233 2-а-2910/2010
07 жовтня 2010 року Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Міросєді А. І. , при секретарі Ульянцевій С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області «про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії», -
30 вересня 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона має статус «дитини війни» та згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач таку допомогу у 2007 році не виплачував, а у 2008-2010 роках виплачував у розмірі, меншому ніж передбачено законом. Просила поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити недоотримане підвищення до пенсії, як «дитині війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року.
Позивачка у судове засідання надала заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином і від нього не надходило заяв та клопотань про відкладення розгляду справи.
Суд, дослідивши подані документи і матеріали, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачка ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області та отримує пенсію за віком.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV (далі Закон № 2195- IV) дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка ОСОБА_1 народилася 13 травня 1935 року. Відповідно, вона є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією паспорту, відміткою в пенсійному посвідченні (а.с. 3-4).
Виходячи із того, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Базою для розрахунку підвищень за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено мінімальну пенсію за віком.
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. При цьому, у частині 2 статті 5 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Діючими законами України на даний час не визначено спеціального розміру мінімальної пенсії за віком, який повинен застосовуватись щодо положень саме Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Частиною другою статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком,
визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також
стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Отже, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.
Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Законів України про Державний бюджет України на 2007-2009 роки, якими виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п.12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом - зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01 січня 2008 року були внесені зміни, зокрема, до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати замість пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним. Приймаючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України, виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону про Державний бюджет включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
22 травня 2008 року Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни, зокрема, до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати замість пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.
Таким чином, у зв'язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», на підставі яких позивачці не була нарахована (нарахована не в повному обсязі) доплата до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідач зобов'язаний був здійснити позивачці перерахунок пенсії, тобто привести у відповідність з Рішеннями Конституційного Суду України розмір виплат позивачці доплати до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим і частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп. та 415 грн. 11 коп. відповідно.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривні, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Відповідно, дія цієї норми не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір соціальних виплат згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 83 5-VI, що набрав чинності з 1 січня 2009 року прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року - тобто 498 гривень.
04 листопада 2009 року набрав чинності Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати». Прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року становить 573 гривні.
Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VI, встановлений прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Таким чином, суд вважає, що позивачка має право на виплату підвищення до пенсії як дитина війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно.
Відповідно до довідки відповідача, у 2007 році доплата до пенсії позивачці не здійснювалась; у 2008 році позивачці було сплачено доплату до пенсії у розмірі, в т.ч. визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»: січень-березень 2008 року - по 47 грн., квітень-червень 2008 року - по 48,10 грн., липень-вересень 2008 року - по 48,20 грн., жовтень-грудень 2008 року - по 49,80 грн.; у 2009 та 2010 році - по 49,80 грн. (а.с. 5).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду доказів, які б підтвердили його посилання на те, що видатки з Державного бюджету України у 2007-2010 роках, в перерахунку на одну дитину війни, були меншими, ніж 30% мінімальної пенсії за віком в зазначений період.
Таким чином, нараховане і виплачене відповідачем позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, не відповідає вимогам статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і є значно меншим, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання неправомірними дій відповідача в порушенні права позивачки на отримання підвищення до пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно, у зазначеному вище розмірі.
На момент звернення позивачки до суду, нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно відповідачем не здійснено та не надано доказів щодо невідповідності наданого позивачкою розрахунку заборгованості фактичним обставинам справи.
Суд вважає, що відповідача варто зобов'язати нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно, з урахуванням фактично отриманих сум.
Позивачка просила поновити пропущений строк звернення до суду.
Згідно ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Суд вважає, що позивачці слід поновити пропущений строк для звернення до суду, оскільки прийшов до висновку про поважність причини його пропуску, так як вона має похилий вік та незадовільний стан здоров'я, її конституційні права грубо порушувались державою.
Крім того, позивачкою заявлено позовні вимоги щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії. По суті спір відбувається навколо порядку нарахування, а не безпосередньо виплати пенсії, хоча ця вимога є похідною від першої. З урахуванням зазначеного, суд вважає, що виплата сум заборгованості за пенсією повинна бути здійснена в силу закону саме після перерахування пенсії.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 99,102, 160-163, 167, 254 КАС України, -
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області «про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії».
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області «про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії» задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно.
Текст постанови виготовлений 07 жовтня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя