27 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/3684/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанському В.О.
за участю представника позивача: ОСОБА_1
без участі відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ПАТ "Вінницяобленерго" в особі СО "Погребищенські ЕМ"
до: Управління праці та соціального захисту населення Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області
про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
ПАТ «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Погребищенські електричні мережі» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Погребищанської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії з відшкодування позивачу вартості електроенергії.
Позовні вимоги мотивовані зокрема тим, що відповідач відмовив у відшкодуванні витрат пов'язаних із наданням пільг з оплати електроенергії без норм споживання особам, на яких поширюється дія Закону України "Про міліцію", посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України №879 від 01.08.1996 року "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати", якою встановлені норми споживання електричної енергії, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг.
На думку позивача така відмова є неправомірною, оскільки положення Закону, які обмежують надання пільг в рамках норм споживання визнані неконституційними, в зв'язку з чим, останній звернувся з позовом до суду з даними позовними вимогами.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, з підстав викладених в адміністративному позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Як вбачається з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях №21348 від 17.08.2011р. (а.с.22), відповідач з позовними вимогами не погоджується та просив розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
23.06.2011 року ПАТ «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Погребищенські електричні мережі» звернулось до Управління праці та соціального захисту населення Погребищанської районної державної адміністрації Вінницької області з листом №457, метою якого є врегулювання спірного питання, яке стосується відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних із наданням пільг по оплаті електроенергії. Так, в зазначеному листі позивач просив відповідача погасити борг в сумі 4399,87 грн. за спожиту електроенергію ветеранами УМВС згідно проведених розрахунків та Актів.
У відповідь на вказаний лист, відповідач відмовив у відшкодуванні позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг та повідомив про те, що Постановою КМ України від 01.08.1996 р. №879 встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг, в тому числі споживання електроенергії на комунально-побутові потреби. Зазначена постанова не передбачає виключень, тому визначені постановою норми пільгового споживання житлово-комунальних послуг поширюється на осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України «Про міліцію».
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.
Частина 4 статті 22 Закону України «Про міліцію», із врахуванням змін, внесених Законом України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зобов'язувала працівникам міліції та членам їх сімей надати 50-процентну знижку по оплаті спожитої електроенергії, в межах норм встановлених законодавством.
Однак, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року за №Юрп/2008 внесені Законом України про Державний бюджет України на 2008 рік зміни до вказаної статті, в частині, що стосується встановлення меж норм споживання - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними).
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин стаття 22 Закону України «Про міліцію» передбачає надання пільг працівникам міліції та членам їх сімей у вигляді 50-процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива без обмеження норм споживання.
Цією ж статтею, передбачено, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.
Статтею 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло. До їх числа належать, зокрема, нормативи користування житлово-комунальними послугами щодо яких держава надає пільги.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», надання пільг споживачам здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом.
Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256, відповідача визначено головним розпорядником коштів, який зобов'язаний проводити відповідні відшкодування.
Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» закріплено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з постачання електричної енергії.
Згідно статті 21 вказаного Закону, окремо визначаються нормативи коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат підприємств, установ і організацій соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення. Нормативи фінансування встановлюються під час прийняття Закону України про Державний бюджет України на поточний рік, а також під час формування бюджетів соціальних фондів.
За таких обставин, посилання відповідача у своєму листі - відмові на постанову Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 року № 879, якою встановлені норми та надання такому нормативному акту юридичної сили вищої ніж Закон України "Про міліцію", є некоректним та неправомірним.
Отже, позивачу, як енергопостачальній організації, повинно відшкодовуватися відповідачем 50 відсотків вартості використаної електроенергії, особами на яких поширюється дія статті 22 Закону України «Про міліцію», без врахування норм спожитої електроенергії, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 року №879.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 4.03.2002 р., головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.
Крім того, судом береться до уваги, що в акті звірки розрахунків по категорії пільговиків, підписаного обома сторонами вказані суми, що нараховані позивачу (без врахування норм споживання) та УПСЗН (з врахуванням норм споживання, встановлених Постановою КМУ від 01.08.1996 року №879). Різниця складає 4399,87 грн., яку і просить відшкодувати позивач. Спір з приводу переліку та кількості осіб, які мають право на пільги відповідно до статті 22 Закону України “Про міліцію”, між сторонами відсутній.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність відмови позивачу у відшкодуванні витрат, пов'язаних із наданням пільг по оплаті електроенергії особам, на яких поширюється дія Закону України “Про міліцію”.
З урахуванням викладеного, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами представника позивача так і матеріалами справи, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області щодо відшкодування пільг громадянам, які мають право на пільги згідно Закону України "Про міліцію" за січень-червень 2011 року.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області вчинити дії з відшкодування шкоди завданої його неправомірними діями в сумі 4399,87 грн. (чотири тисячі триста дев'яносто дев'ять гривень 87 копійки).
Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "АК Вінницяобленерго" в особі СО "Погребищенські ЕМ" судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна