№ 760/15116/13-а
№2-а-465/13
"06" вересня 2013 р. суддя Солом'янського районного суду м. Києва Зінченко С.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача донарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням ІІІ групи інвалідності, внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 48 - місячного грошового забезпечення із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, встановлених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказом заступника Міністра оборони України від 23.02.2009 року № 21 його було звільнено з військової служби у запас відповідно до ч. 6, ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «б» (за станом здоров'я), а з 07.04.2009 року наказом начальника 3894 військового представництва № 28 було виключено зі списків особового складу.
З 18.03.2009 року довідкою Запорізької обласної медико-соціальної експертної комісії від 18.03.2009 року серії АД № 098489 (оновлена довідка МСЕК серії АД № 162516 від 04.04.2011) ОСОБА_1 була встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.05.2008 року № 499, передбачено, що військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, уразі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби грошова допомого виплачується у розмірі 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам ІІІ групи.
На підставі наведеного вище Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби було прийняте рішення про можливість призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 79968, 00 грн.
Позивач не згоден з розміром грошової допомоги посилаючись на те, що Запорізьким обласним військовим комісаріатом було подано довідку до Департаменту фінансів Міністерства оборони України без врахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, встановлених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто Міністерством оборони України не правильно було розраховане його грошове забезпечення, з якого обчислювалась одноразова грошова допомога.
Зокрема позивач вважає, що при її розрахунку до складу грошового забезпечення не були включені інші складові його грошового забезпечення, а саме, надбавка за виконання особливо важких завдань, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень та премія.
Позивач стверджує, що його права порушені, оскільки розмір грошового забезпечення на день звільнення становив 2712, 00 гривень, та вважає що повинен був отримати одноразову грошову допомогу розмірі 130176, 00 гривень. У зв'язку з вищевикладеним ОСОБА_1 просить зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити йому суму в розмірі 50208,00 гривень.
В свою чергу відповідач надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких вказує на те, що ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу у порядку та спосіб передбачений законодавством, а саме, відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, а тому вважає, що права позивача на отримання ним одноразової грошової допомоги у передбаченому законом розмірі не порушені.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом заступника Міністра оборони України від 23.02.2009 року № 21 було звільнено з військової служби у запас відповідно до ч. 6, ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «б» (за станом здоров'я), а з 07.04.2009 року наказом начальника 3894 військового представництва № 28 було виключено зі списків особового складу.
З 18.03.2009 року довідкою Запорізької обласної медико-соціальної експертної комісії від 18.03.2009 року серії АД № 098489 ОСОБА_1 була встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та відносини у цій галузі врегульовано Законом України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011).
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону).
Згідно п.1, 2 ст.9 Закону № 2011, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 16 Закону № 2011 визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.
Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби було прийняте рішення про можливість призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 79968, 00 грн. Дане рішення було оформлене протоколом Комісії від 06.08.2009 року № 6, який був затверджений Міністерством оборони України 10.08.2009 року.
До складу грошового забезпечення. з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , увійшли складові: посадовий оклад 1065, 00 грн., оклад за військовим званням 125, 00 грн., надбавка за вислугу років 476, 00 грн. Всього 79968, 00 гривень ((125+1065+476) х 48).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 затверджений Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок № 499).
Згідно приписів абз.7 п.п.2 п.2 Порядку № 499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам ІІІ групи.
Відповідно змісту абз.5 п.п.4 п.2 Порядку № 499, грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
При цьому, згідно із додатком 25 «Додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів» до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», встановлений перелік одноразових видів грошового забезпечення, а саме: одноразова допомога на початкове обзаведення, посадовий оклад і оклад за військовим званням; винагорода за тривалість безперервної військової служби, посадовий оклад і оклад за військовим званням; винагорода за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, відсотків мінімального посадового окладу командира взводу; винагорода за тралення і знешкодження мін, відсотків посадового окладу; винагорода за дозаправку літаків у повітрі, відсотків посадового окладу; винагорода за проведення випробувань і досліджень; одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Таким чином, суд не приймає доводи позивача, щодо невірного розрахунку Міністерством оборони України його грошового забезпечення, з якого обчислювалась одноразова грошова допомога. Зокрема, що при її розрахунку до складу грошового забезпечення не були включені інші складові його грошового забезпечення, а саме, надбавка за виконання особливо важких завдань, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень та премія, оскільки діючим законодавством України чітко визначений розмір одноразової грошової допомоги, у зв'язку з установленням інвалідності, виходячи з грошового забезпечення до складу якого входить посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при здійсненні розрахунку одноразової грошової допомоги, у зв'язку з отриманням інвалідності, позивачу Міністерством оборони України було правомірно визначений склад грошового забезпечення, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 астатті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і безпідставними, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через районний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: С.В. Зінченко