19 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/3628/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу
за участю представника позивача: ОСОБА_1
без участі відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2
до: ОСОБА_3 Пенсійного фонду України у Піщанському районі
про: визнання дій протиправними
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі (далі - УПФУ у Піщанському районі) про визнання протиправною, скасування вимоги №143 від 21.01.2011 року (далі - Вимога) та встановлення повноважень.
Позовні вимоги мотивовані наступним.
Позивач є підприємцем та сплачує збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України у складі єдиного та фіксованого податку згідно з Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” та Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.
За статями 52 та 55 ГК України, одержаний прибуток (дохід) з якого сплачено єдиний податок відповідно до спрощеної системи оподаткування, встановленої Указом Президента України є приватною власністю підприємця, яка є непорушною. Тому тільки власник майна має право на добровільних засадах доплачувати до Пенсійного фонду України додаткові внески за п. 1 ст. 71 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, управлінням ПФУ у Піщанському районі відносно позивача складено вимогу №143 від 21.01.2011 р. про сплату боргу, який виник внаслідок необхідності внесення позивачем доплати до мінімального страхового внеску за 4 квартал 2010 року.
Також, надіслано повідомлення-розрахунок, датований 22.01.2011 р., що є порушенням законодавства, оскільки, згідно Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” застрахована особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та бажає зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, подає до органів Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії заяву згідно з додатком 28 цієї Інструкції. Проте, будучи застрахованою особою ОСОБА_2 жодної письмової заяви про бажання зарахування неповного місяця роботи до страхового стажу за вказаний період не подавалось.
Згідно ч. 15.2 Інструкції “працівник відділу надходження доходів на підставі даних персоніфікованого обліку про періоди, за які застрахована особа бажає здійснити доплату до мінімального страхового внеску, складає повідомлення-розрахунок”. Таким чином, без письмової заяви складення повідомлення - розрахунку не має жодних встановлених законодавством підстав, відповідно, відсутній обов'язок сплачувати нараховані кошти.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, суд, зазначену позовну заяву залишив без руху з наступних підстав.
Позивачем пропущений строк оскарження Вимоги, натомість, заяву про поновлення строку звернення до суду, що встановлено п.5 ч. 1 ст. 106 КАС України, позивачем подано не було. Крім того, в позовній заяві не зазначено та до матеріалів справи не додано доказів виконання вимог Закону щодо узгодження чи неузгодження оскаржуваної вимоги ОСОБА_3 Пенсійного Фонду як наслідок звернення до суду. Також, до матеріалів позовної заяви в обґрунтування позовних вимог позивачем долучені неякісні світлокопії документів, з яких не можливо встановити їх зміст, назву документа, реквізити.
На виконання вимог ухвали суду позивачем з поміж іншого подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
09 серпня 2011 року ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання задля розгляду клопотання та з'ясування питання щодо поважності причин пропущення строку звернення до суду з даними позовними вимогами.
В попередньому судовому засіданні ухвалено позовну заяву ОСОБА_2 до УПФУ у Піщанському районі в частині визнання протиправною та скасування Вимоги - залишити без розгляду.
В частині позовних вимог щодо встановлення повноважень закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В ході судового засідання 06.10.2011 року представником позивача заявлено клопотання про витребування у відповідача доказів по справі: а саме, заяву про доплату до мінімального страхового внеску, поданої позивачем особисто; звіт за 4 квартал 2010 р. поданого позивачем відповідачу; роздруківку картки особового рахунку платника.
Вказане клопотання судом задоволено частково, зокрема була витребувана у відповідача роздруківка картки особового рахунку платника ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 року по 01.02.2011 року, про що була постановлена ухвала. В решті в задоволенні клопотання було відмовлено.
Крім того, представником позивача було неодноразово змінено позовні вимоги. Остаточні позовні вимоги були подані до суду 11.10.2011 року, згідно яких позивач просить: визнати протиправними дії УПФУ у Піщанському районі, по складанню Вимоги без наявності у відповідача заяви позивача складеної за Додатком 28 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками, застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ», встановленої Постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. №21-1, та без наявності поданої звітності згідно п. 2.1 р. ІІ Порядку 2.2 від 05.11.2009, №26-1 «Про порядок формування і представлення страхувальниками звітів відносно до сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами ПФУ».
Зміна позовних вимог судом прийнята відповідно до положень ст. 51, 133 КАС України.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та заявах про зміну позовних вимог (вх.№25805, 26008).
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначаючи про законність оскаржуваної вимоги та посилаючись на обґрунтування своєї позиції у письмових запереченнях на позовну заяву. При цьому, відповідач просив розглянути справи без участі відповідача.
Суд заслухав пояснення представника позивача, проаналізувавши заперечення на позов, дослідивши надані у справу докази на підтвердження позовних вимог, встановив наступне.
ОСОБА_2 01 жовтня 2002 р. зареєстрований Піщанською районною державною адміністрацією Вінницької області як фізична особа-підприємець, що вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В01 №371165.
21 січня 2011 року відносно позивача ОСОБА_3 ПФУ у Піщанському районі винесено вимогу про сплату боргу №143. У вимозі зазначено, що станом на 21 січня 2011 року заборгованість зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій та пені ОСОБА_2 становить 731,94 грн.
Відповідачем на адресу ОСОБА_2 направлене повідомлення-розрахунок від 22 січня 2011 року про необхідність здійснити доплату до мінімального страхового внеску за четвертий квартал 2010 року. Так, враховуючи розмір мінімального страхового внеску у четвертому кварталі 2010 року та з урахуванням частини сплачених сум єдиного (фіксованого) податку, розмір доплати складає 731,94 грн.
10.03.2011 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Піщанського району управління юстиції відкрито виконавче провадження.
Не погоджуючись із такою позицією органів Пенсійного фонду України позивач звернувся в суд із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.
Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначав Закон України “Про систему оподаткування” (Закон №1251) чинний до 01 січня 2011 року.
Відповідно до частини першої статті 2 даного Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів), за положеннями статті 4 цього ж Закону є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Законом №1251 до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), серед іншого, віднесено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (закон №1058).
З наведеного вбачається, що Закон №1251 лише визначає збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як обов'язковий для платників податків платіж, в той час, як механізм та сплата відповідних страхових внесків врегульована Законом №1058.
Водночас, за приписами статті 5 даного Закону виключно ним регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Так, страхувальниками відповідно до положень цього Закону є роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону є страхувальниками.
В свою чергу роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одночасно, відповідно до пункту 3 статті 11 Закону №1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
У Законі наведено також визначення страхових внесків та мінімального страхового внеску.
Так, страховим внеском є кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Поряд із цим, мінімальним страховим внеском є сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
За положеннями Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки.
Разом з тим, як вбачається з положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають із ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу, з якої сплачуються внески.
Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у 2010 році, внески сплачені позивачем до управління ПФУ у Піщанському районі, є меншими за розмір мінімального страхового внеску для зазначених осіб, що становить у липні-вересні 294,82 грн., у жовтні-листопаді - 301,12 грн., грудні - 306, 10 грн.
За вимогами частини шостої статті 20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та /або не сплачені страхувальниками у строки визначені статтею 20 Закону, в тому числі обчислені територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Страхувальникам, які мають недоїмку, територіальні органи Пенсійного фонду, надсилають вимогу про сплату такої недоїмки. Відповідні положення передбачені частиною 3 статті 106 Закону №1058.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що дії УПФ України у Піщанському районі по складанню Вимоги відповідають вказаним критеріям, в тому числі і пропорційності в частині дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких вони (дії) спрямовані.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Мотивація та докази, надані позивачем, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, та встановлені у справі обставини не підтверджують позиції позивача покладеної в основу позовних вимог про визнання протиправними дій УПФ України у Піщанському районі по складанню Вимоги. Відповідно до пункту 15.1 Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1, застрахована особа, яка бажає зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, подає до органів Пенсійного фонду заяву згідно з додатком 28. В той час, коли у даному випадку, УПФ України у Піщанському районі виставлена позивачу вимога за несплату обов'язкових платежів, які, як досліджено та встановлено в судовому засіданні розраховані правильно та відповідно до чинного законодавства.
За наведених обставин, у даному випадку, відсутня необхідність наявності заяви приватного підприємця “про доплату за неповні місяці та роки страхових внесків до мінімального страхового внеску з метою зарахування зазначених місяців до страхового стажу як повних місяців” для нарахування та сплати обов'язкових страхових внесків.
Одночасно суд, звертає увагу на те, що відповідно до пункту 8.2 вказаної вище Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
Таким чином, за наявності заборгованості у позивача зі сплати недоїмки зі страхових внесків, органом пенсійного фонду правомірно виставлено вимогу про сплату боргу.
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
На підставі викладеного та враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, витрати пов'язані з розглядом справи, згідно положень статті 94 КАС України, позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України у Піщанському районі про визнання дій протиправними - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна