09 серпня 2011 р. Справа № 2а/0270/3344/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанському В.О.
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
без участі відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Гайсин"
про: припинення юридичної особи
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Гайсинська міжрайонна державна податкова інспекція (далі - Гайсинська МДПІ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) “Граніт-Гайсин” про припинення юридичної особи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу - ТОВ “Граніт-Гайсин”.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 20 Податкового кодексу України, ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", Гайсинська МДПІ звернулась до суду з зазначеними позовними вимогами.
Ухвалою суду від13.07.2011 року було відкрито скорочене провадження у справі.
Однак, зважаючи на недостатність повідомлених позивачем обставин, що унеможливлювало прийняття законного та обґрунтованого рішення у порядку скороченого провадження, суд вважав за необхідне розглянути дану справу за загальними правилами КАС України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити. Суду пояснив, що згідно ст. 20 Податкового кодексу України, податковий орган має право звернутись до суду з позовними вимогами щодо припинення юридичної особи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, конверт з ухвалою та повісткою суду двічі повернуто відділом зв'язку з відміткою: “За зазначеною адресою не значиться”.
Відповідно до ст. 35 КАС України вважається, що юридична особа повідомлена про час та місце слухання справи, якщо судова повістка доставлена за адресою, яка внесена до відповідного державного реєстру. Оскільки судові повістки направлялись відповідачу рекомендованими листами за адресою вказаною в установчих документах, а також враховуючи довідку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка підтверджує відсутність юридичної особи за вказаною адресою, суд вважає, що вжив всі передбачені законом заходи для забезпечення явки відповідача до суду.
Виходячи зі змісту ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття представника відповідача за таких обставин в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
ТОВ “Граніт-Гайсин” зареєстровано як суб'єкт господарювання Гайсинською райдержадміністрацією 22.10.2007 року.
Відповідно довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01.12.09 р., 27.12.10 р., державним реєстратором було внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ “Граніт-Гайсин”. Також 14.06.2011 року державним реєстратором було внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою (а.с.3-4).
Згідно довідки Гайсинської МДПІ (а.с.5), станом на 06.07.2011 року відповідач не має заборгованості із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), по яким проводиться нарахування по картках особових рахунків.
Відповідно до змісту адміністративного позову та пояснень представника позивача, як підставу для звернення до суду із вимогами про припинення юридичної особи ТОВ “Граніт-Гайсин”, Гайсинська МДПІ зазначає положення ст. 20 Податкового кодексу України та ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.
Відповідно до п.п. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання (Підпункт 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 в редакції Закону №3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011).
Проте, позовну заяву підписано начальником Гайсинської МДПІ до внесення змін ст. 20 Податкового кодексу України, а саме 06.07.2011 року.
Відтак, п.п. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, в редакції Закону з 07.07.2011 року, поширюються на правовідносини, що виникли після набрання чинності цими актами та не поширюються на минуле.
Відповідно до положень п.п. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме в редакції Закону яка діяла до 07.07.2011р., органи державної податкової служби мають право, у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Згідно ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується:
1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно із ч. 2 цієї статті, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Слід зауважити, що в даному випадку Гайсинська МДПІ не відноситься до перелічених осіб.
Згідно із ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка передбачає порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;
провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;
неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Зокрема, абзацом 1 статті 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
Відповідно до ст. 2 цього Закону, завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Тобто, податкові інспекції є державними органами, що забезпечують дотримання податкового та іншого законодавства, пов'язаного з надходженням коштів до бюджетів.
Повноважень щодо звернення з позовом до суду про припинення юридичної особи, у зв'язку із внесенням до державного реєстру відомостей про відсутність юридичної особи за вказаною адресою, орган податкової служби не має.
Такого права і не закріплено і в п.п. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, в редакції Закону яка діяла до 07.07.2011р.
За вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідний обов'язок закріплює і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до якої посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що законом передбачено право органів державної податкової служби звертатись з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а лише в тих випадках, коли податкові органи діють на реалізацію своєї власної компетенції.
За вказаних умов, суд вважає, що орган податкової служби в порушення ч. 2 ст. 19, ст. 57 Конституції України, Податкового кодексу України, Закону №509, перевищив свої повноваження при зверненні до суду з позовом про припинення юридичної особи відповідача на підставі того, що були внесені в державний реєстр відомості про відсутність його за місцем знаходження.
Слід також наголосити, що вказаної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів та вищезазначених положень чинного законодавства України, за сукупністю доказів, враховуючи, що органи державної податкової служби не вправі виходити за межі наданих законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а повноваження щодо звернення з позовом до суду про припинення юридичної особи з підстав відсутності юридичної особи за вказаною адресою орган податкової служби не має, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя/підпис/ ОСОБА_2
Копія вірна
Суддя:
Секретар: