Справа № 2-а-5792/11
11 листопада 2011 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Прокопчук Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, Інспектора 4 взводу 1 батальйону полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, закриття справи,
У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, Інспектора 4 взводу 1 батальйону полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанови від 27 вересня 2011 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Свої вимоги мотивує тим, що 27 вересня 2011 року щодо нього інспектором ДПС ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення його до відповідальності за перевищення швидкості руху, яка вимірювалась вимірювачем швидкості “Візир”. У постанові зазначено, що він рухався зі швидкістю 88 км/год. Зазначеною постановою на нього накладено адміністративний штраф у розмірі 255 гривень.
Вважає постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що суперечить нормам діючого законодавства та порушує його права.
Просить суд визнати дії протиправними, скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення щодо порушення ним правил дорожнього руху -перевищення швидкості, а справу закрити.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 13).
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Інспектор 4 взводу 1 батальйону полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_2 направив до суду заперечення на позов. Зазначає, що швидкість вимірювалась приладом “Візир № 0812352”, який має свідоцтво про повірку. Вказує, що 27 вересня 2011 року близько 18 год. 46 хв. зупинив автомобіль марки “Опель-Вектра”державний реєстраційний номер 392-13КН під керуванням ОСОБА_1, який рухався у населеному пункті з перевищенням швидкості понад 20 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України. На підставі статей 254, 255 КпАП України він склав відносно водія протокол про адміністративне правопорушення за порушення ним ч. 1 ст. 122 КпАП України. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, він виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за перевищення швидкості руху у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень. Зазначив, що під час складання протоколу ОСОБА_1 не заперечував своєї вини. Проте коли дізнався розмір штрафу, вказав, що буде оскаржувати постанову.
Просить суд відмовити у задоволенні позову. Також, просить у зв'язку із завантаженістю по службі розглядати справу у його відсутність.
Суд ухвалив проводити судове засідання без участі сторін в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 27 вересня 2011 року інспектором 4 взводу 1 батальйону полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 7) та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та накладено штраф у розмірі 255 гривень (а.с. 6).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 рухався по Набережному шосе в м. Києві зі швидкістю 88 км/год.
Позивач як на підставу для задоволення позову посилається лише на свої пояснення, будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог він суду не надав.
Викладені позивачем обставини, що не підтверджені належними доказами, не свідчать про відсутність в його діях порушень Правил дорожнього руху України.
Відповідач на спростування вимог позивача направив до суду свої заперечення та письмові докази, які спростовують доводи позивача.
Так, згідно з свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 22-2/1912105 чинного до 20 січня 2012 року вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписуючий “ВИЗИР”№ 0812352 відповідає вимогам експлуатаційної документації (а.с. 22).
Також, з письмових пояснень відповідача вбачається, що він 27 вересня 2011 року близько 18 год. 46 хв. зупинив автомобіль марки “Опель-Вектра”державний реєстраційний номер 392-13КН під керуванням ОСОБА_1, який рухався у населеному пункті зі швидкістю 88 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України. На підставі статей 254-256 КпАП України він склав відносно водія протокол про адміністративне правопорушення за порушення ним ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Інспектор, виконуючи свої службові повноваження, здійснював патрулювання зазначеної ділянки дороги.
Зупинка автомобіля відповідала вимогам закону та посадових інструкцій і була спрямована на дотримання безпеки дорожнього руху.
З огляду на наведене, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову.
Керуючись статтями 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: