05 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/3599/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанському В.О.
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача : ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2"
до: Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції
про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Вінницький комбінат хлібопродуктів №2”(далі - ТОВ “ВКХП №2”) з позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Вінницька МДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень, вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в травні, липні, серпні 2010 року.
За наслідками цієї перевірки був складений акт від 02.02.2011 року №22/23/34325039 (далі - Акт), на підставі якого Вінницькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2011 року №0000162300, яким ТОВ "ВКХП №2" зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в серпні 2010 року на 1 762 878,00 грн., у вересні 2010 року на 1 804 173,00 грн..
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "ВКХП №2" звернулось до суду з зазначеними позовними вимогами.
В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на положення Закону України "Про податок на додану вартість".
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких вказав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, ТОВ "ВКХП №2", порушуючи абзаци 1, 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року в сумі 1 762 878,00 грн.; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року в сумі 1 804 173,00 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду за вересень 2010 року в сумі 166 625 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду за серпень 2010 року в сумі 397 817 грн. та порушуючи п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.2 ст. 6, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", занижено обсяг поставки по експортним операціям у податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період в сумі 16 722 208,00 грн. (за серпень 2010 року на суму 9 057 474 грн., за вересень 2010 року на суму 7 664 734 грн.).
Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволені з підстав, викладених в запереченнях на адміністративний позов ТОВ "ВКХП №2".
При розгляді справи, судом були заслухані показання свідків
Свідок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка працює головним бухгалтером ВАТ "Вінницький КХП №2" суду пояснила, що своєчасно склала позивачу ТОВ "ВКХП №2" податкові накладні та передала їх керівнику на підпис та зберігання, оскільки сейф, де зберігаються відповідні документи знаходиться в його кабінеті.
Свідок ОСОБА_7, який працює керівником ВАТ "Вінницький КХП №2" , суду показав, що бухгалтер ОСОБА_6 своєчасно передала йому податкові накладні, однак, він через свою зайнятість не зміг своєчасно передати їх позивачу.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №148558, ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" зареєстровано Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області 17.08.2006 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи - 34325039 (т. ІІІ а.с. 17).
На підставі направлень на перевірку від 30.11.2010 року №656 та від 21.12.2010 року №380, виданих Вінницькою МДПІ, посадовими особами відповідача проведено позапланову перевірку ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" (код ЄДРПОУ 34325039) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 812 232 грн. за серпень 2010 року, у сумі 4 123 600 грн. за вересень 2010 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в травні, липні, серпні 2010 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до Акта (т. І а.с. 19-79).
У ході вказаної вище перевірки посадовими особами органів державної податкової служби констатовані порушення законодавства, допущені позивачем, про які зазначено в Акті, зокрема:
- абзаців 1,2 п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2010 року на загальну суму 1 762 878,00 грн..
- п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2010 року на загальну суму 1 804 173,00 грн..
- абзаців 1,2 п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду за вересень 2010 року в сумі 166 625 грн..
- абзаців 1,2 п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п. п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду за серпень 2010 року в сумі 397 817 грн..
- п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", занижено позивачем обсяг поставки по експортним операціям у податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період в сумі 16 722 208 грн. (за серпень 2010 року на суму 9 057 474 грн., за вересень 2010 року на суму 7 664 734 грн.).
Не погоджуючись висновками перевіряючих, ТОВ “ВКХП №2” подало до Вінницької МДПІ заперечення до Акту.
За результатами розгляду заперечень відповідач направив позивачу листа №1014/10/23 від 17.02.2001 року, в якому повідомив, що Акт не суперечить Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ від 21.12.2000 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України від 03.04.1997 року №168//97-ВР “Про податок на додану вартість”.
02 березня 2011 року ТОВ “ВКХП №2”отримало поштою податкове повідомлення-рішення №0000162300 від 22 лютого 2011 року та розрахунок, відповідно до яких ТОВ “ВКХП №2” зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в серпні 2010 року на 1 762 878,00 грн., у вересні 2010 року на 1 804 173,00 грн..
На підставі пунктів 56.2 та 56.3 Податкового кодексу України позивачем подано до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області первинну скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення №0000162300 від 22 лютого 2011 року.
Державна податкова адміністрація у Вінницькій області рішенням №9392/10/25-009 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення №0000162300 від 22 лютого 2011 року залишила без змін, а первинну скаргу -без задоволення.
12 травня 2011 року позивач подав до Державної податкової адміністрації України повторну скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення №0000162300 від 22 лютого 2011 року, винесеного Вінницькою МДПІ з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги №9392/10/25-009 від 08.04.2011 року.
22 липня 2011 року ТОВ “ВКХП” отримано поштою рішення Державної податкової адміністрації України, яким податкове повідомлення-рішення №0000162300 від 22 лютого 2011 року було залишене без змін, а повторна скарга - без задоволення.
У судовому засіданні підтверджено, що вказані рішення прийнятті внаслідок проведеної перевірки позивача, за результатами якої посадовими особами відповідача встановлено факти включення ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" до податкового кредиту за серпень 2010 року суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах, а саме в квітні 2010 роках, однак отриманих від контрагентів із запізненням. На думку перевіряючих, право платника податків на формування податкового кредиту виникає за першою з подій - або з дати списання коштів з банківського рахунку такого платника за оплату товарів (робіт, послуг), або з дати отримання податкової накладної. Оскільки, позивачем в попередніх звітних періодах здійснено оплату за товар, то і право в нього на формування податкового кредиту виникає саме в цьому звітному періоді. В іншому випадку, платник податків позбавлений права на податковий кредит.
Крім того, на думку представників відповідача, ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" у порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин) до перевірки не надано документи підтверджуючі затримку в одержані податкових накладних від постачальників, виписаних отанніми у попередніх періодах, які отримані (включені до складу податкового кредиту) платником у звітному періоді.
Разом з тим, перевіркою встановлено порушення при заповненні розрахунку суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року, а саме в порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме платником розраховано частини залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) в сумі 4123600,00 грн. (сплата ПДВ в серпні 2010 р.), при цьому не враховано факти сплати податку в складі сплати кредиторської заборгованості по товарах отриманих до 01.08.2010 року, сплаченого ПДВ в складі попередніх оплат за неотримані станом на 31.08.2010 р. товари (послуги), при цьому за даними перевірки частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) становить 2319427 грн. (сплата ПДВ в серпні 2010 р.), внаслідок чого платником завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2010 року на 1804173 грн.
На думку перевіряючого, якщо платник податку не отримав статусу одержувача товару, то заявляти таку суму до бюджетного відшкодування завчасно.
Наведене слугувало підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року в загальному розмірі 1 762 878 грн. та за вересень 2010 року на 1 804 173 грн..
Суд не погоджується з вказаною позицією Вінницької МДПІ з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд визначає характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясовує, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Так, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " (чинного на момент спірних правовідносин).
Відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент спірних правовідносин) визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2. п.п 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент спірних правовідносин), якщо ж у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент спірних правовідносин) має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин, законодавством зв'язок між датою виписки податкової накладної та датою її отримання не встановлювався, натомість чітко передбачалось, що право на включення суми до податкового кредиту виникає з дати отримання податкової накладної.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо включення до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість за серпень, вересень 2010 року податкових накладних, отриманих позивачем в серпні, вересні 2010 року, проте виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах. Оскільки, як зазначено вище, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено датою виникнення права у платника податку на податковий кредит - дату отримання податкової накладної, а не дату видачі (виписки) накладної.
Крім того, у листі Державної податкової адміністрації України від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417 викладено правову позицію, відповідно до якої записи в податковому обліку про податкові накладні, отримані із запізненням, не можуть бути прирівняними до записів про самостійно виправлені помилки, а тому включення їх до декларації з податку на додану вартість повинно здійснюватися в такому порядку. У випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Вказаний лист є роз'ясненням у розумінні пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення спірних відносин), тоді як за змістом підпункту "д" цієї ж норми Закону не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення.
Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товару позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.
Судом при оцінці доказів беруться до уваги покази свідків, які суду підтвердили, що податкові накладні передані позивачу із запізненням, оскільки були об"єктивні причини для їх затримки.
Суд, також, не приймає до уваги пояснення відповідача про необхідність ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" подання з податковою декларацією за звітний податковий період заяви зі скаргою на постачальників, які не надали позивачеві вчасно податкові накладні.
Так, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження відмови з боку постачальників товарів ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" надати податкові накладні і написання скарги є правом, а не обов'язком платника податків.
В той же час, відповідно до підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент визначення TOB «ВКХП № 2» суми бюджетного відшкодування та проведення перевірки, у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Порядок, за яким бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді діяла до 04.06.2008 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №309-VI від 03 червня 2008 року, згідно з яким підпункт «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» був викладений в новій редакції, яка діяла на момент визначення TOB «ВКХП № 2» суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.п. 3.1.1. д. 3.1. статті 3. Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Отже, сам факт виникнення податкових зобов'язань з ПДВ під час сплати попередньої оплати підтверджує набуття одержувачем платежу статусу постачальника або продавця товарів (послуг), а платником - статусу отримувача або покупця таких товарів (послуг) для цілей застосування Закону України "Про податок на додану вартість".
Зазначене підтверджується змістом виданої постачальником (одержувачем попередньої оплати) податкової накладної, у якій TOB «ВКХП. № 2» зазначений як "Покупець".
За таких обставин суд приходить до висновку про неправомірність та необґрунтованість застосування відповідачем до позивача податкового повідомлення-рішення №0000162300 від 22 лютого 2011 року.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні представником відповідача, суб'єкта владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000162300 від 22 лютого 2011 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки, платіжним дорученням №275 від 26.07.2011 року підтверджено сплату позивачем судового збору, то він має бути повернутий з Державного бюджету України на користь ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2".
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000162300/0 від 22.02.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" (23240, Вінницька область, Вінницький район, смт. Десна, вул. Гагаріна, 6, код ЄДРПОУ 34325039) 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) державного мита, сплаченого згідно платіжного доручення №275 від 26.07.2011 року, що знаходиться в матеріалах адміністративної справи №2а/0270/3599/11.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна