Цивільна справа №2-4442/13
№760/14913/13-ц
17 жовтня 2013 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Зінченко С.В.
при секретарі Гайдайчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Акціонерне товариство закритого типу «Айріс», про стягнення заборгованості, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з останнього на свою користь 31000 гривень 00 копійок, з яких 16000,00 гривень сума завдатку за квартиру, яку він мав намір придбати в ОСОБА_2, три відсотки річних в сумі 1311,12 року та 998,13 гривень індексу інфляції, нарахованих позивачем в порядку ст. 625 ЦК України за невиконання відповідачем зобов'язання по поверненню суми завдатку, 11690,75 гривень витрат позивача на правову допомогу та 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що у 2010 році, маючи намір придбати квартиру в м. Києві, він домовився та уклав з ОСОБА_2 і третьою особою у справі - АТЗТ «Айріс» трьохсторонній договір завдатку, за яким ОСОБА_2 зобов'язався продати, а позивач купити квартиру АДРЕСА_1, в забезпечення виконання чого позивач передав ОСОБА_2 завдаток, що входить до вартості квартири, в розмірі 16000 гривень, що еквівалентно 2000 доларів США.
Як вказує позивач, з того часу жодної купівлі-продажу не відбулось, жодних документів на квартиру ОСОБА_2 йому не надав та завдаток не повернув, хоча обіцяв це зробити два роки тому.
Виходячи з викладеного, позивач і вимушений звернутись до суду із зазначеними вище вимогами.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення, посилаючись на обставини та підстави, викладені в позові.
Представник відповідача позовні вимоги визнала в частині повернення суми завдатку в розмірі 16000 гривень, проте заперечувала проти застосування в даному випадку положення ст. 625 ЦК України та нарахування 3% річних та індексу інфляції. Також заперечувала проти стягнення з відповідача заявлених позивачем витрат на правову дорогу та моральної шкоди, посилаючись на недоведеність доказами даних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 06.10.2010 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 і третьою особою у справі - АТЗТ «Айріс» трьохсторонній договір завдатку (а.с. 4), за яким ОСОБА_2 зобов'язався продати, а позивач купити квартиру АДРЕСА_1, в забезпечення виконання чого позивач передав ОСОБА_2 завдаток, що входить до вартості квартири, в розмірі 16000 гривень, що еквівалентно 2000 доларів США (розділ 1 договору).
Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Згідно пунктів 2.1 та 2.2 вказаного договору, договір купівлі-продажу мав бути укладений сторонами не пізніше 15.10.2010 року.
Як встановлено в судовому засіданні, укласти договір купівлі-продажу квартири сторони не спромоглися з вини ОСОБА_2.
Статтею 571 ЦК України визначено, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Згідно п. 3.3 договору в разі невиконання продавцем власних зобов'язань перед покупцем, вказаних в п. 2.2. даного договору, завдаток повертається покупцю в подвійному розмірі.
В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги щодо повернення суми завдатку в розмірі 16000 гривень визнала та проти їх задоволення не заперечувала.
Частиною 4 ст. 174 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, а отже суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 16000 грн. 00 коп. на користь позивача в рахунок повернення завдатку є доведеними та підлягають задоволенню.
Також суд вважає правильним задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача три відсотки річних в сумі 1311,12 року та 998,13 гривень індексу інфляції, нарахованих позивачем в порядку ст. 625 ЦК України за невиконання відповідачем зобов'язання по поверненню суми завдатку, оскільки зобов'язання ОСОБА_2 по повернення суми завдатку в разі не укладення 15.10.2010 року договір купівлі-продажу квартири є грошовим зобов'язанням, настання якого визначено певною датою 15.10.2010 року (п. 2.2 та 3.3 договору).
Статтею 625 ч. 2 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вказаних вимог, а отже з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 16000 гривень 00 копійок завдатку, 998 гривень 13 копійок індексу інфляції та три відсотки річних в сумі 1311 гривень 12 копійок, а всього стягнути 18309 гривень 25 копійок.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача 11690,75 гривень витрат позивача на правову допомогу та 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, то суд вважає правильним в їх задоволенні відмовити, оскільки такі вимоги взагалі необґрунтовані в позовній заяві і не підтверджені жодними доказами.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 16000 гривень 00 копійок завдатку, 998 гривень 13 копійок індексу інфляції та три відсотки річних в сумі 1311 гривень 12 копійок, а всього 18309 гривень 25 копійок, та відмовивши в стягненні з відповідача 11690,75 гривень витрат позивача на правову допомогу та 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно статті 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 229 грн. 40 коп. судових витрат.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 570, 571, 625 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Акціонерне товариство закритого типу «Айріс», про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16000 гривень 00 копійок завдатку, 998 гривень 13 копійок індексу інфляції та три відсотки річних в сумі 1311 гривень 12 копійок, а всього стягнути 18309 гривень 25 копійок.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 229 гривень 40 копійок судових витрат.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: