Провадження №2/760/6992/15;
Справа 760/16376/15-ц
04 вересня 2015 року Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суддя -
Позивачка звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Позовна заява не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України.
Так, ч. 5 ст. 119 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Пунктом 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривні.
Станом на 01.09.2015 року ставки судового збору було змінено.
Як вбачається з відмітки суду за вхід. № 59486 позовну заяву позивачка подала до суду 03.09.2015 року, а сплатила судовий збір 10.08.2015.
Проте, за ставкою, що діяла до 01.09.2015 року.
Отже, ставки судового збору застосовуються змінені, а саме з 01.09.2015 року.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", який діє на дату звернення з позовною заявою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання позовної заяви про розірвання шлюбу 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Також, звертаємо увагу позивачки, що згідно квитанції № 5461/з11, яка була додана до позовної заяви в якості доказу, який підтверджує сплату судового збору, судовий збір було сплачено на рахунок Святошинського районного суду м. Києва,в той час як позов було подано до Солом'янського районного суду міста Києва.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору за місцем розгляду справи із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому місце розгляду справи судом визначається відповідно до вимог закону, зокрема статей 107 - 114, 251, 257, 260, 269, 287, 291, 323, 363, 389-1, 389-7, 392, 400 ЦПК України.
Встановивши, що судовий збір сплачено не за місцем розгляду справи, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та пропонує сплатити судовий збір до бюджету за місцем розгляду справи (стаття 121 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.
Відповідно до п. 2. ч. 2 ст.119 ЦПК України позовна заява подається в письмовій формі та має відповідати вимогам, викладеним у ч. 2 даної статті.
З наданих позивачем документів до позовної заяви, не можливо встановити, що адреса - АДРЕСА_1, як місце проживання (перебування) або місцезнаходження ОСОБА_2, є його останнім відомим місцем проживання.
Місцем проживання фізичної особи згідно із ст. 29 Цивільного кодексу України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
При таких обставинах, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: