Справа № 2-а-1265/12 №2609/29348/12
25 січня 2013 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Зінченко С.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати неправомірними дії посадових осіб відповідача щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України статей 9 та 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 42-місячного грошового забезпечення та здійснити відповідні виплати.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства оборони України від 02.08.2010 року № 555 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби.
Вказує, що його було визнано інвалідом II групи, у зв'язку з наслідками травми, пов'язаної з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 15.11.2011 року серія 10ААА№133070 та довідкою огляду МСЕК від 10.05.2012 року серія 10ААА№780076.
На звернення ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в жовтні 2012 року про призначення одноразової грошової допомоги, йому було відмовлено у призначенні такої допомоги та повідомлено, що одноразова грошова допомога була обчислена правильно, відповідно до чинного законодавства.
В матеріалах справи наявні заперечення відповідача, в яких зазначено, що їхні дії не можуть вважатися неправомірними оскільки обчислення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 проводилося на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги уразі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні або перевірочні та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів
Відповідно до частини 2 статті 16 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сіней "встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що додаються.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Постанови військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
Абзацом 5 підпункту 4 пункту 2 Постанови встановлено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що сталися включно до 31 грудня 2007 р., - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10 квітня 1996 р. № 925 та від 23 лютого 2002 р. № 173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. № 829.
Враховуючи викладені вище норми закону та порядку дає підстави дійти висновку, що складові грошового забезпечення, визначені Постановою не відповідають складовим, визначеним Законом.
Частиною 2 статті 9 Закону передбачено ширший перелік видів виплат, які входять до складу грошового забезпечення військовослужбовців, ніж це передбачено абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку.
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України в разі невідповідності нормативно- правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт. який має вищу юридичну силу.
Крім того, як свідчить зміст преамбули вищевказаної постанови, її прийнято відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відтак, враховуючи те, що Постанову було прийнято на виконання та в розвиток положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як нормативно-правового акта вищої юридичної сили, тому положення даної постанови не може суперечити або звужувати положення, які закріплені безпосередньо в Законі.
Таким чином, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що при обчисленні позивачу одноразової грошової допомоги потрібно виходити із розрахунку розміру грошового забезпечення зазначеного в частині 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до статей 9 та 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 48-місячного грошового забезпечення та здійснити відповідні виплати підлягає частковому задоволенню, в межах зобов'язання відповідача провести перерахунок такої допомоги.
Також, суд приходить до висновку, що неправомірність відповідача, яка мала вираз у відмові проведення перерахунку одноразової грошової допомоги відповідно до статей 9 та 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", призвела до порушення конституційних прав позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) та поставила у нерівні умови (ст. 24 Конституції України).
Керуючись Конституцією України. Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги уразі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні або перевірочні та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", ст.ст. 99, 100, 105,106, 158, 163, 183-2, 256 КАС України, суд-
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, призначеної, відповідно до статті 9 та статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 42-місячного грошового забезпечення, з врахуванням усіх отриманих за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, виключно з посадовим окладом, окладом за військовим званням, надбавкою за вислугою років, надбавкою за виконання особливо важливі завдання, надбавкою за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премією.
Зобов'язати Міністерство оборони України провести ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги, призначеної, відповідно до статті 9 та статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 42-місячного грошового забезпечення, з врахуванням усіх отриманих за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, виключно з посадовим окладом, окладом за військовим званням, надбавкою за вислугою років, надбавкою за виконання особливо важливі завдання, надбавкою за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премією.
В решті позову - відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.З ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: С.В. Зінченко