79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.05.13 Справа№914/997/13-г
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІТЕХНОЛОГІЇ ЮЕЙ», м. Київ
До відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів
Про стягнення 111 310,51 грн.
В судове засідання з'явились:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представники
від відповідача: ОСОБА_3 - представник
Суддя Березяк Н.Є.
Секретар судового засідання Торська І.В.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІТЕХНОЛОГІЇ ЮЕЙ» до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про стягнення 111 310,51 грн.
В судовому засіданні 13.05.2013 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав та мотивів викладених в позовній заяві та поясненнях наданих в судовому засіданні.
В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позов в якому зазначив що станом на 02.04.2013 року заборгованість ДГО «Львівська залізниця» перед позивачем згідно договору Л/НХТер-5/10021 складає 100 736,00 грн.
В судовому засіданні 13.05.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
29.07.2010 року між Державним територіально-галузевим підприємством «Львівська залізниця» та в особі відокремленого підрозділу «Ужгородський відділ матеріально-технічного постачання» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Унітехнологій ЮЕЙ» (Постачальник) було укладено Договір №Л/НХтер-5/10021 про поставку товару.
На виконання п. 1.1 Договору №Л/НХтер-5/10021 в четвертому кварталі 2010 року позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 185 736,00 грн. за яку відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання виконав частково заборгувавши позивачу 100 736,00 грн.
Позивачем 10.08.2012 року була направлена претензія №1 вих. №08/06-02 від 06.08.12 р. про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.
Таким чином, станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору №Л/НХтер-5/10021 від 29.07.2010 року складала 100 736,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних, які згідно розрахунку складають 6 227,75 грн. та інфляційні втрати в сумі 4 346,76 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору №Л/НХтер-5/10021 від 29.07.2010 року, позивач поставив відповідачу товар миючі засоби загальною вартістю 185 736,00 грн., що підтверджується видатковими накладними за №07/09/10-01 від 07.09.10р., №22/10/10-01 від 22.10.10 р., №25/10/10-01 від 25.10.10 р., №02/11/10-01 від 02.11.10 р. та №08/12/2010-01 від 08.12.10 р. (а.с.57-64).
Відповідно до п.6.1 та п.6.2 Договору №Л/НХтер-5/10021 від 29.07.2010 року оплата за поставлений товар по даному Договору проводиться Покупцем протягом сорока п»яти (45-ти) банківських днів після дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.
Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково оплативши за отриманий товар 85 000,00 грн. Решту суми боргу в розмірі 110 736,00 грн. станом на 02.04.2013 року відповідачем не погашено.
Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..
Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.
За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем за період 28.12.2010 року по 31.01.2013 року нараховано інфляційні втрати в розмірі 4 346,76 грн. та три відсотки річних в розмірі 6 227,75 грн., які підлягають до стягнення.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи відсутність доказів оплати боргу та не подання ним доказів, які б спростовували позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІТЕХНОЛОГІЇ ЮЕЙ» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, код ЄДРПОУ 36285936) - 110 736,00 грн. - основного боргу, 4 346,76 грн. - інфляційних втрат, 6 227,75 грн. - трьох відсотків річних та 2 226,20 грн. - судового збору.
3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.05.2013 року.
Суддя Березяк Н.Є.