30 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/3523/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: прокурора Калинівського району в інтересах держави в особі Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції
до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про: стягнення податкової заборгованості за рахунок активів
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся прокурор Калинівського району Вінницької області в інтересах держави в особі Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Козятинська ОДПІ) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичної особи-підприємця у сумі 1600,27 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом, яка виникла внаслідок несплати єдиного податку і станом на 31.01.2011 року становить 1600,27 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Крім того, зазначив, що позов підтримує та просить задоволити його в повному обсязі.
Відповідач надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, при цьому вказав, що позовні вимоги визнає.
Прокурор в судове засідання не з"явився, по невідомим суду причинам. Про час, дату та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином. Однак, наведені обставини не перешкоджають судовому розгляду справи без участі прокурора.
На підставі вищенаведених обставин, з урахуванням положень ст. 122, 128 КАС України, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, суд, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи оцінивши докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 з 03.07.2006 р. перебуває на обліку як платник податків у Козятинській ОДПІ (Калинівське відділення), що вбачається з довідки про взяття на облік платника податків №43 від 27.01.2011р.( а.с.5).
Відповідно до поданої заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (а.с. 7), відповідач перейшов на спрощену систему, згідно пункту 4 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (далі - Указ) (чинного на момент існування спірних правовідносин), та отримав свідоцтво про право сплати єдиного податку Серія Ж № 322349 (а.с.6).
Відповідно до пункту 2 Указу ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Згідно частини 2 Указу суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Станом на 31.01.2011р. за відповідачем рахується заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 1600,0 грн. та пеня за несвоєчасну сплату податку 0,27 грн., що підтверджується витягом облікової картки платника (а.с.10-12).
15.12.2010р. за вх. № 4690/10/24 Калинівським відділення Козятинської ОДПІ відповідачу направлена претензія щодо сплати боргу у строк до 15.01.2011р. Вказана претензія направлена ОСОБА_1 15.12.2010р. (а.с.8), проте станом на 31.01.2011р. залишилась не виконаною.
Доказів виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості в сумі позову суду не надано, доводи ДПІ про наявність такої заборгованості відповідачем не спростовані.
Відповідно до абзацу 7 пункту 4 Указу - відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, відповідно до заяви, що міститься в матеріалах справи (а.с.7).
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” (чинного на момент існування спірних правовідносин) відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Абзац 2 пункту 5 Указу передбачає, що суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент існування спірних правовідносин) податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пункт 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу” визначає, що державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до п. 95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності -шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Що стосується стягнення судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення з відповідача на користь держави, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:
1) витрати на правову допомогу;
2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Згідно Декрету КМУ "Про державне мито" ч.30 ст.4 від сплати державного мита звільняється Генеральна прокуратура України та її органи - за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.
Так як позивач звільнений від сплати державного мита, а належного документального підтвердження витрат пов'язаних з розглядом справи він не надав, то суд приходить до висновку щодо недоцільності розгляду поставленого питання щодо стягнення судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення з відповідача.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі ст.ст. 112, 136 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Судом встановлено відсутність підстав для відмови у прийнятті визнання адміністративного позову відповідачем. Дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї -небудь права, свободи чи інтереси.
Беручи до уваги викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з визнанням відповідачем адміністративного позову та прийняття його судом.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 22400, і/н НОМЕР_1) до бюджету (на рахунок №3421837970023 місцевого бюджету м.Калинівка, код 34701007, ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) заборгованість зі сплати єдиного податку у сумі 1600,27 грн. (одна тисяча шістсот гривень 27 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна