Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/2297/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Куценко О.В.
Доповідач Чельник О. І.
іменем України
24.09.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого: Чельник О.І.
суддів: Белінської І.М., Франко В.А.
при секретареві: Постоєнко А.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про призначення аліментів,-
встановила:
У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, мотивуючи позовні вимоги тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилаючись на те, що відповідач матеріальної допомоги не надає просила стягнути з нього аліменти на утримання дочки у розмірі ? частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення в суд і до повноліття дитини, тобто до 03 липня 2023 року.
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 січня 2011 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити і ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір аліментів з 1/4 частини до 1/8 частини усіх видів заробітку. Посилається на те, що вже сплачує аліменти на іншу малолітню дитину та на даний час перебуває у шлюбі з ОСОБА_6, від якого народилась ще одна донька, ОСОБА_7. Вважає, що дані обставини є підтвердження його неспроможності виплачувати визначений судом розмір аліментів.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як батько дитини, зобов'язаний утримувати її до досягнення повноліття.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком, оскільки він є обґрунтованим і відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 03 червня 2008 року було розірвано, про що у Книзі реєстрації розірвань шлюбу вчинено запис за №304 (а.с.2). Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), яка проживає разом із позивачем і перебуває на його утриманні (а.с.3).
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягненню нею повноліття.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначені розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Виходячи з аналізу наведених норм закону суд приходить до висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками свого обов'язку по утриманню малолітньої дитини, зокрема, сплати аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той із батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до суду із відповідним позовом і в такому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Оскільки між сторонами не досягнуто домовленості щодо способу утримання дочки - ОСОБА_5 та розміру аліментів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів з батька на користь матері, з якою постійно проживає дитина. Разом з тим, відповідач не надав суду доказів які б підтверджували добровільну сплату ним аліментів на утримання дитини. Відповідач є працездатною особою, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини у визначеному судом розмірі.
Доводи апеляційної скарги про наявність у відповідача іншої малолітньої дитини, на яку він сплачує аліменти є безпідставними.
Відповідно до п.п.3 п.17 постанови Пленуму Верховний Суд України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 суд, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, повинен ураховувати стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. При цьому за наявності кількох дітей у відповідача суд повинен виходити із рівності прав кожної дитини на належне матеріальне утримання з тим, щоб одна дитина не перебувала в гіршому становищі порівняно з іншою.
Крім того, відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а тому доводи апелянта про неможливість сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідач має можливість працевлаштуватися та забезпечити право дитини на нормальний життєвий рівень, мінімально достатній для її фізичного, морального, культурного і соціального розвитку.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на користь позивача до досягнення дитиною повноліття в розмірі ? частини свого заробітку(доходу). Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильного по суті і справедливого рішення. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували його неспроможність сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, а обставини, на які посилався, не можуть бути достатнього підставою для зменшення цього розміру.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.
Головуючий:
Судді: