№ 2-з/760/50/15
(№760/9758/15-ц)
"11" червня 2015 р. суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І. А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за попереднім договором, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за попереднім договором.
Позивачем подана заява про забезпечення позову, якою він просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу. Посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки є велика ймовірність його продажу, передання в заставу та вчинення можливих юридичних дій з цим нерухомим майном, оскільки попередні дії відповідача свідчать про його навмисне ухилення від повернення грошових коштів.
Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
За загальним правилом заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.
Слід зазначити, що закон не містить вказівки на те, які конкретно види забезпечення позову і за якою позовною вимогою можуть застосовуватись, не вказано на приоритетні заходи забезпечення позову. Саме тому суд повинен керуватися конкретними обставинами справи, враховуючи також і обґрунтування своєї заяви ініціатором забезпечення позову. Вони повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При прийнятті заходів забезпечення позову суду необхідно перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у випадках, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, що внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди (хоча останнє обґрунтування не зазначено в ч. 3 ст. 151 ЦПК України). Все це повинно бути мотивовано, а не шаблонний перепис диспозиції норми права. Тому не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України, за винятком випадків, коли такі наслідки безпосередньо випливають із суті рішення, дії.
Пунктом 2 ч.2 ст. 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Тобто , ухвалюючи рішення про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен зазначити в ухвалі достатні підстави, що дозволяють вважати, що відповідач або інші особи є порушником права позивача, при цьому слід керуватися суттю позовних вимог. Ухвала не повинна містити висновки по суті спору, що виник або виникне, і наперед визначати рішення у справі.
Проте, як вбачається з заяви про забезпечення позову, заявником не зазначено доказів в обґрунтування того, що між ним та відповідачем дійсно виник спір, а також що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання в подальшому рішення суду про задоволення позову.
Виходячи з вищевикладеного, суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд, -
В задовленні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за попереднім договором - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: