ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9307/15-ц
провадження № 2/753/5055/15
"24" вересня 2015 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Сирбул О.Ф.
при секретарі Палій Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО» до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,
У травні 2015 року приватне акціонерне товариство страхова компанія «ВУСО» звернувся до суду із позовом до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (правонаступник якого є приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО») і ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 063741-02-16-01 від 03.06.2009 р. 22.10.2009 р. в м. Одесі на вул. 9 ст. Б.Фонтана сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2. В результаті дорожньо-транспорної пригоди було пошкоджено застрахований в ЗАТ «СК «ВУСО» автомобіль НОМЕР_1. Відповідно до постанови Маліновського районного суду м. Одеси винним в ДТП є ОСОБА_2 Відповідно до рахунку-фактури № 153 від 15.04.2010 р. вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 121 916,00 грн. Згідно умов договору страхування ЗАТ «СК «ВУСО» сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 35 812,55 грн. Посилаючись на ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 35 812,55 грн. та витрати на оплату судового збору.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з викладених підстав у позові.
У судовому засіданні представник відповідача відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» проти позову заперечував та просив застосувати позовну давність та з цих підстав у задоволені позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся у встановленому законом порядку.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, причини не явки суду не відомі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (правонаступник якого є приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО») і ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 063741-02-16-01 від 03.06.2009 р. (а.с. 11-12).
22 жовтня 2009 року в м. Одесі на вул. 9 ст. Б.Фонтана сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2. В результаті дорожньо-транспорної пригоди було пошкоджено застрахований в ЗАТ «СК «ВУСО» автомобіль НОМЕР_1.
Відповідно до постанови Маліновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2009 року притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до рахунку-фактури № 153 від 15.04.2010 р. вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 121 916,00 грн.
Згідно умов договору страхування ЗАТ «СК «ВУСО» сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 35 812,55 грн.
Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 993, 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.
Постанова Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за № 6 від 27.03.1992 р. (із змінами та доповненнями) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Стаття 1166 ЦК України встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зроблено до винесення ним рішення. Частино 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що строк позовної давності сплив 18.05.2014 р., а з позовом позивач звернувся тільки в травні 2015 року.
Таким чином, враховуючи всі викладені обставини суд приходить до висновку, що строк позовної давності сплив 18.05.2014 року, тому клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності має бути задоволено.
У відповідності до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Керуючись ст.ст. 22, 257, 261, 267, 993, 1192, 1194 ЦК України, ст. 20, 27 Закону України „Про страхування", ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 213-215, 294 ЦПК України, -
У задоволені позову приватного акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО» до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: