22 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/3535/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Драло Лілії Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
до: підрозділу примусового виконання рішень відділу Головного управління юстиції у Вінницькій області
про: визнання дій протиправними та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - головне управління) до Підрозділу примусового виконання рішень відділу головного управління юстиції у Вінницькій області (далі - відділ ГУЮ) про визнання дій протиправними та скасування постанови.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року відкрито провадження за даним позовом.
Позовні вимоги мотивовано тим, що головне управління 08.09.2009 р. виконало вимогу державного виконавця в термін, який був наданий для виконання та повідомило останнього про повне фактичне виконання виконавчого листа у справі №2-а-2771/07. Однак, на адресу позивача 24 червня 2011 року надійшла постанова від 25.05.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн. за невиконання в строк для добровільного виконання виконавчого листа №2-а-2771/07, виданого 18.01.2007 р.
На підставі вище наведеного позивач вважає дану постанову безпідставною, необґрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству.
В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов, посилаючись на доводи наведені в позовній заяві.
Відповідач позов не визнала і просила суд відмовити в його задоволенні, поряд з іншим зазначивши, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження та при винесенні оскаржуваної постанови діяв у межах та у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", а, відтак, оспорювана постанова є законною.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
На адресу головного управління надійшла постанова про заміну сторони виконавчого провадження та вимога державного виконавця №261/09 від 01.09.2009 року по виконанню виконавчого листа №2-а-2771/07, виданого 18.01.2007 року Замостянським районним судом м. Вінниці з терміном виконання до 08 вересня 2009 року.
В свою чергу, Головне управління 08.09.2009 р. повідомило державного виконавця про виконання виконавчого листа №2-а-2771/07.
За даних обставин, державний виконавець закінчив виконавче провадження, про що на адресу головного управління надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження від 25.09.2009 р.
В подальшому, начальником підрозділу примусового виконання ОСОБА_3 була винесена постанова про скасування процесуального документу від 25.02.2011 р. та постанова про відновлення виконавчого провадження від 25.02.2011 р., які надійшли на адресу головного управління 11.03.2011 року.
16.03.2011 року головне управління повідомило відповідача, що постанова Замостянського районного суду м. Вінниці від 08.12.2006 р. за позовом ОСОБА_4 у справі №2-а-2771/06 виконана в повному обсязі 08.09.2009 р. Дана інформація підтверджується розрахунками, які містяться в провадженні державного виконавця. Також, головне управління зазначило, що рішення виконується в подальшому, тому підстав щодо виконання даної постанови відсутні.
22.03.2011 р. відповідачем було зупинено виконавче провадження, а 24.05.2011 р. - поновлено.
25.05.2011 р. державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн., так як, головне управління не виконало вимоги виконавчого листа в добровільному порядку в строк до 29.01.2007 року.
Проаналізувавши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність постанови від 25.05.2011 року виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі по тексту - рішення).
Статтею другою вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що головним управлінням виконано вимогу державного виконавця №261/09 від 01.09.2009 року по виконанню виконавчого листа №2-а-2771/07, виданого 18.01.2007 р. Замостянським районним судом м. Вінниці з терміном виконання до 08 вересня 2009 року, про що було повідомлено державного виконавця листом.
В постанові про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.05.2011 року, що є предметом оскарження, зазначається, що боржником виконавчий лист в добровільному порядку в строк до 29.01.2007 року не виконано. Однак, позивач не міг виконати виконавчий лист в зазначені вище строки, оскільки сторону виконавчого провадження з Вінницького обласного військового комісаріату на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області замінено постановою державного виконавця лише 01.09.2009 року відповідно до ухвали Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.03.2008 року, яка набула законної сили 25.06.2009 року.
Крім того, відповідно до виконавчого провадження №5314987, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, вбачається, що після відновлення виконавчого провадження, державний виконавець 22.03.2011 року звернувся до суду, що видав виконавчий лист, із заявою про роз"яснення рішення суду.
На підставі вищевикладеного, та з урахуванням положень ст. 38, 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження повторно було зупинено, про що прийнята постанова від 22.03.2011 року.
Однак, Замостянським районним судом м.Вінниці ухвалою від 10.05.2011 року закрито провадження по заяві підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про роз'яснення рішення суду від 08 грудня 2006 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Вінницького обласного військового комісаріату про визнання дій по нарахуванню надбавки до пенсії як учаснику бойових дій в меншому розмірі незаконними та відшкодування заборгованості по незаконній недоплаті пенсії, в зв"язку з тим, що 05.04.2011 року винесено ухвалу про роз"яснення суду по даній справі за заявою ОСОБА_4
Як встановленом судом, інших виконавчих дій державний виконавець не вчиняв.
Постановою від 07.06.2011 року виконавче провадження - закрито.
Статею 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.05.2011 р. з підстав не виконання рішення суду в добровільному порядку в строк до 29.01.2007 року - є протиправною, оскільки суперечить положенням Закону України «Про виконавче провадження».
Стосовно вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення постанови, слід зазначити, що результатом оскаржуваних позивачем дій стало прийняття відповідачем рішення у формі постанови. При оскарженні такого рішення, суд перевіряє правомірність дій щодо його винесення (прийняття) і у випадку встановлення протиправності в таких діях, скасовує відповідне рішення. Вказане свідчить про те, що визнання протиправним та скасування рішення охоплює в собі й визнання неправомірними дій при його прийнятті, а тому питання неправомірності дій, у даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.
Відповідно до ст.ст.71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 25.05.2011 року про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виконавчого збору у розмірі 1 360 грн. (ВП№5314987) .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна