Справа №2-2815 2007 року
"27" вересня 2007 рокум. Макіївка
Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:
судді:Безрученко Ю.О.
при секретарях: Тураєвої Г.С.
Коробка MB.
з участю адвоката: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розділ сумісного майна, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою власністю дружини,
09 липня 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про розділ сумісного майна, в якій зазначив, що з відповідачкою він знаходиться у шлюбі, який був зареєстрований 17 серпня 1995 року в виконкомі Вязивоцької селищної ради Павлоградского району Дніпропетровської області, актовий запис № 12, ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син - ОСОБА_5. В період їх сумісного життя, а саме 14 серпня 2002 року на підставі договору купівлі-продажу, він та відповідачка сумісно купили за 10 828,00 грн. двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу квартири був оформлений на ім'я відповідачки. В травні 2007 року шлюбні відносини між ним та відповідачкою були припинені. Після припинення шлюбних відносин, він та відповідачка мешкають в одній квартирі, але сім'я існує формально. Зараз відповідачка вимагає, щоб він забрав усі свої особисті речі та виїхав з квартири, мотивіруючи це тим, що вона є власником квартири, так як договір купівлі-продажу оформлений на її ім'я та він не має ніяких прав в вищезазначеній квартирі, з чим він не згідний. Згідно статей 60, 63, 70 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Так як подальше суміснемешкання неможливо та внього нема іншого житла, він пропонувв відповідчці, щоб вона купила для нього однокімнатну квартиру в АДРЕСА_1 або найти інший спосіб розділу спірній квартири. Але згоду про добровільний поділ майна, що обєктом права спільної власнсті, між ними не досягнуто, тому він вимушений звернутися до суду. Тому просив визнати за ним - ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину двохкімнатної кватрири АДРЕСА_1.
30 липня 2007 року надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою власністю дружини, в якій зазначила, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до неї про розділ сумісного майна. Позовні вимоги позивача вона не визнає і бажає заявити наступне. 08 серпня 2007 року вона,
2
ОСОБА_4, діючи в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_7, уклали договір купівлі-продажу, належної їм на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_3 у м. Донецьк (даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Чорною M.M.) Згідно тексту зазначеного договору продавці отримали від покупців за квартиру гроші в сумі 10 850,00 грн., але фактично вони отримали 6 000,00 грн. доларів США. 14 серпня 2002 року за кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_3 у м. Донецьку, вона - ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (договір посвідчений приватним нотаріусом Васьковець В.В.) Згідно тексту договору вона сплатила за вказану квартиру 10 828,00 грн. Пунктом 3 частини 1 статті 57 СК України - особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Із зазначеного вище вбачається, що квартираАДРЕСА_1 придбана нею ОСОБА_4 за власні кошті і є моєю особистою власністю, а ОСОБА_3 не має ніяких правна спірну квартиру. На час придбання спірної квартирри вона та відповідач не мали ніяких інших доходів для придбання майна. Вони обидва не працювали, в неї були маленька дитина, вони жили на кошти, отримані від продажу квартири у місті Донецьку. Незважаючи на те, що шлюбні стосунки між нею та ОСОБА_3 припинені ще у травні 2007 року, останній й досі мешкає у належній їй квартирі, а вона з їхнім неповнолітнім сином змушена жити в м. Донецьку за адресою яку вказала вона вище, що зовсім не відповідає її інтересам і перешкоджає їй створити нову сімью. Крім того, на її вимоги звільнити належну їй квартиру ОСОБА_3 не реагує, мотивуючи тим, що це також його квартира, оскільки вона була купована у шлюбі у звязку з чим він звернувся до суду з відповідним позовом. Тому просила, Визнати квартиру, розташовану за адресою: 86156 АДРЕСА_1, особистою власністю дружини - її ОСОБА_4.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3, за основним позовом та відповідач за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги та в судовому засіданні показав, що він працював та мав постійно дохід, на який вони одягалися та жили не погано. Потім його дружина, відповідачка по справі, продає трьохкімнатну квартиру в м. Донецьк по АДРЕСА_3, яку вони не могли поділити з сестрою, та придбає спірну квартиру в АДРЕСА_1. За період життя в квартирі, що розташована в місті Донецьк, вони робили такий ремонт в квартирі - обрабатував вікна під дерево, а саме обжигав їх та покривав лаком; в спальні меняли шпалери, красили двері, на кухні меняли лінолеум, труби ні водопостачання ані теплопостачання - ніякі вони не меняли, в ванній: під ванною 2 кв.м укладено плитку замість паркету; в санузлі: меняли шпалери, красили двері та меняли крани. Тобто вони робили поточний ремонт, капітальний ремонт не робили. В них була сумісна праця, було все загальне. Та коли продали квартиру його дружина з сестрою - то дружина отримала свій доход та придбала за ці гроші спірну квартиру. Тому вважає, що він усі гроші віддавав дружині - та спірна квартира, яку ще не відремонтовано є спільною власністю подружжя та просив визнати за ним право власності на 1/2 частину двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 та відмовити повністю в задоволенні зустрічного позову.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_4 за основним позовом та позивачка за зустрічним позовом підтримала зустрічні позовні вимоги та просила визнати квартиру, розташовану за адресою 86156 АДРЕСА_1 - особистою власністю дружини - її - ОСОБА_4 та відмовити повністю
3
в задоволенні основного позову.
В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_4 за основним позовом та позивачки за зустрічним позовом - адвокат ОСОБА_2 підтримала зустрічні позовні вимоги та просила визнати квартиру, розташовану за адресою 86156 АДРЕСА_1 - особистою власністю дружини -ОСОБА_4 та відмовити повністю в задоволенні основного позову.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно статей 57, 60, 63, 69-71 Сімейного кодексу України - особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
4
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (435-15). Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Матеріалами справи встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу сторони - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі з 17 серпня 1995 року, про що свідчить актовий запис № 12 (а. с. 5).
З свідоцтва про народження вбачається, що у сторін є неповнолітня дитина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить актовий запис № 403 (а. с. 6).
Згідно договору купівлі-продажу від 08 серпня 2002 року ОСОБА_4, яка діяла від себе та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_5, та ОСОБА_6, яка діяла від себе та від імені своєї неповнолітньої доньки, - продали квартиру під номером АДРЕСА_3 за 10 850,00 грн.
14 серпня 2002 року ОСОБА_4 придбала двохкімнатну квартиру під номером АДРЕСА_1 за 10 850,00 грн. (відповідно договору купівлі-продажу від 14.08.2002 року).
Вислухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги, заявлені ОСОБА_3, не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги, заявлені ОСОБА_4 підлягають задоволенню в повному обсязі по наступним підставам.
Матеріалами справи підтверджується, що квартира під номером АДРЕСА_3 - належала ще батькам ОСОБА_4, що не оспорювало ся сторонами по справі. Потім квартира належала на праві власності як ОСОБА_4, так і її сестрі ОСОБА_6, що також не оспорювало ся сторонами по справі. Згідно договору купівлі-продажу від 08 серпня 2002 року ОСОБА_4, яка діяла від себе та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_5, та ОСОБА_6, яка діяла від себе та від імені своєї неповнолітньої доньки, - продали квартиру під номером АДРЕСА_3 за 10 850,00 грн.
14 серпня 2002 року ОСОБА_4 придбала двохкімнатну квартиру під номером АДРЕСА_1 за 10 850,00 грн. (відповідно договору купівлі-продажу від 14.08.2002 року).
Як вбачається з пояснень ОСОБА_3, що він працював та мав постійно дохід, на який вони одягалися та жили не погано. Потім його дружина, відповідачка по справі, продає трьохкімнатну квартиру в м. Донецьк по АДРЕСА_3, яку вони не могли поділити з сестрою, та придбає спірну квартиру в АДРЕСА_1. За період життя в квартирі, що розташована в місті Донецьк, вони робили такий ремонт в
5
квартирі - обрабатував вікна під дерево, а сам обжигав їх та покривав лаком; в спальні меняли шпалери, красили двері, на кухні меняли лінолеум, труби ні водопостачання ані теплопостачання - ніякі вони не меняли, в ванній: під ванною 2 кв.м укладено плитку замість паркету; в санузлі: меняли шпалери, красили двері та меняли крани. Тобто вони робили поточний ремонт, капітальний ремонт не робили. В них була сумісна праця, було все загальне. Та коли продали квартиру його дружина з сестрою - то дружина отримала свій доход та придбала за ці гроші спірну квартиру. Тому вважає, що він усі гроші віддавав дружині - та спірна квартира, яку ще не відремонтовано є спільною власністю подружжя.
Таким чином, аналізуючи, зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до переконання, що позовна заява позовні вимоги, заявлені ОСОБА_3, не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги, заявлені ОСОБА_4 підлягають задоволенню в повному обсязі; так як дійсно ОСОБА_3 працював увесь час, але квартиру, що розташована в м. Донецьк та належала ОСОБА_4 та її сестрі від їх батьків, сторони за період сумісного життя сторони не ремонтували капітально та не змінили її вартість, спірну квартиру в м. Макіївка було придбано за гроші, що ОСОБА_4 отримала за продану квартиру в м. Донецьк, хоча ОСОБА_3 увесь час працював, але цих грошей вистачало лише на життя, що сторонами не оспорювалося. Тому суд вважає визнати квартиру, розташовану за адресою 86156 АДРЕСА_1 - особистою власністю дружини - ОСОБА_4.
На підставі ст. ст. 57, 60 СК України , керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розділ сумісного майна.
Задовольнити повністю зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою власністю дружини.
Визнати квартиру, розташовану за адресою 86156 АДРЕСА_1 - особистою власністю дружини - ОСОБА_4.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду
Донецької області через суд першої інстанції, Гірницький районний суд міста Макіївки
Донецької області, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про
апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в
порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.