м. Вінниця
15 вересня 2015 р. Справа № 802/2215/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції Вінницької області Кухара Віталія Миколайовича, Реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції Вінницької області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції Вінницької області Кухара Віталія Миколайовича (далі ДР РС Немирівського РУЮ Кухар В.М., відповідач 1), Реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції Вінницької області (далі - РС Немирівського РУЮ, відповідач 2); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, третя особа). В адміністративному позові позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДР РС Немирівського РУЮ Кухара В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12414849 від 14.04.2014 року, яким за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,25 та., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- зобов'язати РС Немирівського РУЮ внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про право власності № 5346061, згідно якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про поновлення запису про право власності № 4178525, згідно якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення прийняте на підставі рішення суду, яке скасоване, а тому це є підставою для визнання його протиправним і скасування та зобов'язання відповідача внести вищевказані записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з метою відновлення порушених прав та законних інтересів.
В судове засідання позивач та його представник не прибули, водночас представник позивача надав суду заяву (вх. № 26150 від 15.09.2015), в якій просив розглянути справу за його відсутності, зазначивши, що позов підтримує та просить його задовольнити.
Представники відповідачів у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Третя особа в судове засідання також не прибула, поряд із цим надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що проти позову заперечує та просить в його задоволені відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ч. 6 цієї статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене суд вважає за можливе провести розгляд справи у письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд установив, що 08.01.2014 ДР РС Немирівського РУЮ Кухар В.М. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №9750892 від 08.01.2014, яким за позивачем зареєстроване право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Підставою для проведення такої державної реєстрації був державний акт на право власності на землю серія ІІ-ВН № 033223 від 09.07.2002 року і договір дарування земельної ділянки № 626, посвідчений державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори Люлько Л.М. 19.02.2003.
27.01.2014 Немирівський районний суд Вінницької області рішенням у справі № визнав за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,25 га., призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 що належала ОСОБА_5.
04.03.2014 апеляційний суд Вінницької області вищевказане рішення суду залишив без змін, на підставі чого воно набрало законної сили.
14.04.2014 ДР РС Немирівського районного управління юстиції Вінницької області Кухар Віталій Миколайович прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12414849, яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га., розташовану за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
25.06.2014 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою у справі № 6-14127св 14 скасував рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 27.01.2014 та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 04.03.2014, а справу передати на новий розгляд.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 03.09.2014 у справі № 140/2498/13-ц заяву ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним, визнання права власності на земельну ділянку залишено без розгляду.
Про існування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12414849, яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га., розташовану за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) позивач дізнався під час судового розгляду Немирівським районним судом Вінницької області цивільної справи № 10/2688/14-ц (2/10/24/15), копію витягу з реєстру отримав 26.05.2015, що підтверджується копією заяви від 02.06.2015.
Оскільки про порушення свого права позивач дізнався 26.05.2015, з даним адміністративним позовом звернувся межах шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV.
Згідно преамбули Закону № 1952-ІV цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Згідно ст. 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Статтею 3 Закону № 1952-ІV визначено, що Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону № 1952-ІV систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-ІV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-ІV орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.
За ч. 4 ст. 15 Закону № 1952-ІV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.
Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 868 від 17.10.2013 (далі - Порядок № 868).
Згідно з п. 37 Порядку № 868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, серед іншого, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, серед правовстановлюючих документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та підставі яких здійснюється державна реєстрація, визначено рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до матеріалів реєстраційної справи № 262112805230 підставою для прийняття оскаржуваного рішення було рішення суду у справі №140/3498/13-ц, (№ провадження 2/140/98/14), видане 20.01.2014 Немирівським районним судом Вінницької області.
Водночас вказане рішення суду скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 25.06.2014.
З урахуванням викладеного, зважаючи на факт скасування правовстановлюючого документа, на підставі якого у третьої особи - ОСОБА_3 виникло речове право та на підставі якого державним реєстратором вчинено реєстраційну дію, суд доходить висновку щодо наявності підстав для скасування такої державної реєстрації, оскільки остання за своєю суттю є офіційним підтвердженням виникнення, переходу чи припинення права та за відсутності факту виникнення права, відповідно, не може його офіційно підтверджувати.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду, викладено в ухвалі від 20.08.2015 № К/800/3466/14.
Визначаючись щодо позовних вимог про зобов'язання РС Немирівського РУЮ внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про право власності № 5346061 та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про поновлення запису про право власності № 4178525, суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-ІV в разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 №3502/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 за №1429/20167 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.
Згідно з пунктом 2.3 Порядку для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, тобто документи, що посвідчують його особу, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до пункту 2.6 Порядку для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
Пунктом 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1141 від 26.10.2011, передбачено, що Державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.
Таким чином, законодавець визначає процедуру внесення записів про скасування державної реєстрації прав після набрання законної сили рішення суду про скасування рішення державного реєстратора.
Поряд із цим, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з частиною 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наданим Верховним Судом України у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення". Так, відповідно до п. 3 Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Позивач просить суд зобов'язати Реєстраційну службу внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи, поряд із з цим, з аналізу пункту 2 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV слідує, що єдиним суб'єктом, наділеним повноваженнями приймати рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, відмови в державній реєстрації, є державний реєстратор.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду, викладеною в постанові від 30.06.2015 № К/800/55036/14.
Тобто позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені.
З огляду на зазначене та керуючись положеннями ч. 2 ст. 11 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати державного реєстратора Реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про право власності № 5346061, згідно якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,25 та., розташовану за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про поновлення запису про право власності № 4178525, згідно якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га., розташовану за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1. цільове призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
При цьому, приймаючи таке рішення, суд керується нормами ч. 2 ст. 162 КАС України, відповідно до яких у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В той же час згідно з ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Державний реєстратор не довів правомірності оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат у справі, суд виходив з такого.
Правила розподілу судових витрат визначені статтею 94 КАС України. Відповідно до частини третьої зазначеної статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Зважаючи на те, що позов задоволено частково, за правилами пункту 3 частини 1 статті 94 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом № 484-VIII від 22.05.2015, на користь позивача необхідно присудити судові витрати у сумі 36,54 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції Вінницької області.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції Вінницької області Кухара Віталія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, № 12414849 від 14.04.2014, яким за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції Вінницької області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про право власності № 5346061, згідно якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,25 та., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про поновлення запису про право власності № 4178525, згідно якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції Вінницької області.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович