя ОСОБА_1